Рішення

від 28.03.2013 по справі 7/5007/1493/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" березня 2013 р. Справа № 7/5007/1493/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Чижевська Р.В. - довіреність за вих. №264/10 від 14.12.12р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Комфорт-Тепло" (м. Житомир)

про стягнення 192926,70 грн.

В судовому засіданні 21.03.13р. оголошувалась перерва до 28.03.13р.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 192926,70грн. заборгованості, з яких: 146286,10 грн. - основний борг, 10975,85 грн. - пеня, 21964,00грн. - інфляційні, 13700,75 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові.

Відповідачем на виконання вимог суду подано акт звірки розрахунків, відповідно до якого сума основного боргу становить 146286,10 грн.

Також в матеріалах справи міститься заява представника відповідача, в якій останній просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить розписка представників сторін про явку в судове засідання від 21.03.13р. (а.с. 127).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Також судом спір розглянуто в більш тривалий строк ніж передбачено ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України, в обґрунтування чого суд зазнає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.97 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ вищезгадану Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.09р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Комфорт-Тепло" (покупець/відповідач) було укладено договір №06/09-1485-ТЕ-10 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (договір) (а.с. 10-16), відповідно до якого постачальник згідно з цим договором зобов'язується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 договору (п.п. 1.1. договору).

В подальшому між цими ж сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 21.12.09р. (а.с. 17), №2 від 09.04.10р. (а.с. 18), №3 від 30.04.10р. (а.с. 19), №4 від 06.08.10р. (а.с. 20).

Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання послуг населенню та релігійним організаціям з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору (п.п. 1.3. договору та п. 1 додаткової угоди №3 від 30.04.10р.).

Згідно п.п. 2.1. договору, постачальник передає покупцю в період з 01.10.09р. по 31.12.09р. газ в обсязі до 170,0 тис. куб. м, в тому числі по місяцях:

жовтень 2009 року - 45 тис. куб. м;

листопад 2009 року - 62 тис. куб.. м;

грудень 2009 року - 63 тис. куб. м.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.12.09р. договір №06/09-1485-ТЕ-10 від 23.09.09р. доповнено п.п. 2.1.1., яким передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01.01.10р. по 30.04.10р. газ в обсязі до 135 тис. куб. м, в тому числі по місяцях:

січень 2010 року - 65 тис. куб. м;

лютий 2010 року - 60 тис. куб. м;

березень 2010 року - 60 тис. куб. м;

квітень 2010 року - 50 тис. куб. м.

Також додатковою угодою №2 від 09.04.09р. пункт 2.1. договору №06/09-1485-ТЕ-10 від 23.09.09р. доповнено підпунктом 2.1.2. в наступній редакції: "Постачальник передає покупцю в період з 01.05.10р. по 30.09.10р. газ в обсязі до 125 тис. куб. м, в тому числі по місяцях:

травень 2010 року - 25 тис. куб. м;

червень 2010 року - 25 тис. куб. м;

липень 2010 року - 25 тис. куб. м;

серпень 2010 року - 25 тис. куб. м;

вересень 2010 року - 25 тис. куб. м."

Згідно п.п. 4.4. договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу, реєстр обсягів реалізації газу.

Ціна за 1000 кубом природного газу становить 593,448 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %,

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводах - 122,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 727,32 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 872,00 грн. (п.п. 5.1. договору).

В послідуючому згідно додаткових угод №3 від 30.04.10р. та №4 від 06.08.10р. вартість 1000 куб. м газу з ПДВ коригувалася з 01.05.10р. до 872,78 грн., а з 01.08.10р. до 1309,20 грн.

Відповідно до 6.1. договору оплата за газ згідно п.5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта, приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.3. договору у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором - постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Також пунктом 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п.п. 6.1. договору покупець зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п.п. 7.10. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 330652,38 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с. 21-32).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції виконав лише частково в сумі 184366,28 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться платіжні доручення (а.с. 74-126).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 146286,10 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків (а.с. 131).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 146286,10 грн.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 10975,85 грн. пені.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, сума пені складає 10975,85 грн. (а.с. 3).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали, подані відповідачем в обґрунтування клопотання про зменшення розміру стягуваної пені (а.с. 64-66), суд відмовляє в його задоволенні, оскільки борг з 2010 року не сплачується, не додано документів, підтверджуючих скрутне матеріальне становище підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до наведеної норми закону, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 13700,75 грн. та інфляційні в сумі 21964,00 грн.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних за визначений позивачем період, суд вважає данні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 192926,70грн. заборгованості, з яких: 146286,10 грн. - основний борг, 10975,85 грн. - пеня, 21964,00грн. - інфляційні, 13700,75 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Комфорт-Тепло" (10020, м. Житомир, пр.Миру, 3, ід. код 35545767)

- на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ід. код 31301827) 192926,70грн. заборгованості, з яких: 146286,10 грн. - основний борг, 10975,85 грн. - пеня, 21964,00грн. - інфляційні, 13700,75 грн. - 3% річних, а також 3859,00 грн. - сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.04.13

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)