Постанова

від 22.04.2013 по справі 5011-26/5664-2012-10/513-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа№ 5011-26/5664-2012-10/513-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н б/д товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейд Лимитед» на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року

у справі № 5011-26/5664-2012-10/513-2012 (суддя - Котков О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванкард»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейд Лимитед»

про стягнення грошових коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук С. М. - представник за довіреністю;

відповідача: Грек О. М. - представник за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванкард» (далі - ТОВ «Аванкард») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейд Лимитед» (далі - ТОВ «Восток Трейд Лимитед») про стягнення 146 018, 59 грн. заборгованості, що становить 136 081,73 грн. боргу, 8 315,76 грн. пені та 11 621,10 грн. 3% річних (а. с. 4-8, т. 1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року позовні вимоги ТОВ «Аванкард» було задоволено повністю (а. с. 60, т. 1).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року по справі № 5011-26/5664-2012 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 84, т. 1).

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2012 року по справі № 5011-26/5664-2012 касаційну скаргу ТОВ «Восток Трейд Лимитед» - задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року по справі № 5011-26/5664-2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року по справі № 5011-26/5664-2012 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва (а. с. 111, т. 1).

При цьому, у Постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2012 року наголошено, що місцевим господарським судом в порушення ст. 64 ГПК України неналежно було повідомлено сторони про час та місце розгляду справи, що в силу вимог ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення. Крім того, колегія касаційної інстанції зауважила, що апеляційний суд жодним чином не відреагував на посилання відповідача в апеляційній скарзі на умови договору (п. 8.3) щодо можливість зменшення розміру остаточного платежу у разі затримки поставки товару на суму штрафу.

19.02.2013 року рішенням господарського суду міста Києва, по справі № 5011-26/5664-2012-10/513-2012 позовні вимоги ТОВ «Аванкард» задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейд Лимитед» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аванкард» грошові кошти основного боргу - 136 081, 73 грн., пені - 8 141, 37 грн., 3 % річних - 1 588, 24 грн. та судові витрати - 2 916, 30 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а. с. 41-49, т. 2).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 05.03.2013 року надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 19.02.2013 року по справі № 5011-26/5664-2012-10/513-2012 в частині задоволення позову і прийняти в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог.

Апелянт стверджує, що судом не враховано право ТОВ «Восток Трейд Лимитед» на застосування п. 8.3 договору, що посилання суду на відсутність претензії щодо нарахування штрафу суперечить умовам договору та вимогам ст. 611 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Восток Трейд Лимитед» на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року по справі № 5011-26/5664-2012-10/513-2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.04.2013 року .

Представник апелянта в судовому засіданні 22.04.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду від 19.02.2013 року та прийняте нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2013 року заперечив доводи апелянта, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

19.08.2011 року між позивачем (ТОВ «Аванкард») та відповідачем (ТОВ «Восток Трейд Лимитед») було укладено договір на постачання товару № 426/Д, відповідно до п. п. 1.1, 1.2, якого постачальник прийняв на себе зобов'язання виконати поставку мінібарів, відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору) та вихідних даних для замовлення мінібарів (додаток № 2 до договору), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар належної якості та оплатити їх вартість згідно умов зазначеного договору (а. с. 9, т. 1).

Постачальник зобов'язався здійснити поставку товару, на умовах DDP правил Інкотермс, 2000 (приміщення готеля «Харків Палас»), протягом 90 календарних днів з дня перерахування покупцем на рахунок постачальника авансового платежу в розмірі 70 % від загальної вартості договору (п. п. 2.1, 2.2, 3.4 договору).

Загальна вартість договору, згідно п. п. 3.1, 3.2 становить 453 605, 76 грн. (в т. ч. ПДВ) і включає вартість товару та вартість доставки, в тому числі перевезення, страхування, митних зборів, завантаження, розвантаження, тощо. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання акту приймання передачі (п. 2.4, 2.5 договору), і з даного моменту настає обов'язок покупця оплати 30 % вартості товару (п. 3.5 договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому виразі.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог ст. ст. 662 - 664 ЦК України постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором. Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору покупець (відповідач у справі) 19.08.2011 року перерахував на рахунок позивача 70 % вартості товару.

28.11.2011 року постачальник передав покупцю мінібар РВ-40, в кількості 181 шт., на загальну суму 453 60576, 00 грн., що підтверджено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № РН-000158 від 28.11.2011 року (а. с. 16, т. 1) та акту приймання передачі товару від 28.11.2011 року за № ОУ-0000502 (а. с. 15, т. 1), які підписано повноважними представниками постачальника та покупця без будь-яких застережень.

