Постанова

від 17.04.2013 по справі 5011-64/10007-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5011-64/10007-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіМирошниченка С.В., суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О. (доповідача), розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі господарського суду№ 5011-64/10007-2012 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІТС Україна ЛТД" доПублічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" простягнення 513 870,00 грн. за участю представників позивачаКачор Т.В., відповідачаПанчук М.Г., Яворовський Г.Л.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-64/10007-2012 (суддя Зеленіна Н.І.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ІТС Україна ЛТД" про стягнення заборгованості за виконані за договором роботи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Сітайло Л.Г., Чорногуз М.Г.) задоволено апеляційну скаргу ТОВ "ІТС Україна ЛТД", рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 513 870,00 грн. боргу та судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ПАТ "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" (далі - ПАТ "Укргазпроект") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-64/10007-2012, судові витрати покласти на позивача.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 43, 101 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи касаційної скарги заперечив, просив залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "ІТС Україна ЛТД" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укргазпроект" про стягнення 513 870,00 грн., пославшись на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору на виконання робіт від 27.11.2009 щодо оплати вартості робіт, виконання яких підтверджено підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт від 31.03.2010.

Сторони договору погодили передачу документації замовнику в електронному вигляді на CD і на паперовому носії згідно із завданням на виконання робіт за актом та накладною. Розрахунок за повністю завершені роботи по етапах згідно з календарним планом робіт проводиться не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після оформлення відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обґрунтованість своїх вимог. Зокрема, позивачем не було надано доказів виконання п.1.3 договору та п.2.2 ДБН А.2.2-3-2004 в частині передачі вихідних даних для початку здійснення робіт.

Так, умовами договору сторони погодили, що передача оформленої в установленому порядку документації проводиться на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт та накладної.

Проте, всупереч умов договору на підтвердження виконання своїх зобов'язань позивач не представив суду накладної, а копію акта здачі-приймання виконаної роботи від 31.03.2010 місцевим судом оцінено критично, оскільки відповідач заперечив факт підписання цього акта, а його оригінал суду не був наданий. Обґрунтовуючи втрату згаданого акта разом з усіма документами, позивач надав суду довідку Голосіївського районного управління МВС України в м. Києві, яка, проте, не мітить чіткого переліку втрачених позивачем документів.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків місцевого суду з приводу відсутності доказів виконання п. 1.3 договору та п. 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 в частині передачі вихідних даних для початку здійснення робіт, визнавши копію акта від 31.03.2010 належним доказом підтвердження виконання робіт за договором, вказавши, що сторонами передбачено передачу документації з актом та накладною, після розгляду якої відповідач повинен протягом 30 днів підписати акт здачі-приймання виконаних робіт або надати мотивовану відмову від приймання документації, а в матеріалах справи немає будь-якої своєчасної мотивованої відмови відповідача від приймання документації чи заперечень щодо якості виконаної позивачем роботи, судового спору щодо якості виконаних за договором робіт чи спонукання до їх належного виконання тощо.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного господарського суду про обґрунтованість позовних вимог носить характер припущення, суперечить матеріалам справи та нормам чинного законодавства, оскільки відсутність передбаченої договором накладної та оригіналу акта приймання-передачі, будь-яких інших підтверджень збору позивачем вихідних даних для проведення робіт з паспортизації газопроводів та передачі їх відповідачу, унеможливлює висновок про фактичне виконання позивачем обумовлених договором робіт та передачу їх результатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до положень ст.ст. 837, 854 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Таким чином, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд зобов'язаний був встановити факт виконання обумовлених договором робіт позивачем та факт передачі виконаних робіт відповідачу на підставі належних та допустимих доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ГПК та ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст. 36 ГПК).

У постанові від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки єдиним дослідженим в судових засіданнях доказом виконання позивачем робіт була копія акта виконаних робіт, оригінал якого на вимогу суду не був наданий, суд апеляційної інстанції всупереч ст.ст. 4-7, 32, 33, 36, 43 ГПК України дійшов помилкового висновку про необґрунтованість рішенням місцевого суду та задовольнив позов за відсутності встановленого факту виконання обумовлених договором робіт та передачі відповідачу їх результатів, порушивши норми ст.ст. 837, 854 ЦК України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за роботи, виконання яких позивачем не доведено, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-64/10007-2012 від 19.02.2013 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 у справі № 5011-64/10007-2012 залишити в силі.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді Т.Л. Барицька О.О. Хрипун