Постанова

від 15.04.2013 по справі 801/1069/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2013 р. (13:06) Справа №801/1069/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О. за участю

секретаря судового засідання - Павленко Н.О.,

представника позивача - Кройтора І.В., довіреність № БН від 07.06.2012

представника відповідача - Антілогової Н.В., довіреність № 07 від 06.03.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Судак"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть справи: Державне підприємство "Судак" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001552201 від 05.12.2012 про донарахування грошового зобов'язання в сумі 95047,76 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що донарахування податкових зобов'язань були здійснені за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні позивачем фінансово-господарських операцій з контрагентами ПП "Ротонда-Торг", ПП "Скіпер", ТОВ "Кримбудіндустрія", в ході якої був зроблений висновок про фіктивність та безтоварність господарських операцій з вказаними контрагентами. Вказаний висновок податкового органу позивач вважає безпідставним та зауважує, що ним надані для перевірки всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, заповнені у встановленому порядку, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних вищевказаними контрагентами. На думку позивача протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення полягає у тому, що відповідач безпідставно за відсутністю відповідного судового рішення зробив висновок про те, що надані позивачем первинні документи не підтверджують факту здійснення господарських операцій.

Заявою від 08.04.2013 позивач зменшив позовні вимоги та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001552201 від 05.12.2012 в частині основного платежу в сумі 72538,21 грн. та штрафних санкцій в сумі 19009,55 грн. Вказана заява мотивована погодженням позивача з правомірністю донарахування податковим органом сум ПДВ по операціям з контрагентом ПП «Скіпер».

Вказана заява була прийнята судом, про що було винесено ухвалу від 08.04.2013.

Відповідач адміністративний позов не визнає, подав до суду письмові заперечення, відповідно до яких просить у задоволені вимог позивача відмовити в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства у вигляді необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 76038,21 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Ротонда-Торг", ПП "Скіпер", ТОВ "Кримбудіндустрія" за результатом фіктивних господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з вищевикладених мотивів.

Представник відповідача з позовом не погодився, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях. У судовому засіданні представником відповідача також було заявлено клопотання про виклик в якості свідків директорів ПП "Ротонда-Торг" та ПП "Скіпер" ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В задоволені вказаного клопотання було відмовлено, про що винесена усна ухвала без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

З 08.11.2012 по 15.11.2012 Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні позивачем фінансово-господарських операцій з певним переліком контрагентів, зокрема, ПП "Ротонда-Торг", ПП "Скіпер", ТОВ "Кримбудіндустрія", за результатом якої був складений акт № 1736/22-01/00412820 від 15.11.2012 (т. 1 а.с. 12-45).

В зазначеному акті відповідачем був, серед іншого, зроблений висновок, що Державним підприємством "Судак" був завищений податковий кредит у сумі 76038,21 грн., в тому числі за загальною декларацією з ПДВ у сумі 27244,88 грн. (за серпень 2009 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, грудень 2011 року), за скороченою податковою декларацією з ПДВ у сумі 48793,33 грн. (за листопад 2009 року, грудень 2009 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, жовтень 2010 року).

На обґрунтування вищевказаного твердження щодо завищення податкового кредиту податковий інспектор відповідача посилається на висновки Управління податкового моніторингу ДПС в АР Крим № 425/07-31 від 02.04.2012, № 440/07-31 від 02.04.2012, № 436/07-31 від 02.04.2012, відповідно до яких наявні ознаки фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Кримбудіндустрія", ПП "Ротонда торг", ПП "Скипер". Вказані висновки, в свою чергу, були зроблені на підставі аналізу матеріалів кримінальної справи №69-0146, порушеної відносно директора ТОВ «Союз КДС» за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно директора ТОВ БВП «Строітель-плюс» та кола фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП «Ротонда Торг».

Враховуючи вказані висновки, на думку відповідача, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Зазначене, за твердженням відповідача, свідчать про укладення договорів позивачем з ТОВ "Кримбудіндустрія", ПП "Ротонда торг", ПП "Скипер" без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковий орган вважає, що документи, отримані позивачем від вказаних контрагентів, не мають статус первинних та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Виходячи із наведених тверджень, відповідач вважає, що Державним підприємством "Судак" було порушено п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, наслідком чого стало завищення податкового кредиту на загальну суму 76038,21 грн.

На підставі вищевказаних висновків, викладених в акті перевірки № 1736/22-01/00412820 від 15.11.2012 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001552201 від 05.12.2012 про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 95047,76 грн., з яких 76038,21 грн. - основний платіж, 19009,55 грн. - штрафні санкції.

Правомірність винесення відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у цій справі. При цьому, враховуючи, що в заяві про зміну позовних вимог ДП «Судак» погодилося з неправомірністю віднесення до складу податкового кредиту грудня 2011 року суми ПДВ в розмірі 3500,00 грн. за податковою накладною №91 від 07.12.2011 р., виписаною ПП «Скіпер», обставини здійснення господарських відносин позивача із зазначеним контрагентом судом не досліджуються.

Стосовно формування позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності з ТОВ "Кримбудіндустрія" та ПП "Ротонда торг" суд зазначає наступне.

Так, 06.10.2008 р. між ТОВ "Кримбудіндустрія" (Виконавець) та ДП «Судак» (Замовник) був укладений договір №236, за умовами якого замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: технічне діагностування, технічне освідування котлів типу ДКВР-4/13, ДКВР-2,5/13 и Е-1/9 у кількості двох одиниць.

Вартість вищезазначених робіт визначена відповідно до п. 2.1 договору від 06.10.2008 кошторисом № 7/10-КЕ на суму 9409,34 грн. (т. 1 а.с.67) та кошторисом № 6/10-КЕ на суму 5078,22 грн. (т. 1 а.с. 68).

На підставі вказаного договору ТОВ "Кримбудіндустрія" були виконані відповідні роботи на загальну суму 7243,78 грн., про що свідчить акт (т. 1, а. с. 71). Вартість виконаних робіт була оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою.

За фактом виконання робіт з технічного діагностування, технічного освідчення котлів ТОВ "Кримбудіндустрія" було виписано податкову накладну № 568 від 13.10.2008 на суму 7243,78 грн., в тому числі ПДВ 1207,30 грн.

Сума ПДВ за цією податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2009 року, що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації.

Також між позивачем та ПП "Ротонда Торг" було укладено договір купівлі-продажу № 193 від 01.08.2011, відповідно до якого Державне підприємство "Судак" придбавало у власність плиту дорожню та залізобетонні кілки.

На виконання цього договору ПП «Ротонда Торг» був поставлений позивачеві товар - плита дорожня на загальну суму 14959,20 грн., у тому числі ПДВ 2493,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-1620 від 29.08.2011 р. Вартість товару була оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

На суму поставки ПП «Ротонда Торг» була виписана податкова накладна №260 від 29.08.2011 р., сума ПДВ за якою була віднесена позивачем до складу податкового кредиту вересня 2011 року, що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації з ПДВ.

12.09.2011 р. ПП «Ротонда Торг» за видатковою накладною №РН-1881 від 12.09.2011 р. був поставлений товар - кілки залізобетонні виноградні на загальну суму 99854,26 грн., у том числі ПДВ 16642,38 грн.

Кілки перевозилися транспортом ПП «Ротонда Торг», у зв'язку з чим надання транспортних послуг було оформлено актом від 12.09.2011 р. на суму 20412,00 грн., у тому числі ПДВ 3402,00 грн.

Вартість товару та транспортних послуг відповідно до банківських виписок оплачена позивачем в повному обсязі.

За фактом поставки товару та надання послуг ПП «Ротонда Торг» були виписані податкові накладні №87 та №88 від 12.09.2011 р., суми ПДВ за якими в загальному розмірі 20044,38 грн. були віднесені позивачем до складу податкового кредиту вересня 2011 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за цей звітний період.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем також придбавався у ПП «Ротонда Торг» товар поза укладеним договором №193 від 01.08.2011 р.:

- за видатковою накладною №1603 від 24.11.2009 р. - мазут на суму 36360,00 грн., у тому числі ПВ 6060,00 грн.; сума ПДВ за податковою накладною №1603 від 24.11.2009 р. віднесена до складу податкового кредиту листопада 2009 р.;

- за видатковою накладною №1657 від 03.12.2009 р. - кілки залізобетонні на суму 84000 грн., у тому числі ПВ 14000,00 грн.; сума ПДВ за податковою накладною №1657 від 03.12.2009 р. віднесена до складу податкового кредиту грудня 2009 р.;

- за видатковою накладною №1666 від 07.12.2009 р. - кілки залізобетонні на суму 14700,00 грн., у тому числі ПВ 2450,00 грн.; сума ПДВ за податковою накладною №1666 від 07.12.2009 р. віднесена до складу податкового кредиту грудня 2009 р.;

- за видатковою накладною №366 від 23.02.2010 р. - кілки залізобетонні на суму 48300,00 грн., у тому числі ПВ 8050,00 грн.; сума ПДВ за податковою накладною №366 від 23.02.2010 р. віднесена до складу податкового кредиту лютого 2010 р.;

- за видатковою накладною №503 від 04.03.2010 р. - кілки залізобетонні на суму 50400,00 грн., у тому числі ПВ 8400,00 грн.; сума ПДВ за податковою накладною №503 від 04.03.2010 р. віднесена до складу податкового кредиту березня 2010 р.;

- за видатковою накладною №3138 від 21.10.2010 р. - пристрій навісний гідравлічний на суму 59000,00 грн., у тому числі ПВ 9833,33 грн.; сума ПДВ за податковою накладною №3138 від 21.10.2010 р. віднесена до складу податкового кредиту жовтня 2010 р.

Факт оплати вищевказаних товарів підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Суд зазначає, що вищевказані операції позивача з контрагентами ТОВ "Кримбудіндустрія", ПП "Ротонда торг", на підставі яких здійснювався податковий облік, виконувалися як під дії Закону України «Про податок на додану вартість», так і після набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пп. 7.4.2 п. 7.4 цієї статті було зазначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно з ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В силу вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положення аналогічного змісту закріплені в чинному Податковому кодексі України.

Так, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 98 ПК України обумовлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що виписані контрагентами позивача податкові накладні є належним чином оформленими, містять всі необхідні реквізити, а тому є підставою для формування на підставі них податкового кредиту.

Висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість був зроблений на підставі тверджень про фіктивність та безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Кримбудіндустрія" та ПП "Ротонда торг", непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Однак, наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення відповідачем перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків податкового органу щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.

При цьому, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ТОВ "Кримбудіндустрія" та ПП "Ротонда торг", перевіряючи рух активів та реальність (товарність) цих операцій суд зазначає наступне.

1. З наявних в матеріалах справи інвентарних карток №47 та №48 обліку основних засобів (т. ІІ, а.с. 27) вбачається, що на балансі у позивача знаходяться котли парові ДК ВР4/13 та ДК ВР2,5/13.

Аналогічна інформація міститься в довідці ДП «Судак» №206 від 22.03.2013 р., в якій також зазначено, що котли працюють на рідкому паливі (мазут М-40, М-100) та потребують періодичного технічного опосвідчення один раз на чотири роки (т. ІІ, а. с. 28).

Необхідність проведення відповідного технічного опосвідчення парових та водогрійних котлів із зазначеною періодичністю закріплена Правилами будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці №51 від 26.05.1994 р. (п. 10.2.11).

Оплата наданих послуг, як зазначалося вище, підтверджується банківськими виписками. Крім того, рух активів відображений в оборотно-сальдовій відомості позивача по рахунку №631.

2. Отримання позивачем від ПП «Ротонда Торг» мазуту, який використовувався в якості пального для вищевказаних парових котлів, та його подальше використання підтверджується журналом обліку палива (т. І, а. с. 172), наданим позивачем актом списання пального від грудня 2009 року. Оплата мазуту підтверджується банківськими виписками, рух активів відображений в бухгалтерському обліку, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

3. Внутрішньогосподарське переміщення придбаних позивачем у ПП «Ротонда Торг» залізобетонних виноградних кілків підтверджується відповідними накладними за формою №87 (т. ІІ, а.с. 29, 33, 35-40, 48, 58, 59), інвентаризаційними описами товарно-матеріальних цінностей у відділенні 2 та на центральному складі позивача, їх подальше використання було оформлено відповідними актами (т. ІІ, а. с. 30-32, 34, 41-47, 49-53, 55-57, 146-148). Оплата вартості колів підтверджується банківськими виписками, рух активів згідно оборотно-сальдової відомості по 631 рахунку відображений в бухгалтерському обліку.

4. Придбана позивачем у ПП «Ротонда Торг» дорожня плита в кількості 20 штук були передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6, що підтверджується інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей, подальше списання плити було оформлено відповідним актом від 31.10.2012 р. (т. ІІ, а. с. 142). Оплата вартості плити підтверджується банківськими виписками, рух активів згідно оборотно-сальдової відомості по 631 рахунку відображений в бухгалтерському обліку.

