Постанова

від 28.08.2013 по справі 910/2939/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа№ 910/2939/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників сторін:

СП ТОВ "Основа-Солсиф": Павлік О.М. - пред. за дов. №1033 від 06.08.2013

Цимбалюк І.В. - пред. за дов. №1033 від 06.08.2013

С ТОВ «Еліт Естейт»: Ващенко В.О. - пред. за дов. № б/н від 11.03.2013

розглянувши апеляційну скаргу Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013р.

у справі № 910/2939/13 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

За первісним позовом Спільного українсько-французського підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП ТОВ "Основа-Солсиф")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотех" (далі - ТОВ "Геотех")

Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" (далі - С ТОВ "Еліт Естейт")

про стягнення 312 466,39 дол. США, що еквівалентно 2 494 606,46 грн.

За зустрічним позовом Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотех"

Спільного українсько-французського підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання договору поруки недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 первісний позов задоволено повністю: підлягає солідарному стягненню з ТОВ "Геотех" та СТОВ "Еліт Естейт" на користь СП ТОВ "Основа-Солсиф" 312 466,39 дол. США, що еквівалентно 2 494 606,46 грн. - боргу та 49 952,13 грн. - витрат по сплаті судового збору. У зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, СТОВ "Еліт Естейт" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов та визнати недійсним Договір поруки від 03.09.2012 між СП ТОВ "Основа-Солсиф" та ТОВ "Геотех"; припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України) в частині позовних вимог СП ТОВ "Основа-Солсиф" до СТОВ "Еліт Естейт"; в частині позовних вимог СП ТОВ "Основа-Солсиф" до ТОВ "Геотех" відмовити повністю. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що С ТОВ "Еліт Естейт" та СП ТОВ "Основа-Солсиф" встановили договірну підсудність, а саме, Господарський суд міста Мінська, натомість Договір поруки від 03.09.2012, укладений між ТОВ "Геотех" та позивачем за первісним позовом, після виникнення розбіжностей в розрахунках за основними Договорами між СП ТОВ "Основа-Солсиф" і С ТОВ "Еліт Естейт", спрямований лише на розширення підсудності. Судом першої інстанції відхилено заяву відповідача-2 за первісним позовом про припинення провадження у справі, чим порушено норми ст. 10 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 21 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (м. Мінськ, 1993 рік) та ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (м. Київ, 1992 рік). Скаржник вказує, що на момент підписання Договору поруки від 03.09.2012, відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, директором ТОВ «Геотекс» був Школьний Д.Н., а, отже, Ващенко В.М. не мав права підписувати вказаний Договір, а протокол №2 загальних зборів засновників є недостовірним. Відповідач-2 за первісним позовом зазначає, що відсутні докази направлення поручителю від кредитора Листа - вимоги про виконання свого зобов'язання, а визначена Договором поруки від 03.09.2012 валюта (гривня) не може вважатися належним виконанням зобов'язань.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом зазначає, що Договір поруки від 03.09.2012 укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань, а повноваження Ващенка В.М. підтверджуються, також, Наказом від 21.04.2009 про призначення на посаду Директора.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач-1 за первісним позовом не надав.

Ухвалою від 10.06.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 07.08.2013.

В судове засідання 07.08.2013 представники СП ТОВ "Основа-Солсиф" та СТОВ "Еліт Естейт" з'явилися, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотех" не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представниками сторін в судовому засідання було подано заяву відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.08.2013 продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи на 28.08.2013.

Враховуючи перебування судді Сітайло Л.Г. на лікарняному, розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченка Е.О. від 28.08.2013 змінено склад колегії суддів та введено суддю Рябуху В.І.

В судове засідання 28.08.2013 представники позивача за первісним позовом та відповідача-2 за первісним позовом з'явилися, представник відповідача-1 за первісним позовом повторно не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

СП ТОВ "Основа-Солсиф" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Геотех" та С ТОВ "Еліт Естейт" про стягнення 312 466,39 дол. США, що еквівалентно 2 494 606,46 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачі за первісним позовом не виконали свої господарські зобов'язання в частині здійснення розрахунків за виконані Позивачем за первісним позовом будівельні роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року порушено провадження у справі №910/2939/13 та призначено її розгляд у судовому засіданні 19.03.2013 року.

