Постанова

від 23.04.2013 по справі 5011-44/17747-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 5011-44/17747-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М. - доповідач суддів:Акулової Н. Владимиренко С. розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича на ухвалугосподарського суду міста Києва від 26.12.12р. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. у справі№ 5011-44/17747-2012 господарського суду міста Києва за заявою Фізичної особи-підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича доТовариства з обмеженою відповідальністю "Роміка" провизнання банкрутом за участю представників сторін: від кредитора:Нестеренко С.С. від боржника:не з'явився ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2012р. у справі № 5011-44/17747-2012 за заявою фізичної особи-підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Роміка" припинено дію мораторію та провадження у справі .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2012 у справі № 5011-44/17747-2012 залишено без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича - без задоволення.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Фізична особа-підприємець Нестеренко Сергій Сергійович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування Постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. та Ухали господарського суду міста Києва від 26.12.12р у справі № 5011-44/17747-2012, з вимогою направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що судами порушено норми Господарського процесуального кодексу України , Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про обіг векселів в Україні", положення Женевської конвенції 1930року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі та Постанови №15 Пленуму ВСУ від 18.12.09р. "Про судову практику в справах про банкрутство". При цьому, скаржник вважає, що єдиним засобом доказування права власності на цінні папери є Договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-196/11-16 від 12.10.11р.

В нинішнє судове засіданні представник боржника не з'явився , поважних причин не з'явлення суду не повідомлено. Про час, дату та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.12р. за заявою Фізичної особи-підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича порушено справу № 5011-44/17747-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Роміка" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заява фізичної особи - підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Роміка" мотивована тим, що боржник має заборгованість перед ініціюючим кредитором в сумі 387015,00грн., яка виникла на підставі векселя серії АА 0391158. Даний вексель придбаний заявником у товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова Компанія «Беарброк» на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №Д-196/11-16 від 12.10.2011, відповідно до умов якого заявник став його векселедержателем та набув права вимоги до боржника. У зв'язку з відсутністю векселедавця за місцезнаходженням кредитор (векселедержатель) звернувся до приватного нотаріуса, яким відповідно до акту про протест векселя № 1770 від 09.11.2012 опротестовано даний вексель в несплаті проти ТОВ «Роміка», на підставі якого було складено виконавчий напис № 1771 від 09.11.2012. Згідно постанови ДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 16.11.2012 відкрито провадження з виконання виконавчого напису № 1771 від 09.11.2012. Згідно постанови ДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 03.12.2012 зазначений виконавчий напис повернуто стягувачу, у зв'язку з відсутністю боржника за своїм місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2012р. у справі № 5011-44/17747-2012 за заявою фізичної особи-підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Роміка" припинено дію мораторію та провадження у справі .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2012 у справі № 5011-44/17747-2012 залишено без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича - без задоволення.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що простий вексель серії АА 0391158 не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому, судами встановлено, що на зворотному боці даного цінного паперу міститься індосамент, який складається з підпису скріпленого печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «БК «МІГ», в той же час відсутні персональні відомості особи, з підпису якої складається індосамент, а саме прізвище, ім'я і по-батькові та посада. Також, встановлено відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів підтвердження факту набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Фондова Компанія «Беарброк» прав вимоги за векселем , а отже і Фізичною особо-підприємцем Нестеренком С.С.

Судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.4 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Як про це вже було позначено вище, провадження у даній справі порушено на підставі статті 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати .

Згідно ст. 11 Закону про банкрутство основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Частина 3 статті 6 Закону про банкрутство визначає ознаки неплатоспроможності боржника, а саме справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 2 ст. 34 цього Кодексу обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 13 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі передбачено, що індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Так, судами встановлено, що вексель серії АА 0391158 на зворотному боці містить індосамент, який складається з підпису скріпленого печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «БК «МІГ», в той же час відсутні персональні відомості особи, з підпису якої складається індосамент, а саме прізвище, ім'я і по-батькові та посада.

Згідно статті 16 вказаного Закону в разі коли за бланковим індосаментом йде інший, особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Судами попередніх інстанцій, також вірно встановлено відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів підтвердження факту набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Фондова Компанія «Беарброк» права вимоги за векселем .

Відповідно до статті 14 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя. Тобто, всі права за векселем векселедержатель (індосат) передає набувачу векселя, гарантує платіж за векселем у випадку неплатежу з боку платника. Платник за векселем зобов'язаний сплатити вексельну суму, якщо вексель дійшов до такого держателя векселя шляхом послідовних індосаментів.

Послідовну передачу векселя слід вважати перерваною, якщо на векселі відсутній індосамент.

У процесі розгляду справи місцевим господарським судом, за наявними в справі доказами, вірно встановлено, а апеляційним господарським судом підтверджено, що зазначений вексель не може бути в даному випадку належним та допустимим доказом безспірності грошових вимог Фізичної особи-підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича.

Враховуючи вищевикладені та встановлені судами попередніх інстанцій порушення при зверненні Фізичної особи-підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Роміка", а також те, що дотримання та підтвердженість належними доказами у справі умов, передбачених нормами ст. 6 Закону про банкрутство, є обов'язком при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство, недотримання ж будь-якої із передбачених вказаною нормою вимог виключає подальше провадження у справі про банкрутство (якщо справа вже була порушена), а від так провадження у справі про банкрутство Товариства підлягає припиненню із застосуванням норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх скасування колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича залишити без задоволення .

Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.12р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. у справі № 5011-44/17747-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко