Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-1870/6818/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/72992/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Булавіна А. М., Кубрак Ж. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиДержавної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Суми» на постанову та ухвалуСумського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року у справі№ 2а-1870/6818/11 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Суми» доДержавної податкової інспекції в м. Суми проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року у справі № 2а-1870/6818/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000372314/0/26707 від 06.04.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 243 139,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 60 785,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000362314/0/26705 від 06.04.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 313 544,00 грн. та застосуванні штрафних санкцій в сумі 78 388,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти в цій частині нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.6.1 п. 4.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.5 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 89, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується.

Позивач також оскаржив в касаційному порядку судові рішення в частині відмови в позові. Стверджуючи про порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у вказаній частині та прийняти нове про задоволення позову.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція в м. Суми підлягає заміні її правонаступником Державною податковою інспекцією в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією в м. Суми планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Грінко-Суми» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року складено акт перевірки від 18.03.2011 року № 1681/2314/36438099/23, яким зафіксовано порушення позивачем пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до заниження податку на прибуток у загальній сумі 570 568,00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які призвели до заниження податку на додану вартість в сумі 1 043 135,00 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією в м. Суми прийнято податкові повідомлення-рішення № 00000362314/0/26705 від 06.04.2011 року про сплату грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 713 210,00 грн., з них 570 568,00 грн. основного платежу та 142 642,00 грн. штрафних санкцій, та № 00000362314/0/26707 від 06.04.2011 року про сплату грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 303 919,00 грн., з них 1 043 135 грн. основного платежу та 260 784,00 грн. штрафних санкцій.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що валові витрати та податковий кредит щодо орендної плати за використання транспортних засобів та факт використання вказаних транспортних засобів в господарській діяльності позивача підтверджується належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку. Щодо іншої частини позовних вимог - позивачем не надано документів на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентами, а тому не має підстав для формування податкового кредиту позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновкам, враховуючи наступне.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включав, зокрема: - доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги (пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.04.2009 року між TOB «Грінко-Суми» (позичальник) та ВАТ «Грінко» (позикодавець) укладено договір № 28/04/09-ФП-2 про поворотну фінансову допомогу, за умовами якого ВАТ «Грінко» зобов'язується надати TOB «Грінко-Суми» безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути допомогу до 28.04.2010 року

Повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги проведено TOB «Грінко-Суми» 26.03.2010 року платіжним дорученням № 424 на суму 120000,00 грн.

Враховуючи, що поворотна фінансова допомога отримана позивачем 28.04.2009 року, а повернута 26.03.2010 року, тобто позивач користувався нею протягом 4 звітних періодів, у відповідності до вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Грінко-Суми» повинно нараховувати умовні відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповерненою на кінець звітного податкового періоду, а отже суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що TOB «Грінко-Суми» укладено договір № 3/1 від 12.04.2009 року з Управлінням житлової політики комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради про надання комунального замовлення на виконання послуг зі збирання, вивезення твердих, рідких побутових, великогабаритних та ремонтних відходів. За умовами даного договору позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати вивіз ТПВ мешканців м. Суми із закріпленої території обслуговування.

Для виконання даного договору TOB «Грінко-Суми» уклало договір субпідряду з ТОВ «ТЕК Ово», TOB «Йонассен Експрес», ТОВ «Дормашавто», ПП «Агротранссервіс-2010», TOB «Автотранс-Логістік-Експедиція», TOB «Фелконс Лімітед», TOB «Респект Плюс».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, а в разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем акти наданих послуг по вищенаведених контрагентах не відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема, вони не містять зазначення конкретних даних щодо обсягу та способу вчинених виконавцем робіт за договорами, укладеними з вищевказаними контрагентами, в них не містяться відомості про об'єкти, на яких забезпечено збір та вивіз ТПВ, адреси територій та будівель, з яких здійснювався збір та вивіз ТПВ, крім того, ці документи містять недоліки щодо форми та змісту, оскільки деякі з них взагалі не підписані та не скріплені печатками сторін договорів.

Оскільки вказані первинні документи не прийняті судами першої та апеляційної інстанцій в якості належних доказів, оскільки вони складені з порушенням вимог діючого законодавства, а інших доказів фактичного виконання зазначених послуг з вивезення твердих побутових відходів до матеріалів справи не надано, колегія суддів погоджується з висновками судів, що податковим органом обґрунтовано зменшено суму податкового кредиту по вказаним операціям.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, до складу податкового кредиту відносяться лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) та підтвердженні відповідними первинними документами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем не підтверджено правомірності відображення в податковому обліку витрат від операцій з ТОВ «Калина-Восток», ЗАТ «Калина-ЛТД», ТОВ «Будінжинірінг Компані», КП «Сумижилкомсервіс», ТОВ «Еко-Модуль», адже не надано документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій з придбання послуг від вищезазначених контрагентів.

Оскільки позивачем не надано первинних документів на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту за липень 2009 року в сумі 11 167,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 1 667,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 4 070,00 грн., за червень 2010 року в сумі 33 316,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 53 929,00 грн.

Доводи касаційної скарги позивача щодо неправомірності судових рішень в частині відмови в позові не спростовують вищенаведеного, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем сума ПДВ за договором оренди з TOB «Грінко-Київ» і TOB «Грінко-Дон» включена до складу податкового кредиту правомірно, оскільки судами встановлено, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з TOB «Грінко-Київ» і TOB «Грінко-Дон» (договори, видаткові, податкові накладні, акти наданих послуг, подорожні листи, платіжні доручення), за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, а факт використання вказаних транспортних засобів підтверджується подорожніми листами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000372314/0/26707 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 243 139,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 78 388,00 грн., податкового повідомлення-рішення № 0000362314/0/26705 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 313 544,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 78 388,00 грн.

Мотиви скасування судових рішень в частині задоволення позову, викладені в касаційній скарзі податкового органу, викладеного не спростовують, а дублюють обставини, вказані в акті перевірки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити Державну податкову інспекцію в м. Суми правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Суми» залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року у справі № 2а-1870/6818/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак