Постанова

від 06.11.2013 по справі 910/2939/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 910/2939/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2013 року у справі № 910/2939/13 Господарського суду міста Києва за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ, до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотех", м. Київ; 2) Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт", м. Мінськ, Республіка Білорусь, про стягнення 312 466,39 дол. США, що еквівалентно 2 494 606,46 грн. та за зустрічним позовом Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт", м. Мінськ, Республіка Білорусь, до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотех", м. Київ; 2) Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ, про визнання договору поруки недійсним,

за участю представників:

позивача - Павлік О.М., Цимбалюк І.В. (дов. № 1379 від 05.11.13);

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - Ващенко В.О. (дов. № 1 від 11.03.13);

- Шкаровський Д.О. (дов. № 2 від 11.03.13),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ пред'явив у господарському суді позов до відповідачів ТОВ "Геотех" та Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" про стягнення 312 466,39 дол. США, що еквівалентно 2 494 606,46 грн.

Вказував, що 03.09.12 між ним (кредитором) та ТОВ "Геотех" (поручителем) був укладений договір поруки, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання Спільним товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" зобов'язань за договором підряду № 27/01-02 від 21.07.11, за договором оренди № 05-08/А від 05.08.11 та за договором оренди № 27-03/А від 27.03.12 в сумі, що не перевищує 350 000 доларів США в гривневому еквіваленті.

Посилаючись на порушення відповідачем-2 договірних зобов'язань в частині оплати виконаних підрядником робіт та в частині сплати орендних платежів, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 312 466,39 доларів США.

У березні 2013 року Спільне товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до відповідачів ТОВ "Геотех" та Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ про визнання договору поруки недійсним.

Посилаючись на ту обставину, що договір поруки від 03.09.12 укладений між Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ та ТОВ "Геотех" є фіктивним та спрямований на визначення підсудності спору щодо договірних відносин Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" та Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" в обхід письмових угод сторін та положень Закону України "Про міжнародне приватне право", а також підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, позивач просив визнати вказаний договір поруки недійсним з підстав, що передбачені ст.ст. 215, 216, 234 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2013 року (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2013 року (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. - головуючого, Ропій Л.М., Рябухи В.І.), первісний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.

Рішення в частині задоволення первісного позову мотивовані посиланнями на порушення відповідачем-2 договірних зобов'язань в частині оплати виконаних позивачем робіт та в частині сплати орендних платежів, що є підставою для покладення на відповідачів, як солідарних боржників за договором поруки, обов'язку по сплаті боргу в сумі 312 466,39 доларів США.

Судові акти в частині відмови в задоволенні зустрічного позову обґрунтовані посиланнями на те, що спірний правочин підписаний уповноваженими на його підписання особами, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України.

У касаційній скарзі Спільне товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 207, 215, 234 ЦК України, ст.ст. 10, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ч. 1 ст. 21 Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.93 та ст. 34 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та прийняти нове рішення про припинення провадження у справі в частині первісного позову та про задоволення зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.07.11 між Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ (підрядником) та Спільним товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" (замовником, резидентом Республіки Білорусь) був укладений договір підряду № 27/01-02 на будівництво багатофункціонального комплексу з готелем "Кемпински" у місті Мінську Республіки Білорусь, згідно умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик, власними чи залученими силами та засобами, у відповідності з вимогами проектно-кошторисної та нормативно-технічної документації та інших нормативно-правових актів Республіки Білорусь виконати вказані в Договорі комплекси робіт, а замовник - надати підряднику будівельний майданчик, дозвільну та іншу документацію необхідну для початку робіт, прийняти виконані підрядником роботи та здійснити їх оплату.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються у доларах США.

Підтвердженням виконання робіт є підписані замовником та підрядником акти виконаних робіт, а підтвердженням їх вартості є Довідки (п. 4.4 договору).

Оплату виконаних підрядником робіт замовник здійснює протягом 10 днів з моменту підписання довідки про вартість виконаних робіт (п. 4.6 договору).

Пунктом 14.3 договору сторони погодили, що до правовідносин сторін застосовується право Республіки Білорусь.

Відповідно до ч. 1 ст. 696 ЦК Республіки Білорусь за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується у встановлений договором строк збудувати за замовленням замовника об'єкт або виконати будівельні чи інші спеціальні монтажні роботи та здати їх замовнику, а замовник зобов'язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результати та сплатити визначену ціну.

Оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником у розмірі, встановленому кошторисом, у строки та порядку, які встановлені законодавством та договором будівельного підряду (ст. 701 ЦК Республіки Білорусь).

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт підтверджується, що позивачем протягом жовтня 2011 року - серпня 2012 року виконано, а відповідачем-2 прийнято будівельні роботи загальною вартістю 4 240 048,91 доларів США (т. 1, а.с. 37-76), які останнім оплачені лише частково в сумі 3 883 081,80 доларів США, в зв'язку з чим за вирахуванням вартості використаної позивачем електроенергії та інших витрат борг відповідача-2 становить 268 444,06 доларів США.

Водночас судами встановлено, що 05.08.11 між Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ (орендодавцем) та Спільним товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" (орендарем) був укладений договір оренди № 05-08/А, згідно якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне володіння і користування майно перелічене в додатку (сертифікації).

На виконання умов вказаного договору оренди позивач передав відповідачу-2 об'єкти оренди на загальну суму 2 421 391,02 доларів США за користування якими останній розрахувався частково, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 34 345,19 доларів США.

Також судами встановлено, що 27.03.12 між Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ (орендодавцем) та Спільним товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" (орендарем) був укладений договір оренди № 27-03/А, умови якого є аналогічними з умовами договору оренди № 05-08/А від 05.08.11.

На виконання умов вказаного договору оренди позивач передав відповідачу-2 об'єкти оренди на загальну суму 51 232 доларів США за користування якими останній розрахувався частково, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 9 677,14 доларів США.

Приписами ч. 1 ст. 585 ЦК Республіки Білорусь встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити плату за використання майна (орендну плату). Порядок, умови та строки внесення орендної плати визначаються договором оренди.

Між тим, відповідачем-2 належними та допустимими доказами не доведено, судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором підряду № 27/01-02 від 21.07.11, за договором оренди № 05-08/А від 05.08.11 та за договором оренди № 27-03/А від 27.03.12.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.12 в забезпечення виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за вказаними договорами, між Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ (кредитором) та ТОВ "Геотех" (поручителем) був укладений договір поруки, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання Спільним товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" договірних зобов'язань в сумі, що не перевищує 350 000 доларів США в гривневому еквіваленті.

Враховуючи порушення відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором підряду № 27/01-02 від 21.07.11, за договором оренди № 05-08/А від 05.08.11 та за договором оренди № 27-03/А від 27.03.12, вказані вище норми матеріального права, умови зазначених договорів, а також забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 відповідачем-1 за договором поруки, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для стягнення боргу в сумі 312 466,39 доларів США з відповідачів, як солідарних боржників за договором поруки.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір поруки від 03.09.12 укладений між Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ та ТОВ "Геотех" є фіктивним та спрямований на визначення підсудності спору щодо договірних відносин Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" та Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" в обхід письмових угод сторін та положень Закону України "Про міжнародне приватне право", а також підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Правові наслідки фіктивного правочину врегульовані ст. 234 ЦК України, згідно якої фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Проте, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції правовим наслідком укладення між відповідачами за зустрічним позовом договору поруки є отримання кредитором додаткового солідарного боржника за господарським зобов'язанням, а пред'явлення позову до обох солідарних боржників свідчить про те, що при його укладенні відповідачі мали намір створення відповідних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судами встановлено, що спірний договір поруки зі сторони позивача за зустрічним позовом підписаний директором товариства Ващенком В.М., повноваження якого підтверджуються протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Геотех" від 20.04.09 та наказом від 21.04.09 про призначення Ващенка В.М. на посаду директора ТОВ "Геотех" з 22.04.09.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши спірний договір поруки на предмет його відповідності вимогам діючого законодавства, правильно встановили та виходили з того, що договір поруки від 03.09.12 спрямований на реальне настання відповідних правових наслідків, а при його укладенні сторонами дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, тому будь-які правові підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні.

Враховуючи викладене, судами на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Щодо доводів касаційної скарги Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" про непідсудність первісного позову Господарському суду міста Києва, слід зазначити наступне.

Статтею 20 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (ратифікована Україною відповідно до Закону України № 240/94-ВР від 10.11.94) встановлено, що "Если в деле участвуют несколько ответчиков, имеющих местожительство (местонахождение) на территориях разных Договаривающихся Сторон, спор рассматривается по местожительству (местонахождению) любого ответчика по выбору истца".

Враховуючи ту обставину, що предметом даного спору є стягнення заборгованості солідарно із двох боржників на підставі договору поруки, а поручителем є резидент України, який зареєстрований в м. Києві, то звернення позивача саме до Господарському суду міста Києва є правом позивача наданим йому ст. 20 вказаної Конвенції.

Посилання касаційної скарги на наявність підстав до визнання договору поруки від 03.09.12 недійсним, не знайшли свого підтвердження при здійсненні перегляду оскаржуваної постанови судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2013 року у справі № 910/2939/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко