Постанова

від 27.03.2013 по справі 2а/0470/14779/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2013 р. Справа № 2а/0470/14779/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Покусай С.О.

за участю: представника позивача - Щербини І.В.

представника відповідача - Димарьової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Промстайл» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПНВП «Промстайл» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська № 0000092250 та № 0000082250 від 30.11.2012 року, відповідно, щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16530грн. 00коп., яка складається з суми за основним платежем - 13224грн. 00коп. та за штрафними санкціями - 3306грн. 00коп., а також щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 45457грн. 50коп., яка складається з суми за основним платежем - 36366грн. 00коп. та за штрафними санкціями - 9091грн. 50коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне науково-виробниче підприємство «Промстайл», зареєстроване виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м.Дніпропетровська 13.10.2003р. та перебуває на обліку у державній податковій інспекції.

Отже, позивач належним чином зареєстрований як юридична особа та платник податків, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють сплату податків в Україні.

Так, на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про здійснення позапланової документальної невиїзної перевірки ПНВП «Промстайл» від 30 жовтня 2012 року №1266, повідомлення від 01.11.2012р. № 32889/22-518 та згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року працівниками ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПНВП «Промстайл» (код ЄДРПОУ 32688443) з питань взаємовідносин з ТОВ «Промтехопт» (код ЄДРПОУ 35497022) за період 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 4683/22-5/32688443 від 30. 11.2012р.

Перевіркою встановлені порушення ПНВП «Промстайл», а саме:

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на суму 13'224грн.00коп., в т.ч. за 2009 рік: жовтень - на 7'954грн.00коп., листопад - на 3'409грн.00коп., грудень - на 1'197грн.00коп.; 2010 рік: січень - на 664грн.00коп.;

- п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.п5.2.1. п.5.2. ст.5, п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 36'366 грн.00коп., у тому числі за 4 квартал 2009р. на суму 34'539 грн.00коп., 1 квартал 2010р. на суму 1'827грн.00коп.

Відповідно до вказаного Акту перевірки, яким зафіксовані порушення Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення№0000092250 від 30.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 16' 530грн.00коп. та №0000082250від 30.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 45' 457грн.50коп.

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що період, за який проводилась перевірка, та предмет перевірки, за результатами якої було складено акт від 30.11.2012р. №4683/22-5/32688443, не співпадають з періодом та предметом діяльності ТОВ «Промтехопт» встановленому у вироку Самарського районного суду м.Дніпропетровська у справі №1-70/2010р.

Позивач вважає, що відповідачем не доведено та не надано будь-яких інших доказів наявності підстав, з якими Закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст.215 ЦК України та які ведуть до наслідків передбачених пп.4.1.6 п.4.1. ст.4, пп.5.2.1. п.5.2 ст.5, пп.11.2.1.п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України«Про податок на додану вартість».

Також, позивач вказує, що господарські операції ПНВП «Промстайл» з ТОВ «Промтехопт» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Одночасно позивач зазначає, що за заявою ТОВ «Тексімпорт» ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.10 р.по справі № Б29/179-10юридичну особу ТОВ «Промтехопт» (ЄДРПОУ 35497022) ліквідовано.

Позивач звертає увагу, що податковий орган (відповідач по справі) був одним з кредиторів ТОВ «Промтехопт»по справі про банкрутство останнього. Проте, податковий орган не порушував питань щодо недійсності будь-яких господарських операцій між ТОВ «Промтехопт» та його контрагентами.

При цьому, позивач припускає, якщо відповідач вважав відсутність наміру ТОВ «Промтехопт» та ПНВП «Промстайл» провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, в такому випадку ст.551 ГК України перелічено ряд ознак, які дають право на звернення до суду щодо припинення юридичної особи, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними. Тоді як ТОВ «Промтехопт» визнано банкрутом та ліквідовано за загальною процедурою, визначеною Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем для проведення перевірки надані наступні документи: установчі документи ПНВП «Промстайл»; податкові накладні ТОВ «Промтехопт»; видаткові накладні ТОВ «Промтехопт»; рахунки-фактури надані ТОВ «Промтехопт»; оборотно-сальдові відомості по рахунку 361, 631 з контрагентом ТОВ «Промтехопт»; інші документи.

Як зазначає відповідач, при проведенні перевірки враховано вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2010р. по справі №1-70/2010г. за звинуваченням, в тому числі, ОСОБА_1 в скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.366Кримінального кодексу України. (Останній був директором ТОВ «Промтехопт» до перевіряємого періоду.)

Відповідач вважає, що правочини між ТОВ «Промтехопт» та ПНВП «Промстайл» є недійсними господарськими операціями, тому при подальшому формуванні податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість підприємством ПНВП «Промстайл» не може бути враховані дані операції.

Також, як посилається відповідач, ці господарські операції мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків; документи, якими оформлені взаємовідносини не мають юридичної сили та доказовості.

При цьому, відповідач вказує, що перевірка, за результатами якої складено акт та прийняті податкові повідомлення-рішення, проведена правомірно, а податкові зобов'язання позивача визначені податковим органом у відповідності із діючим законодавством.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового; валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Наведене вказує на те, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого статтею 73 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку позивача - скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що міститься в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку. Однак, відповідачем не виконано приписи вказаних правових норм. При цьому, в акті перевірки фактично лише наводяться цитати з актів перевірок інших підприємств без підтвердження цих фактів первинними документами. Логіко-граматичне тлумачення нормативних актів, що регулюють правовідносини пов'язані з проведенням контролюючим органом перевірок та складання актів перевірок, вказує на те, що акт перевірки не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків, ані у платника, ані у податкового органу, а тому відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших підприємств, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем від постачальника для подальшого використання його в господарській діяльності товариства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів, а саме: судом досліджено договори купівлі-продажу товару, договори поставки, довіреності зі зворотнім боком форми №М-2а, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки за періоди з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 29.01.2010 р., декларації з податку на додану вартість тощо.

Зміст наданих в ході перевірки первинних документів відповідає вимогам вищезазначеної норми закону, що не заперечується контролюючим органом, та містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі найменування та кількість переданого товару, підписи уповноважених осіб, що засвідчують настання реального факту передання та приймання товару.

Пункт 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями (який діяв у перевіряємому періоді) та п.198.1 ПК України визначають датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої із наступних дій:

- дату списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів (робіт, послуг);

- дату отримання податкової накладної.

Водночас п.7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та норми ПК України визначають один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ, вказаний Закон не передбачає.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем фактично була сплачена сума ПДВ при придбані товару, що входить до вартості самого товару та враховуючи положення п.7.4.5. Закону «Про податок на додану вартість» правомірно включено вказану суму до податкового кредиту та відображено її в додатку № 5 декларацій з ПДВ.

Згідно приписів ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Діюче законодавство, так само як і Закон України «Про податок на додану вартість» (Податковий кодекс України) не передбачав накладення відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій на господарюючого суб'єкта за неправомірні дії свого контрагента.

Закон України «Про податок на додану вартість», як і Податковий кодекс України не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки суперечить також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій. В акті перевірки взагалі не зазначено аналізу (проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобов'язань та ін.) жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними.

Зазначенні в Акті припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

Аргументи відповідача у акті перевірки про порушення товариством норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та норма Закону України «Про податок на додану вартість» суд вважає таким, що не підтверджується фактичними обставинами справи.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 (п.24) визначено необхідність встановлення умислу всіх сторін правочину для визнання його фіктивним. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Щодо посилання відповідача в Акті перевірки позивача на вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2010 року по справі №1-70/2010за звинуваченням, в тому числі, ОСОБА_1 в скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.366Кримінального кодексу України, суд виходить з наступного.

За змістом зазначеного вироку суду відносно осіб, які використовували ТОВ «Промтехопт» для здійснення та прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкових в готівкову форми зазначено період з 07.11.2007р. по 22.07.2009р. Тоді як за змістом Акту перевірки господарської діяльності позивача період її проведення податковим органом - з 01.10.2009 р. по 31.12.2010р.

Крім того, на час відносин між ПНВП «Промстайл» (позивач по справі) та ТОВ «Промтехопт» за перевіряємий період (з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.), директором останнього був ОСОБА_2 (т.2 а.с.4).

Отже, в даному випадку, приписи ст.72 КАС України не можуть бути застосовані при розгляді адміністративної справи, оскільки обставини, встановлені вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2010 року по справі №1-70/2010, не мають відношення до періоду перевірки, встановленому в Акті № 4683/22-5/32688443 від 30.11.2012 р., за результатами якого 30.11.2012 р. прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000092250 та № 0000082250

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність рішень та відповідність їх нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, викладені позивачем обставини знайшли підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - Приватному науково-виробничому підприємству «Промстайл», судові витрати у розмірі 619грн. 88коп., згідно платіжного доручення №483 від 10.12.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного науково-виробничого підприємства «Промстайл» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000092250 від 30.11.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби№0000082250 від 30.11.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного науково-виробничого підприємства «Промстайл»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Слави, буд.50, кв.67, код ЄДРПОУ 32688443) судовий збір у розмірі 619грн. 88коп. (шістсот дев'ятнадцять грн. 88коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 02.04.2013р.

Суддя Г.В. Потолова