Представником С ТОВ "Еліт Естейт" (Відповідачем-2 за первісним позовом, Позивачем за зустрічним) 18.03.2013 року через відділ діловодства суду першої інстанції надано заяву про встановлення нікчемності договору від 03.09.2012 року, укладеного між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем-1 за первісним позовом, заяву про припинення провадження у справі в частині заявлених до нього вимог та подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поруки від 03.09.2012 року, укладеного між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем-1 за первісним позовом.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що Договір поруки від 03.09.2012 року є фіктивним і спрямований лише на розширення підсудності, а, також, на те, що посадова особа Відповідача-1 за зустрічним позовом не мала повноважень на підписання оскаржуваного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі №910/2939/13 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду з первісним позовом.

У відзиві на первісну позовну заяву відповідач-1 за первісним позовом вказує на те, що не отримував від позивача за первісним позовом Вимоги про виконання зобов'язання за Договором поруки від 03.09.2012, яка передбачена п. 1.3.вказаного договору.

В матеріалах справи мітиться Лист-вимога від 25.01.2013 № 89 від СП ТОВ "Основа-Солсиф" до ТОВ «Геотекс» про виконання дій, передбачених договором поруки від 03.09.2012, але відповідь на вказаний лист від відповідача -1 за первісним позовом відсутня.

Варто зауважити, що п. 5.3 Договору поруки від 03.09.2012 передбачено, що сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов'язуються своєчасно у письмові формі повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі не повідомлення несуть ризик настання пов'язаних з цим несприятливих наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, місцезнаходженням ТОВ «Геотекс» є: м. Київ, вул. Кондратюка, 4. Проте, відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення, що направлялися судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції і знаходяться в матеріалах справи (Т.1 а.с. 6; Т.2 а.с. 128; Т.4 а.с. 26) вказана юридична особа за зазначеною адресою не знаходиться.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне:

Між позивачем за первісним позовом (підрядник) та Відповідачем-2 за первісним позовом (замовник) 21.07.2011 року укладено Договір підряду №27/01-02 на будівництво багатофункціонального комплексу з готелем "Кемпински" у місті Мінську Республіки Білорусь.

Однією з сторін договору будівельного підряду №27/01-02 від 21.07.2011 року є юридична особа - резидент України (позивач за первісним позовом), іншою - юридична особа - резидент Республіки Білорусь (Відповідач-2 за первісним позовом). Відповідно, правовідносини сторін цієї угоди є приватно-правовими відносинами з іноземним елементом. Пунктом 14.3 сторони Договору №27/01-02 визначили, що при виконанні його умов застосовується право Республіки Білорусь.

Умовами Договору №27/01-02 від 21.07.2011 року підрядник зобов'язується на свій ризик, власними чи залученими силами та засобами, у відповідності з вимогами проектно - кошторисної та нормативно-технічної документації та інших нормативно-правових актів Республіки Білорусь виконати вказані в Договорі комплекси робіт, а Замовник бере на себе зобов'язання надати Підряднику будівельний майданчик, дозвільну та іншу документацію необхідну для початку робіт і прийняти виконання робіт у відповідності до умов Договору.

Відповідно до частини першої статті 696 Цивільного кодексу Республіки Білорусь за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується у встановлений договором строк збудувати за замовленням замовника об'єкт або виконати будівельні чи інші спеціальні монтажні роботи та здати їх замовнику, а замовник зобов'язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результати та сплатити визначену ціну.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки здійснюються у доларах США.

Пунктом 4.4 договору №27/01-02 від 21.07.2011 року його сторони встановили, що підтвердженням виконання робіт є підписані замовником та підрядником акти виконаних робіт, а підтвердженням їх вартості є Довідки.

Протягом жовтня 2011 року - серпня 2012 року Позивачем за первісним позовом виконано, а Відповідачем-2 за первісним позовом прийнято будівельні роботи загальною вартістю 4 240 048,91 дол. США., в тому числі зняття за електроенергію, згідно довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних представниками без зауважень та скріплених печатками сторін договору №27/01-02 від 21.07.2011 року (Т. 1, а.с. 37-76).

Статтею 701 Цивільного кодексу Республіки Білорусь встановлено, що оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником у розмірі, встановленому кошторисом, у строки та порядку, які встановлені законодавством та договором будівельного підряду.

Пунктом 4.6 договору №27/01-02 встановлено, що оплату виконаних робіт Відповідач2 за первісним позовом здійснює протягом 10 днів з моменту підписання довідки про вартість виконаних робіт.

Замовник, в свою чергу, оплатив виконані роботи частково в сумі 3 883 081,80 дол. США, що підтверджується виписками по рахунку позивача за первісним позовом та банківськими повідомленнями про зарахування коштів на рахунок (Т.1; а.с. 76-92).

З вирахування вартості використаної Позивачем (за первісним позовом) електроенергії та інших витрат борг Відповідача-2 за первісним позовом за договором №27/01-02 на момент прийняття судового рішення складає 268 444,06 дол. США.

Відповідач-2 за первісним позовом не заперечує, щодо існування боргу за Договором підряду №27/01-02 від 21.07.2011 року, а матеріали справи не містять доказів повної оплати за виконані позивачем за первісним позовом будівельні роботи.

05.08.2011 року між Позивачем за первісним позовом (орендодавець) та Відповідачем-2 за первісним позовом (орендар) укладено договір оренди №05-08/А, за яким орендар надає, а орендодавець приймає в строкове платне володіння і користування майно (об'єкт оренди). Перелік найменувань, кількість і вартість об'єктів оренди встановлено в додатку (сертифікації). Строк оренди - до закінчення виконання робіт за договором підряду №27/01-02 від 21.07.2011, але не більше 4-х місяців з дати передачі орендарю об'єктів оренди по акту прийому - передачі.

Актом приймання - передачі №27/03 від 27.03.2012 Позивач за первісним позовом (орендодавець) передав Відповідачу-2 за первісним позовом буровий комплекс №1. Відповідно до актів оренди бурового комплексу №1 з лютого по жовтень 2012 року орендодавець передав орендарю об'єктів оренди на загальну суму 2 421 391,02 дол. США. Орендар частково розрахувався за вказаним Договором оренди, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що складає, з врахуванням 15% репатріації, 34 345,19 дол. США.

27.03.2012 року, на виконання договору підряду №27/01-02 від 21.07.2011, між Позивачем за первісним позовом (орендодавець) та Відповідачем-2 за первісним позовом (орендар) укладено договір оренди №27-03/А. Умови вказаного договору є аналогічними з умови Договору оренди №05-08/А від 05.08.2011 року. Відповідно до актів оренди бурового комплексу з червня по серпень 2012 року орендодавець передав орендарю об'єктів оренди на загальну суму 51 232,00 дол. США. Відповідач-2 за первісним позовом розрахувався частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що складає з врахуванням 15% репатріації 9 677,14 дол. США

Відповідно до статті 577 Цивільного кодексу Республіки Білорусь за договором оренди (майнового найму) орендодавець (наймодавець) зобов'язується надати орендарю (наймачу) майно за плату в тимчасове володіння та користування чи в тимчасове користування.

Відповідно до частини першої статті 585 Цивільного кодексу Республіки Білорусь орендар зобов'язаний своєчасно вносити плату за використання майна (орендну плату). Порядок, умови та строки внесення орендної плати визначаються договором оренди.

Отже, у Відповідача-2 за первісним позовом за договором оренди №05-08/А від 05.08.2011 року з урахуванням податку на репатріацію борг складає 34 345,19 дол. США, а за договором 27-03/А від 27.03.2012 року -.9 677,14 дол. США.

Зазначені обставини не спростовані Відповідачем-2 за первісним позовом в процесі розгляду спору в суді першої інстанції.

Таким чином, загальний розмір боргу Відповідача-2 за первісним позовом перед Позивачем за первісним позовом за договорами №27/01-02 від 21.07.2011 року, №05-08/А від 05.08.2011 року та №27-03/А від 27.03.2012 року складає 312 466,39 дол. США.

Для забезпечення виконання зобов'язання за Договором підряду №27/01-02 від 21.07.2011 р., Договором оренди №05-08/А. від 05.08.2011 р. та Договором оренди №27-03/А. від 27.03.2012 р. СП ТОВ "Основа-Солсиф" уклало з ТОВ "Геотех" Договір поруки від 15.05.2012, дійсність якого і оспорюється С ТОВ "Еліт Естейт" у зустрічному позові.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, Відповідач-2 за первісним позовом одночасно стверджує про нікчемність та недійсність укладеного відповідачами за зустрічним позовом договору.

Відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. (див. Постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року N 9)

Помилковим є, також, твердження Відповідач-2 за первісним позовом про фіктивність Договору поруки від 03.09.2012 року, оскільки порука відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання. Реальним правовим наслідком укладення суб'єктами господарювання договору поруки є отримання кредитором додаткового солідарного боржника за господарським зобов'язанням. Факт заявлення позову до обох солідарних боржників є одним з доказів того, що укладення відповідачами за зустрічним позовом договору поруки мало метою отримання саме тих правових наслідків, які встановлені для цього зобов'язання.

Укладений відповідачами за зустрічним позовом господарський договір розширює підсудність при вирішенні спорів, проте ця обставина не може мати наслідком визнання відповідного договору недійсним та надає СП ТОВ "Основа-Солсиф" право на звернення до Господарського суду міста Києва за захистом порушеного права саме за Договором поруки від 03.09.2012.

У той же час, суд першої інстанції правомірно не погодився з доводами зустрічного позову про зміну договором поруки права, яке має застосовуватись до правовідносин, які виникли на підставі забезпечених порукою основних договорів. У даному випадку, до первинних правовідносин застосовується право Республіки Білорусь, до правовідносин сторін договору забезпечення - право України.

С ТОВ "Еліт Естейт" у позовній заяві та апеляційній скарзі стверджує, що у Директора ТОВ "Геотех" - Ващенка В.М. на момент підписання Договору поруки від 15.05.2012 не було повноважень на укладання вказаного Договору.

Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності. (див. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 р. N 02-5/111)

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявним у матеріалах справи протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Геотех" від 20.04.2009 року та наказом від 21.04.2009 про призначення Ващенка В.М. на посаду Директора з 22.04.2009 є достатніми доказами у розумінні ГПК України на підтвердження повноважень на підписання Договору . Матеріали справи не містять доказів про усунення Ващенка В.М. із займаної посади, тобто, на момент укладання Договору вказана особа мала повноваження на його підписання.

Варто зауважити, що відзив на позовну заяву поданий Відповідачем-1 за первісним позовом (Т.1; а. с. 220-221), також, підписаний Директором - Ващенком В.М.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що спірний правочин, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідач за зустрічним позовом в апеляційній скарзі стверджує, що судом першої інстанції неправомірно відхилено заяву про припинення провадження у справі, чим порушено норми ст. 10 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 21 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (м. Мінськ, 1993 рік) та ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (м. Київ, 1992 рік).

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням, оскільки згідно статей 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 20 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (ратифікована Україною відповідно до Закону України 10.11.1994 року №240/94-ВР), «Если в деле участвуют несколько ответчиков, имеющих местожительство (местонахождение) на территориях разных Договаривающихся Сторон, спор рассматривается по местожительству (местонахождению) любого ответчика по выбору истца».

Підсудність справ про стягнення іноземної валюти визначається на загальних підставах відповідно до розділу III ГПК України. Згідно з частиною першою статті 15 ГПК України справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. При цьому стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову. (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 року N 10)

Оскільки, предметом спору є саме Договір поруки від 03.09.2012, а не основні договори, які ним забезпечені, один з відповідачів є резидентом України, тому звернення до Господарського суду міста Києва є правом позивача за первісним позовом.

Щодо валюти виконання зобов'язань, відповідно до ч. 2 т. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені та підлягають оплаті у гривні.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання Договору поруки від 03.09.2012 недійсним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Солідарна заборгованість відповідачів за первісним позовом перед Позивачем за первісним позовом, яка виникла в результаті неналежного виконання умов Договорів №27/01-02 від 21.07.2011 року, №05-08/А від 05.08.2011 року та №27-03/А від 27.03.2012 року у розмірі 312 466,39 дол. США, забезпечена Договором поруки від 03.09.2012.

Відповідно до частини першої статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідні права кредитора, також, встановлені частиною першою статті 304 Цивільного кодексу Республіки Білорусь: при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників спільно, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.

Законодавство обох країн не наділяє судові чи інші уповноважені для розгляду господарських спорів органи на свій розсуд змінювати встановлені законодавством права кредитора по відношенню до його солідарних боржників.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що первісний позов підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Апеляційна скарга Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013р. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Естейт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013р. у справі №910/2939/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2939/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.