Постанова

від 08.04.2013 по справі 826/2488/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2013 року 11:53 № 826/2488/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0002242240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «Арагон ЛТД».

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки позивача встановлено віднесення Товариством до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Арагон ЛТД», які не можуть вважатися документами, що дають позивачу право на податковий кредит, оскільки господарські операції між вказаними підприємствами мають ознаки фіктивності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

На підставі акту позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» від 06.02.2013р. № 305/22-40/23733900 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0002242240, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 561 547,50 грн., з них 449 238,00 грн. - основний платіж та 112 309,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Як вбачається з матеріалів справи, визначення Товариству додаткових зобов'язань відбулось у зв'язку з встановленими перевіркою порушеннями п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.2.6 п.7.2 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями).

Вказані порушення були встановлені у зв'язку із здійснення взаєморозрахунків Товариством з ТОВ «Арагон ЛТД» в грудні 2010 року. Посилаючись на Акт « Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Арагон ЛТД» (код ЄДРПОУ 36790725) з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "Нісан-09" (код за ЄДРПОУ 36419914) за грудень 2010 року» від 01.04.2011 №193/1-23-30-36790725, який був складений ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач вказує, що ТОВ «Арагон ЛТД» здійснювало операції, що мають ознаки фіктивності, у зв'язку з чим право у позивача на податковий кредит, сформований за наслідками діяльності з цим підприємством, - відсутнє.

Суд не можу погодитьсь з висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Так, між Товариством (Покупець) та ТОВ «Арагон ЛТД» (Постачальник) укладено договори поставки: № 20-05/10 від 20.05.2010р., № 24-05/10 від 24.05. 2010р., № 16-06/10 від 16.06. 2010р., № 25-10/10 від 25.10. 2010р., відповідно до яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, найменування якого визначено у специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

На виконання умов вказаних договорів поставки, в грудні 2010 року Товариством було отримано товар, про що свідчать виписані та видані ТОВ «Арагон ЛТД» видаткові накладні.

Отримання вказаної продукції на складі Товариства було відображено у картках складського обліку позивача.

За придбання у ТОВ «Арагон ЛТД» товару згідно договорів поставки: № 20-05/10 від 20.05. 2010р., № 24-05/10 від 24.05. 2010р., № 16-06/10 від 16.06. 2010р., № 25-10/10 від 25.10. 2010р., Товариством було перераховано безготівкові кошти на розрахунковий рахунок вказаного Постачальника у повному обсязі, про що свідчать наявні у мытерыалах справи банківські виписки.

Також, між Товариством (Замовник) та ТОВ «Арагон ЛТД» (Виконавець) укладено договори про надання послуг: № 02-02/10 від 02.02.10, № 08-02/10 від 08.02.10. № 26-05/10 від 26.05.10, № 17-11/10 від 17.11.10, згідно яких Виконавець прийняв зобов'язання розробити макети, підготувати до друку, надрукувати поліграфічну продукцію (далі - Послуги), асортимент яких визначено у специфікаціях, а Замовник прийняв зобов'язання прийняти Послуги і сплатити їх вартість. На виконання умов вказаних договорів, в грудні 2010 року ТОВ «Арагон ЛТД» надано послуги позивачу, про що свідчать укладені представниками Сторін акти прийому-передачі робіт (послуг).

На підставі вказаних актів, операції з отримання робіт (послуг) були відображені у бухгалтерському обліку Товариства, та визначена у них вартість робіт (послуг) (без ПДВ) віднесена до валових витрат Товариства за 4 квартал 2010 року.

За отримання від ТОВ «Арагон ЛТД» робіт (послуг) згідно договорів про надання послуг: № 02-02/10 від 02.02. 2010р., №08-02/10 від 08.02. 2010р., №26-05/10 від 26.05. 2010р., № 17-11/10 від 17.11. 2010р., Товариством було перераховано безготівкові кошти на розрахунковий рахунок вказаного Виконавця у повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки.

Асортиментом поліграфічної продукції згідно специфікацій є: каталоги, настінні, стільникові та кишенькові календарі Товариства.

Як зазначив представник позивача, дана поліграфічна продукція використовувалась Товариством під час проведення виставок, розсиланням рекламної продукції замовникам Товариства.

Судом встановлено, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки дана поліграфічна продукція була надана для демонстрації та її залишки зберігаються на складі Товариства.

На підставі отриманих у ТОВ «Арагон ЛТД» податкових накладних у грудні 2010 року, визначені суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту Товариства. Підтвердженням формування вказаних сум податкового кредиту з ПДВ, є також подана до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС податкова декларація з ПДВ Товариства за вказаний звітний період.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з його контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі - Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних його контрагент був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мав відповідне свідоцтво, з Реєстру виключений не був, а отже мав право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" передумов для формування податкового кредиту.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, , платіжні доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Суд звертає увагу , що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом базуються лише на припущеннях щодо фіктивності контрагента ТОВ «Аргон ЛТД» - ПП "Нісан-09", зв'язок між чим відповідачем так і не було пояснено.

Також, суд звертає увагу на те, що ТОВ «Аргон ЛТД» декларувало податкові зобов'язання за операціями з позивачем. Доказів несплати такого зобов'язання відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.02.2013р. № 0002242240.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 15 квітня 2013 року