Постанова

від 17.04.2013 по справі 5011-52/13742-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5011-52/13742-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Торгівельний дім "Нафтагазпостачання" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року у справі за позовомДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" доТОВ "Торгівельний дім "Нафтагазпостачання" простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2012 року ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Торгівельний дім "Нафтагазпостачання" 79 992,74 грн. пені та 338 100 грн. штрафу, посилаючись на неналежне виконання останнім умов договору № 02.2-14.12-1 від 27.01.2011 року щодо строків поставки товару.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2012 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 7 999,27 грн. пені, 33 810 грн. штрафу, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року рішення місцевого господарського суду скасовано та постановлено нове рішення про стягнення з відповідача пені у сумі 79 992,74 грн. та штрафу у сумі 338 100 грн.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2013 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 265 ГК, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. ст. 663, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Невиконання продавцем свого обов'язку своєчасно поставити товар у визначені строки є порушенням взятих на себе зобов'язань, що спричиняє правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 02.2-14.12-1 від 27.01.2011 року та додатковими угодами до нього, за умовами якого ТОВ "Торгівельний дім "Нафтагазпостачання" (постачальник) зобов'язалось поставити ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (покупець) товар, а останні прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Ціна договору, з урахуванням додаткової угоди №1, становить 4 830 000 грн., і відповідно до п. 4 договору оплата здійснюється шляхом відкриття акредитиву строком дії на 180 календарних днів.

За п. 5.1. зазначеного договору, поставка товару відбувається протягом 150 календарних днів з дати відкриття акредитиву.

Відповідно до п. 7.2. цього договору, у разі порушення терміну поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору, та надання послуг, зазначених в п. 2.2 додатку № 2 до договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від ціни договору, за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного виконання відповідачем зобов'язань за цим договором. За порушення терміну поставки товару та надання послуг понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % ціни договору. При проведенні розрахунків за товар, сума виплат буде зменшена на фактичну суму пені, у разі її застосування.

На виконання умов договору позивачем відкрито акредитив на загальну суму 4 830 000 грн. зі строком дії до 10.08.2011 року та терміном поставки - 10.07.2011 року, проте відповідач поставив товар лише 19.09.2011 року з прострочення, що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 26.01.2012 року у справі № 25/150-11, яке набрало законної сили, а тому виходячи зі змісту ч. 2 ст. 35 ГПК України, ці обставини доведені і не потребують повторного доказування.

За порушення відповідачем своїх зобов'язань настають правові наслідки, встановлені п. 7.2 договору і визначаючи обсяг його відповідальності суд першої інстанції правомірно врахував ступінь виконання взаємних зобов'язань кожною із сторін за спірним договором, зокрема неправомірність відмови позивача у повній оплаті отриманого, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 26.01.2012 року у справі № 25/150-11, часткове врахування відповідачем своєї відповідальності у вигляді пені при визначені суми заборгованості позивача у справі № 25/150-11, матеріальний стан сторін та інші обставини, які обґрунтовано визнано істотними і з огляду на приписи ст. 551 ЦК України та надане йому право місцевий господарський суд правильно зменшив розмір неустойки, і підстав для скасування рішення місцевого господарського суду за наведених апеляційним господарським судом мотивів не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2012 року залишити без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

І.Д. Кондратова