Постанова від 16.04.2013 по справі 2а-15960/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15960/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Пархоменка О.С.,

представника відповідача - Дрозд І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу» (далі - ТОВ «База МТЗАПК» звернулося у суд з позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.07.2012 року №0004352230, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на встановлену ним реальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з контрагентом ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Колосс».

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Торговельна продуктова кооперація «Еколайф» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, з ДП «Нафком-Агро» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року та з ТОВ «ВКФ «Колосс» за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року, за підсумками якої складено акт від 14.06.2012 року №583/22-30/19485589 та виявлені порушення вимог ч. 5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ Колосс», в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 576847,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на 183857,00 грн., за вересень 2011 року на 225950,00 грн., за жовтень 2011 року на 167040,00 грн.

У зв'язку із проведеною перевіркою прийнято податкове повідомлення-рішення №0004352230 від 06.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 721058,75 грн., з них 576847,00 грн. - за основним платежем, 144211,75 грн.- за штрафними санкціями.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0004352230 по податку на додану вартість стало виявлення контролюючим органом під час перевірки позивача отримання останнім товарів від ТОВ «ВКФ «Колосс»» за договором купівлі-продажу продукції №01-08/11 від 01.08.2011 року, який суперечить ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, тобто є недійсним правочином, і не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах перевірки названого контрагента працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, результати якої зафіксовані в акті від 16.01.2012 року №23/23-3/32845639, внаслідок якої не встановлено наявність у ТОВ «ВКФ «Колосс» власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, а також автотранспорту, що свідчить про відсутність необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності. Відтак, контролюючим органом зроблено висновок, що діяльність вказаного товариства здійснюється з метою надання податкової вигоди третім особам та спрямована на штучне формування валових витрат та податкового кредиту, в тому числі при відносинах з ТОВ «База МТЗАПК».

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до ст. 198 названого кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ВКФ «Колосс» 01.08.2011 року укладено договір купівлі-продажу продукції №01-08/11, за яким останній, як продавець, зобов'язується здійснити за заявками першого, як покупця, поставку борошна пшеничного та житнього в асортименті та кількості згідно товарних накладних, передати у власність покупця, який у свою чергу зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату.

На підтвердження факту передачі товару за вказаним договором позивачем надано відповідні видаткові та податкові накладні, лист від ТОВ «ВКФ «Колосс», у якому товариство підтверджує реальність господарських операцій з позивачем.

Використання отриманого за договором від 01.08.2011 року товару у власній господарській діяльності позивач підтверджує угодами з рядом контрагентів, в тому числі: КК ДП «Рошен», ПМП «Галант», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» та ін.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «ВКФ «Колосс», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договорів, укладених позивачем з ТОВ «ВКФ Колосс» про поставку товару, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав вважати товарними господарські операції з придбання позивачем борошна у вказаного підприємства з огляду на непідтвердження таких належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, свідоцтвами про якість поставленого товару, що є обов'язковими за пунктом 3.7 договору №01-08/11 на кожну партію товару.

При цьому, колегія суддів ураховує, що ТОВ «ВКФ «Колосс» не знаходиться за податковою адресою, за звітами підприємства у нього відсутні працівники як штатні, так і працюючі за цивільно-правовими договорами, виробничі активи та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком борошна.

До того ж, до основних видів діяльності названого контрагента відносяться: виробництво інших меблів, роздрібна торгівля меблями, діяльність у сфері інжинірингу.

Окрім того, колегія суддів ураховує, що позивач, як убачається із його листів - відповідей на запити податкового органу (а.с. 178, 183 т.3), має власний борошномельний виробничий комплекс, свій власний автотранспорт, своє виробниче обладнання та інше.

Зважаючи на приведене, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи на підтвердження факту отримання за спірним договором товару є недостовірними, а відповідна угода була укладена з метою отримання податкового кредиту по податку на додану вартість, а тому не мала реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року скасувати .

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу» відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складено 22 квітня 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М