Згідно умов п. 3.5 договору покупець зобов'язаний протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту приймання передачі перерахувати на рахунок постачальника остаточну вартість товару (30 %).

За твердженням позивача, відповідач не виконав зобов'язання по оплаті повної вартості товару і його заборгованість на час звернення позивача з позовом становить 136 081, 73 грн. За неналежне виконання зобов'язань за договором щодо оплати вартості товару позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 8 315, 76 грн., яку нараховано за період з 04.12.2011 року по 26.04.2012 року, згідно умов п. 8.1 договору та 3 % річних у сумі 1 621, 10 грн., нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за той же період.

Відповідач заперечив позовні вимоги позивача, стверджує, що постачальник порушив строки поставки товару визначені умовами п. 2.1 договору № 426/Д від 19.08.2011 року (90 днів з моменту сплати авансу), що стало підставою нарахування штрафу, передбаченого п. 8.3 договору.

Так, відповідно до ч. 1 п. 8.3. договору, постачальник за затримку поставки товарів більше ніж 10 календарних днів сплачує покупцю штраф в розмірі 10 % від загальної вартості товару, що становить 45 360, 58 грн. Договором сторони передбачили право покупця зменшити розмір остаточного платежу в розмірі (136 081, 73 грн.) на суму штрафу (45 360, 58 грн.). При цьому, у разі якщо суми остаточного платежу недостатньо для відшкодування штрафу, постачальник сплачує різницю протягом 5 банківських днів з моменту отримання претензійної вимоги від покупця, ч. 2 п. 8.3. Договору.

Відповідач стверджує, що товар поставлено постачальником з пропуском строку встановленого договором - на 101 день від оплати авансу, тому він набув право зменшити остаточний платіж на суму штрафу. Крім того, відповідач стверджує, що у зв'язку із затримкою поставки товару, ним понесено збитки в розмірі 54 734, 40 грн. у вигляді штрафу, сплаченого за невиконання договорів поставки міні барів іншим особам (а. с. 96-100, т. 1).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач не використав свого права на стягнення штрафних санкцій та збитків, оскільки до подання даного позову покупець (відповідач у справі) не заявляв вимог до постачальника (позивача у справі) про застосування штрафних санкцій за порушення строків поставки, а також стягнення збитків і, як зазначив місцевий господарський суд, не скористався правом звернення до суду із зустрічними вимогами, в порядку ст. ст. 22, 60 ГПК України, про стягнення штрафних санкцій.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу та те, що з огляду на норми ст. ст. 251, 255 ЦК України, сторони вправі передбачити договором строки або терміни зі спливом яких пов'язана дії чи події, які мають юридичне значення. Перебіг такого строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Закінчення строку встановленого законом або правочином визначається за правилами ст. 254 ЦК України. Отже, якщо строк визначено днями і останній день строку припадає на вихідний, святковій, або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Дослідивши фактичні обставини справи та представлені сторонами докази, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сторонами за договором поставки визначено строки поставки товару в залежності від оплати авансового платежу. Так у відповідності до п. п. 2.1. договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару протягом 90 календарних днів з дня перерахування покупцем 70 % вартості товару.

У разі затримки поставки більше ніж 10 днів у покупця виникає право на нарахування штрафу (п. 8.3 договору) в розмірі 10 % від вартості товару.

Авансовий платіж покупець перерахував 19.08.2011 року, відтак відлік початку перебігу строку (90 днів) починається з 20.08.11 року і закінчується 17.11.2011 року. За умовами договору право нарахування санкцій у покупця виникає у разі затримки поставки більше ніж 10 днів. Оскільки 10-й день припадає на вихідний (27.11.2011 рік), у такому випадку закінчення строку є 28.11.2011 року. Позивач поставив товар саме 28.11.2011 року - в останній день строку, відтак покупець не набув права нарахування штрафних санкцій, визначених умовами договору.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що заборгованість відповідача у сумі 136 081, 37 грн. належним чином доведена та документально підтверджена.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України, ст. 230 ГК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, визнає правомірним висновок місцевого господарського суду що вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково - в сумі 8 141, 37 грн.

Проценти згідно зі статтею 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу. У цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 1 588, 24 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2012 року у справі № 5011-26/5664-2012-10/513-2012 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу б/н б/д товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейд Лимитед» на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року по справі № 5011-26/5664-2012-10/513-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року у справі № 5011-26/5664-2012-10/513-2012 залишити без змін.

3.Справу № 5011-26/5664-2012-10/513-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.