5. Придбаний позивачем у ПП «Ротонда Торг» пристрій навісний гідравлічний був оприбуткований на складі позивача, про що свідчить картка складського обліку матеріалів (т. І, а.с . 177), в жовтні 2010 року пристрій був встановлений на бульдозері позивача, про що був складений акт (т. І, а. с. 178). Право власності позивача на бульдозер підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії АС №051006. Оплата вартості пристрою підтверджується банківськими виписками, рух активів згідно оборотно-сальдової відомості по 631 рахунку відображений в бухгалтерському обліку.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем вищевказаних правочинів з ТОВ "Кримбудіндустрія" та ПП "Ротонда торг" та їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту за результатом виконання цих угод неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Посилання податкового органу на матеріали досудового слідства в кримінальній справі суд не може прийняти до уваги як належного та допустимого доказу, оскільки вони не мають наперед встановленої сили до ухвалення вироку в кримінальній справі.

При цьому, суд звертає увагу на ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів (робіт, послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ "Кримбудіндустрія" та ПП "Ротонда торг", останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону « Про ПДВ » стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем з вищевказаними контрагентами, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не було враховано припис акта цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В свою чергу, стосовно наданих ПП «Ротонда Торг» транспортних послуг на загальну суму 20412,00 грн., сума ПДВ за якими в розмірі 3402,00 грн. була віднесена до складу податкового кредиту вересня 2011 року, суд зазначає наступне.

Так, документальне оформлення транспортних послуг було здійснено шляхом складання видаткової накладної №1882 від 12.09.2011 р. та акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1882 від 12.09.2011 р. (т. І, а. с. 98, 99), в якому міститься посилання на договір №193 від 01.08.2011 р. Аналогічне посилання міститься і в складеній ПП «Ротонда Торг» податковій накладній №87 від 12.09.2011 р. (т. І, а. с. 89). У той же час, надання транспортних послуг не було предметом зазначеного договору.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачеві неодноразово повідомлялося про необхідність надання товарно-транспортних накладних на підтвердження отримання транспортних послуг, які позивачем надані не були.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно до пункту 14.4 Правил остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207, водій, який здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, повинен мати, зокрема, товарно-транспортну накладну.

Аналіз наведених документів дозволяє суду зробити висновок, що підприємство, яке сплатило кошти за вартість послуг з перевезення вантажу, для врахування вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток та для віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів. При цьому, розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів здійснюються саме на підставі товарно-транспортної накладної та її заміна будь-яким іншим документом довільної форми не допускається. Аналогічна думка викладена в Листі Державної адміністрації автомобільного транспорту України від 10.08.2010 р. N 3845-01/09/19-10 та в Листі Держкомпідприємництва від 08.08.2006 N 6197.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортної накладної, сплачені за такі послуги суми коштів не підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а суми ПДВ - до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Так, згідно з пунктом 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Отже, враховуючи, що здійснення операцій з придбання послуг з перевезення вантажів має підтверджуватися товарно-транспортною накладною, відсутність зазначеного документа не надає платнику податків права на віднесення суми ПДВ за такими операціями до складу податкового кредиту.

З урахуванням цього, враховуючи ненадання позивачем товарно-транспортної накладної на підтвердження отримання транспортних послуг від ПП «Ротонда Торг», віднесення суми ПДВ за цією операцією в розмірі 3402,00 грн. до складу податкового кредиту було здійснено позивачем безпідставно, а тому донарахування відповідачем податку на додану вартість на вказану суму, та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 850,50 грн. (25% від суми донарахувань відповідно до положень статті 123 Податкового кодексу України) суд визнає обґрунтованим.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0001552201 від 05.12.2012 р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 69136,21 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17284,05 грн.

Враховуючи згоду позивача про неправомірне віднесення ним до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 3500,00 грн. на підставі податкової накладної №91 від 07.12.2011 р., виписаної ПП «Скіпер», та зміну у зв'язку з цим позовних вимог, а також враховуючи неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 3402,00 грн. внаслідок отримання від ПП «Ротонда Торг» транспортних послуг, не підтверджених документально, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування ПДВ в сумі 6902,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1725,50 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судовий збір в розмірі 864,20 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 15.04.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 22.04.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0001552201 від 05.12.2012 р. в частині донарахування Державному підприємству «Судак» податку на додану вартість в сумі 69136,21 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17284,05 грн.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Судак» (98000, АР Крим, м. Судак, вул. Алуштинська, 15, ідентифікаційний код 00412820) 864,20 грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул. Кримська, 82-В, ідентифікаційний код 37986006).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.