Постанова

від 11.04.2013 по справі 826/1785/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2013 року 11:37 № 826/1785/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будкомпонент" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005772202 від 07.07.2012 р., за участю представників сторін:

від позивача: Арбузова А. М., довіреність № б/н, від 16.11.12 р.,

від відповідача: Геращенко С. А., довіреність № 773/9/10.2-09, від 23.01.13 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Будкомпонент", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС, (далі - відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005772202 від 07.07.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ельвєріс" (код за ЄДРПОУ 37100652) та ПП "Медіяком" (код за ЄДРПОУ 23393462) за серпень 2011 року порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними господарські договори позивача з ТОВ "Ельвєріс", зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Ельвєріс" (код за ЄДРПОУ 37100652) з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року та ПП "Медіяком" (код за ЄДРПОУ 23393462) з питання правильності визначення розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Компанія Будкомпонент" (код за ЄДРПОУ 37243420) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Ельвєріс" (код за ЄДРПОУ 37100652) з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року та ПП "Медіяком" (код за ЄДРПОУ 23393462) з питання правильності визначення розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року №408/22-02/37243420 від 21.06.2012 р. (надалі - Акт перевірки №408/22-02/37243420).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №408/22-02/37243420, позивачем порушено вимоги п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 53573,00 грн., в т. ч. за серпень 2011 року на суму 53573,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №408/22-02/37243420 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0005772202 від 07.07.2012 р. (надалі -ППР №0005772202), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66966,00 грн, з яких 53573,00 грн. - за основним платежем, а 13393,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Будкомпонент" зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.09.2010 р., взято на податковий облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва 21.09.2010 р. за №57406, зареєстровано як платник податку на додану вартість 14.10.2010 р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Будкомпонент", як замовником, та ТОВ "Ельвєріс", як підрядником, був укладений Договір №1606 від 16.06.2011 року (надалі - Договір №1606), згідно п.1.1. та п.3.1. якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню покрівлі та оздоблення фасаду на об'єкті замовника - «Реконструкція культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» по вул. Івана Мазепи, 28-30, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності до даного договору. Вартість виконаних робіт за даним договором визначається договірною ціною та складає орієнтовно 1800000,00 грн., в т.ч. ПДВ 300000,00.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Ельвєріс" на виконання умов Договору №1606 було складено Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року (№60_2-1_ПД_КБ-3 від 31.08.2011 р.- на суму 138206,41 грн., в т.ч. ПДВ 23034,40 грн.; №59_2-1_ПД_КБ-3 від 31.08.2011 р. - на суму 183234,07 грн., в т.ч. ПДВ 30539,01), згідно яких загальна вартість будівельних робіт складає 321440,48 грн., в т.ч. ПДВ 53573,41 грн.

На виконання умов Договору №1606 ТОВ "Ельвєріс" виконано будівельні роботи на загальну суму 321440,48 грн., в т.ч. ПДВ 53573,41 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 р. №1 від 31.08.2011 р. - на суму 138206,41 грн., в т.ч. ПДВ 23034,40 грн.; №2 від 31.08.2011 р. - на суму 183234,07 грн., в т.ч. ПДВ 30539,01 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Ельвєріс" було оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 321440,48 грн., в т.ч. ПДВ 53573,41 грн. (№81105 від 11.08.2011 р. на суму 105000,00 грн., в т.ч. ПДВ 17500,00 грн.; №81202 від 12.08.2011 р. - на суму 17000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2833,33 грн.; №81904 від 19.08.2011 р. - на суму 66439,00 грн., в т.ч. ПДВ 11073,17 грн.; №83109 від 31.08.2011 р. - на суму 133000,00 грн., в т.ч. ПДВ 22166,67 грн.).

Зазначені податкові накладні містить всі реквізити, передбачені для первинних документів.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Ельвєріс" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Ельвєріс" було анульовано лише 02.12.2011 р. з ініціативи податкового органу.

Згідно з дослідженою судом, наданою позивачем декларацією з ПДВ в розрізі контрагентів за серпень 2011 року, всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ "Ельвєріс" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №1606 позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 321440,48 грн., в т.ч. ПДВ 53573,41 грн., що підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Ельвєріс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 р. №950/23-04/37100652 від 22.02.2012 р., як на доказ недійсності правочинів між позивачем та ТОВ "Ельвєріс", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №1606 недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ "Ельвєріс" чи позивача.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність Договору №1606, викладені в Акті перевірки №408/22-02/37243420, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Ельвєріс", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є, зокрема, будівництво будівель, розбирання та знесення будівель, інші мотажні роботи.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 12.07.2011 року між ТОВ „Київське міське спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління", як підрядником, та позивачем, як субпідрядником, укладено Договір підряду №7, відповідно до п.2.1. якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе зобов"язання відповідно до проектної документації та умов договору виконати будівельні, монтажні роботи, повзані з проведенням протиаварійних, консерваційних та першочергових робіт на реставрації об'єкту, а саме: роботи по проекту Першої черги зі створення Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» по вул. Лаврська, 10-12 (колишня Івана Мазепи, 28-30) в м. Києві. Також судом встановлено, що 01.06.2011 р. між Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ „Основа-Солсиф", як генеральним підрядником, та позивачем, як субпідрядником, укладено Договір субпідряду на виконання робіт зі створення культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» №01-06-11. Виконання умов Договору підряду №7 та Договору субпідряду на виконання робіт зі створення культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» №01-06-11 підтверджується дослідженими судом довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, локальними кошторисами, актами передачі матеріалів поставки замовника, що дозволяє суду дійти висновку про використання позивачем отриманих за вищевказаним договором з ТОВ "Ельвєріс" послуг у власній господарській діяльності.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за серпень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Ельвєріс" та, як наслідок, не було допущено заниження податку на додану вартість на суму 53573,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №0005772202 від 07.07.2012 р.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будкомпонент" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби №0005772202 від 07.07.2012 р.

3. Судові витрати в сумі 704,07 грн. (сімсот чотири гривні сім копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будкомпонент" (ідентифікаційний номер 37243420) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 11.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 16.04.2013 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко