Ухвала

від 26.09.2013 по справі 826/2488/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/800/40514/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл" (далі - ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року позов ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл" задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року скасовано. У задоволені позовних вимог ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у період з 29.01.2013 року по 30.01.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл". За результатами перевірки складено акт від 06.02.2013 року №305/22-40/23733900.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.2.6 п.7.2 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 року №0002242240, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 561 547,50 грн., з них 449 238,00 грн. - основний платіж та 112 309,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл" (Покупець) та ТОВ «Арагон ЛТД» (Постачальник) укладено договори поставки: №20-05/10 від 20.05.2010 року, №24-05/10 від 24.05.2010 року, №16-06/10 від 16.06.2010 року, №25-10/10 від 25.10.2010 року. Також, між ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл" (Замовник) та ТОВ «Арагон ЛТД» (Виконавець) укладено договори про надання послуг: №02-02/10 від 02.02.2010 року, №08-02/10 від 08.02.2010 року, №26-05/10 від 26.05.2010 року, №17-11/10 від 17.11.2010 року. Виконання, товарність та реальність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи. Позивачем, на підставі отриманих у ТОВ «Арагон ЛТД» податкових накладних у грудні 2010 року, визначені суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачені вимоги до податкової накладної.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону .

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні за договірними відносинами позивача з його контрагентом, оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, судом встановлено, що на момент видачі на адресу позивача податкових накладних його контрагент був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" передумов для формування податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешнл" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров