Рішення

від 23.04.2013 по справі 910/2939/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2939/13 23.04.13

За позовомспільного Українсько-Французського підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю дотовариства з обмеженою відповідальністю «Геотех» та спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» простягнення 312 466,39 дол. США, що еквівалентно 2 494 606,46 грн.

За зустрічним позовомспільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» дотовариства з обмеженою відповідальністю «Геотех» та спільного Українсько-Французського підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю провизнання договору недійсним

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

Позивача за первісним (відповідача2 за зустрічним) позовом представник Павлік О.М. (довіреність №371 від 22.04.2013 року) Відповідача1 за первісним та зустрічним позовамине з'явився Відповідача2 за первісним (позивача за зустрічним) позовомпредставник Ващенко В.О. (довіреність №1 від 11.03.2013 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Спільне Українсько-Французське підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Геотех» та спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» про стягнення 312 466,39 дол. США, що еквівалентно 2 494 606,46 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачі не виконали свої господарські зобов'язання в частині здійснення розрахунків за виконані Позивачем за первісним позовом будівельними роботами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року порушено провадження у справі №910/2939/13 та призначено її розгляд у судовому засіданні 19.03.2013 року.

Представником спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» (Відповідач2 за первісним позовом, Позивач за зустрічним) 18.03.2013 року через відділ діловодства суду надано заяву про встановлення нікчемності договору від 03.09.2012 року, укладеного Позивачем за первісним позовом та Відповідачем1 за первісним позовом. Заяву вмотивовано тим, що цей договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, обранням застосовуваного до спірного договору права, відсутності повноважень директора Відповідача1 за первісним позовом на підписання цього договору тощо. Фактично, наведені Відповідачем2 за первісним позовом обставини можуть свідчити лише про наявність певних обставин для розгляду в окремому судовому провадженні питання недійсності цього правочину, проте жодна з наведених заявником правових та фактичних обставин не може встановлювати або підтверджувати нікчемність цього правочину. Виходячи з наведено, судом відмовлено у задоволенні заяви Відповідача2 за первісним позовом про встановлення нікчемності укладеного Позивачем та Відповідчем1 за первісним позовом договору поруки від 03.09.2012 року.

Представником спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» (Відповідач2 за первісним позовом, Позивач за зустрічним) 18.03.2013 року через відділ діловодства суду надано клопотання про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено. Запис розгляду судової справи здійснено за допомогою програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

Представником спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» (Відповідач2 за первісним позовом, Позивач за зустрічним) 18.03.2013 року через відділ діловодства суду надано заяву про припинення провадження у справі в частині заявлених до нього вимог. Заяву обґрунтовано тим, що вимоги до нього не підсудні господарським судам України. Відповідно до частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів підвідомчі господарським судам України. Частиною третьою статті 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Тотожне правило містить і частина перша статті 20 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, відповідно до якої якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що мають місце проживання (місцезнаходження) на територіях різних Договірних Сторін, спір розглядається по місцю проживання (місцезнаходженню) будь-якого відповідача на вибір позивача.

Враховуючи наведене, судом відмовлено у задоволенні заяви Відповідача2 за первісним позовом про припинення провадження у справі в частині заявлених до нього вимог.

Представником спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» (Відповідач2 за первісним позовом, Позивач за зустрічним) 18.03.2013 року через відділ діловодства суду надано клопотання про належне повідомлення та надсилання копій документів. Зазначену заяву судом прийнято до уваги, проте встановлено, що допущені порушення надіслання документів не зашкодили процесуальним правам заявника. З огляду на обізнаність Відповідача2 за первісним позовом про час і місце судового засідання та з огляду на наявність у нього необхідних документів (у тому числі позовної заяви та додатків до неї) суд встановив відсутність підстав для задоволення заяви Відповідача2 за первісним позовом про належне його повідомлення.

Представником спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» (Відповідач2 за первісним позовом, Позивач за зустрічним) 18.03.2013 року через відділ діловодства суду надано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору укладеного Позивачем за первісним позовом та Відповідачем1 за первісним позовом договору поруки від 03.09.2012 року.

У судовому засіданні 19.03.2013 року представником Відповідача1 за первісним позовом надано відзив на позовну заяву, яким заперечені вимоги повністю з огляду на неотримання ним відповідної вимоги Позивача за первісним позовом.

У судовому засіданні 19.03.2013 року Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі №910/2939/13 прийнято зустрічну позовну заву до розгляду з первісним позовом та призначено розгляд справи у судовому засіданні 02.04.2013 року.

Позивачем за первісним позовом через відділ діловодства суду 01.04.2013 року надано заперечення на заяву про встановлення нікчемності правочину, заперечення на заву про припинення провадження у справі в частині первісних вимог до Відповідача2 та відзив на зустрічний позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2013 року у справі №910/2939/13 продовжено розгляд справи та призначено її розгляд у судовому засіданні 23.04.2013 року.

У судовому засіданні 23.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем за первісним позовом та Відповідачем2 (за первісним позовом) 21 липня 2011 року укладено договір підряду №27/01-02 на будівництво багатофункціонального комплексу з готелем «Кемпински» у місті Мінську Республіки Білорусь.

Однією з сторін договору будівельного підряду №27/01-02 від 21.07.2011 року є юридична особа - резидент України, іншою - юридична особа - резидент Республіки Білорусь. Відповідно, правовідносини сторін цієї угоди є приватно правовими відносинами з іноземним елементом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України про «Міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Пунктом 14.3 сторони договору №27/01-02 визначили, що при виконанні його умов застосовується право Республіки Білорусь.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спорів господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Відповідно до частини першої статті 696 Цивільного кодексу Республіки Білорусь за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується у встановлений договором строк збудувати за замовленням замовника об'єкт або виконати будівельні чи інші спеціальні монтажні роботи та здати їх замовнику, а замовник зобов'язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результати та сплатити визначену ціну.

Пунктом 4.4 договору №27/01-02 від 21.07.2011 року його сторони встановили, що підтвердженням виконання робіт є підписані замовником та підрядником акти виконаних робіт, а підтвердженням їх вартості - довідки.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних представниками без зауважень та скріплених печатками сторін договору №27/01-02 від 21.07.2011 року протягом жовтня 2011 року - серпня 2012 року Позивачем за первісним позовом виконано, а Відповідачем2 за первісним позовом прийнято будівельні роботи загальною вартістю 4 240 048,91 дол. США.

Статтею 701 Цивільного кодексу Республіки Білорусь встановлено, що оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником у розмірі, встановленому кошторисом, у строки та порядку, які встановлені законодавством та договором будівельного підряду.

Пунктом 4.6 договору №27/01-02 встановлено, що оплату виконаних робіт Відповідач2 за первісним позовом здійснює протягом 10 днів з моменту підписання довідки про вартість виконаних робіт.

За твердженням Позивача за первісним позовом Відповідач2 за первісним позовом лише частково розрахувався за виконані будівельні роботи та сплатив 3 883 081,80 дол.США.

З вирахування вартості використаної Позивачем (за первісним позовом) електроенергії та інших витрат борг Відповідача2 за первісним позовом за договором №27/01-02 на момент винесення судового рішення складає 268 444,06 дол.США.

Зазначені обставини не спростовані представниками відповідачів за первісним позовом в процесі розгляду спору.

05.08.2011 року та 27.03.2012 року Позивачем (за первісним позовом) та Відповідачем2 (за первісним позовом) укладено договори оренди будівельного обладнання №05-08/А та №27-03/А.

Твердження Відповідача2 за первісним позовом про те, що вимоги за договорами оренди та за договором будівельного підряду не є пов'язаними підставами виникнення та поданими доказами спростовуються преамбулами, пунктами 1.3, 1.5, 2.1 та 2.2 обох договорів оренди, які чітко визначають їх укладення «на виконання договору підряду на будівництво від 21.07.2011 року №27/01-02». Таким чином, правовідносини сторін за двома договорами оренди та договором будівельного підряду, що є предметом даного судового розгляду, є прямо пов'язаними підставою їх виникнення.

Відповідно до статті 577 Цивільного кодексу Республіки Білорусь за договором оренди (майнового найму) орендодавець (наймодавець) зобов'язується надати орендарю (наймачу) майно за плату в тимчасове володіння та користування чи в тимчасове користування.

Відповідно до частини першої статті 585 Цивільного кодексу Республіки Білорусь орендатор зобов'язаний своєчасно вносити плату за використання майна (орендну плату). Порядок, умови та строки внесення орендної плати визначаються договором оренди.

Пунктами 4.2 договорів оренди №05-08/А від 05.08.2011 року та №27-03/А від 27.03.2012 року встановлено розміри та граничні строки сплати Відповідачем2 за первісним позовом орендних платежів.

