Рішення

від 18.04.2013 по справі 910/3301/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3301/13 18.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГАРД-Ал»

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Гетьман Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Кацедан Л.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 18 квітня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

20 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АСГАРД-Ал» (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву б/н від 18.02.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (відповідач) заборгованості за договором № ПЗ/Л-113115/НЮ від 28 листопада 2011 року в сумі 54 336,38 грн. з них основного боргу - 49 755,00 грн. (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять гривень), пені - 3 784,10 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні 10 копійок), 3% річних - 748,37 грн. (сімсот сорок вісім гривень 37 копійок) та втрат від інфляції - 48,91 грн. (сорок вісім гривень 91 копійка).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, в судовому засіданні 19.03.2013р. подав до суду заяву б/н від 19.03.2013р. «Про зменшення позовних вимог» в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «АСГАРД-Ал» просить суд стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» заборгованості за договором № ПЗ/Л-113115/НЮ від 28 листопада 2011 року в сумі 4 581,38 грн. з них пені - 3 784,10 грн., 3% річних - 748,37 грн. та втрат від інфляції - 48,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № ПЗ/Л-113115/НЮ від 28 листопада 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 19.03.2013 року.

В судовому засіданні 19 березня 2013 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 18 квітня 2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2011 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник або Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір № ПЗ/Л-113115/НЮ (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого у відповідності з договором Постачальник зобов'язується поставити у власність Замовнику певну продукцію, у комплектації відповідно до погодженого у Специфікації переліку (Додаток № 1), а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 48 755,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором, яка становить 48 755,00 грн.

При цьому, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, у зв'язку з обставинами сплати відповідачем 48 755,00 грн. заборгованості по Договору, зменшив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару в сумі 4 581,38 грн.

З викладеними позивачем у позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що відповідачем погашено суму основного боргу перед позивачем в розмірі 49 755,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№: 5685 та 5713. Окрім того, на думку відповідача у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3 784,10 грн. пені, оскільки позивачем пропущено строки річної позовної давності, а тому, за переконанням відповідача, у суду відсутні підстави для задоволення позову у цій частині, у зв'язку із чим відповідач подав також до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 28 листопада 2011 року між сторонами укладено договір № ПЗ/Л-113115/НЮ згідно п. 1.1. якого у відповідності з договором Постачальник зобов'язується поставити у власність Замовнику певну продукцію, у комплектації відповідно до погодженого у Специфікації переліку (Додаток № 1), а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в грудні 2011 року позивач передав товар на суму 48 755,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі продукції (копія акту в справі), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на акті.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що Покупець здійснює розрахунки за поставлений товар протягом 15 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками Акту приймання - передачі товару.

Як стверджує позивач, а відповідачем не спростовано, взяті на себе зобов'язання за Договором Покупець не виконав, в передбаченому Договором порядку та строк, Отримувач товару в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за Договором перед Продавцем в розмірі 48 755,00 грн., що і стало підставами заявленого позову б/н від 18.02.2013р.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В березні 2013 року відповідач перерахував позивача 48 755,00 грн. за товар по Договору, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок в справі).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 7.2. Договору випливає, що Замовник за договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 874,10 грн. пені за порушення строків оплати товару по Договору.

Пунктом 11.1. Договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і договором.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товарів, стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 748,37 грн. 3% річних та 48,91 грн. втрат від інфляції, що становить:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 23.12.2011 - 22.06.2012 49755.00 1.001 48.91 49803.91 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 49755.00 23.12.2011 - 22.06.2012 183 3 % 748.37 Щодо викладених відповідачем у відзиві заперечень про пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності для стягнення 3 874,10 грн. пені слід зазначити наступне.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність - встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, строк оплати товару за Договором, в силу п. 7.2. Договору, спливає до 22.12.2011р. включно, а тому, за переконанням суду, початок строку перебігу спеціальної позовної давності виникло у позивача з 23.12.2011р., тобто з моменту настання першого дня, до дати якого товар в повному обсязі оплачений не був і, відповідно, закінчується - 23.06.2013р. (після спливу 6 (шість) місяців та 1 (один) року).

Позовна заява надійшла до суду 20.02.2013р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви. А тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені.

За таких обставин, викладені відповідачем у відзиві та заяві обставини щодо пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності є недоведеними.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви б/н від 19.03.2013р. «Про зменшення позовних вимог», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо господарських витрат у справі № 910/3301/13.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 4 581,38 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (ідентифікаційний код: 04713033, адреса: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГАРД-Ал» (ідентифікаційний код: 32955717, адреса: 03151, м. Київ, вул. Донецька, буд. 7, кв. 56), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені - 3 784,10 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні 10 копійок), 3% річних - 748,37 грн. (сімсот сорок вісім гривень 37 копійок), втрат від інфляції - 48,91 грн. (сорок вісім гривень 91 копійка) та судові витрати - 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.04.2013р.

Суддя О.В. Котков