Ухвала

від 08.08.2013 по справі 826/1785/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1785/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Будкомпонент» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005772202 від 07.07.2012р, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Будкомпонент» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005772202 від 07.07.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Ельвєріс" з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року та ПП "Медіяком" з питання правильності визначення розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

За результатами перевірки, відповідачем було складено Акт про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Компанія Будкомпонент" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Ельвєріс" та ПП "Медіяком" за серпень 2011 року №408/22-02/37243420 від 21.06.2012 р. (надалі по тексту - Акт).

На підставі Акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0005772202 від 07.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66 966,00 грн., з яких 53 573,00 грн. - за основним платежем, та 13 393,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Ельвєріс", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ "Компанія Будкомпонент", як замовником, та ТОВ "Ельвєріс", як підрядником, був укладений Договір №1606 від 16.06.2011 року (надалі - Договір №1606), згідно п.1.1. та п.3.1. якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню покрівлі та оздоблення фасаду на об'єкті замовника - «Реконструкція культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» по вул. Івана Мазепи, 28-30, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності до даного договору. Вартість виконаних робіт за даним договором визначається договірною ціною та складає орієнтовно 1 800 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 300 000,00.

На виконання умов Договору №1606 ТОВ "Ельвєріс" виконано будівельні роботи на загальну суму 321 440,48 грн., в т.ч. ПДВ 53 573,41 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 р. №1 від 31.08.2011 р. - на суму 138 206,41 грн., в т.ч. ПДВ 23 034,40 грн.; №2 від 31.08.2011 р. - на суму 183 234,07 грн., в т.ч. ПДВ 30 539,01 грн.

Крім того, ТОВ "Ельвєріс" було оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 321 440,48 грн., в т.ч. ПДВ 53 573,41 грн. (№81105 від 11.08.2011 р. на суму 105 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 500,00 грн.; №81202 від 12.08.2011 р. - на суму 17 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 833,33 грн.; №81904 від 19.08.2011 р. - на суму 66 439,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 073,17 грн.; №83109 від 31.08.2011 р. - на суму 133 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 22 166,67 грн.).

Зазначені податкові накладні містить всі реквізити, передбачені для первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Ельвєріс" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Ельвєріс" було анульовано лише 02.12.2011 р . з ініціативи податкового органу.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень відповідача про нікчемність правочину укладеного між позивачем та його контрагентом, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими позивачем.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Необхідно зазначити, що юридична особа не несе відповідальність за правильність ведення особистого податкового обліку контрагента та не несе відповідальності за правомірність/неправомірність (злочинність) дій своїх контрагентів, підроблення ними документів, дій щодо фіктивності діяльності контрагентів у разі вчинення з ними реальних господарських операцій та інших неправомірних дій.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що позивач реалізував свою господарську діяльність по ланцюгу, тобто використав послуги, які йому були надані контрагентом ТОВ "Ельвєріс" для виконання договору субпідряду №01-06-11, укладеного з Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ „Основа-Солсиф" 01.06.2011р.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за серпень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Ельвєріс" та, як наслідок, не було допущено заниження податку на додану вартість на суму 53 573,00 грн.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.