За розрахунками Позивача за первісним позовом заборгованість Відповідача2 за первісним позовом за договором оренди №05-08/А від 05.08.2011 року з урахуванням податку на репатріацію складає 9 677,14 дол. США, а за договором 27-03/А від 27.03.2012 року - 34 345,19 дол. США.

Зазначені обставини не спростовані представниками відповідачів за первісним позовом в процесі розгляду спору.

Таким чином, загальний розмір боргу Відповідача2 за первісним позовом перед Позивачем за первісним позовом за договорами №27/01-02 від 21.07.2011 року, №05-08/А від 05.08.2011 року та №27-03/А від 27.03.2012 року складає 312 466,39 дол. США.

Відсутність боргу у визначеному вище розмірі представниками відповідачів за первісним позовом під час розгляду справи не заперечені. Доказів сплати вартості виконаних Позивачем за первісним позовом будівельних робіт та орендованого обладнання у більшому, ніж визначеному Позивачем розмірі, відповідачами за первісним позовом суду не надано.

У той же час, Відповідачем2 за первісним позовом заявлено зустрічний позов про визнання недійсним укладеного Відповідачем1 за первісним позовом та первісним Позивачем договору майнової поруки від 03.09.2012 року.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору

Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом Відповідач2 за первісним позовом одночасно стверджує про нікчемність та недійсність укладеного відповідачами за зустрічним позовом договору.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлено законом. За відсутності імперативної правової норми, яка встановлює нікчемність укладеного відповідачами за зустрічним позовом договору поруки твердження Позивача за зустрічним позовом про нікчемність цієї угоди є помилковим.

Помилковим є також твердження Позивача за первісним позовом про фіктивність договору поруки від 03.09.2012 року, оскільки порука відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання. Реальним правовим наслідком укладення суб'єктами господарювання договору поруки є отримання кредитором додаткового солідарного боржника за господарським зобов'язанням. Факт заявлення позову до обох солідарних боржників є одним з доказів того, що укладення відповідачами за зустрічним позовом договору поруки мало метою отримання саме тих правових наслідків, які встановлені для цього зобов'язання.

Суд погоджується з доводами Позивача за зустрічним позовом про те, що укладений відповідачами за зустрічним позовом господарський договір розширює підсудність при вирішенні спорів, проте ця обставина не може мати наслідком визнання відповідного договору недійсним.

У той же час, суд не погоджується з доводами зустрічного позову про зміну договором поруки права, яке має застосовуватись до правовідносин, які виникли на підставі забезпечених порукою договорів. У даному випадку до первинних правовідносин застосовується право Республіки Білорусь, до правовідносин сторін договору забезпечення - право України.

Також суд не приймає до уваги доводи зустрічного позову про відсутність у посадової особи Відповідача1 за зустрічним позовом повноважень на підписання договору поруки, оскільки це твердження спростовується наявним у матеріалах справи протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Геотех» від 20.04.2009 року.

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За статтями 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

Позивач за зустрічним позовом в розумінні наведених правових норм, не довів та не надав суду належних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним.

Більш того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За таких обставин, судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову повністю.

Як зазначалось раніше, в процесі даного судового розгляду встановлено наявність солідарної заборгованості відповідачів за первісним позовом перед Позивачем за первісним позовом, яка виникла в результаті неналежного виконання умов договорів №27/01-02 від 21.07.2011 року, №05-08/А від 05.08.2011 року та №27-03/А від 27.03.2012 року у розмірі 312 466,39 дол. США.

Відповідно до частини першої статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідні права кредитора також встановлено частиною першою статті 304 Цивільного кодексу Республіки Білорусь: при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників спільно, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.

Законодавство обох країн не наділяє судові чи інші уповноважені для розгляду господарських спорів органи на свій розсуд змінювати встановлені законодавством права кредитора по відношенню до його солідарних боржників.

За таких обставин, первісний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідачів за первісним позовом, судові витрати за зустрічним - на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов (первісний) спільного Українсько-Французського підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Геотех» та спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Геотех» (04201, Україна, місто Київ, вулиця Кондратюка, будинок 4; ідентифікаційний код 30789819) та спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» (220035, Республіка Білорусь, місто Мінськ, вул. Переможців, 51, крп.2, прим.34; код ОКПО 378426415000) на користь спільного Українсько-Французського підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, Україна, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 17; ідентифікаційний код 20057315) 312 466,39 дол. США (триста дванадцять тисяч чотириста шістдесят шість доларів 39 центів) та 49 952,13 грн. (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 13 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Естейт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Геотех» та спільного Українсько-Французського підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю відмовити повністю.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 25.04.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.