Постанова

від 24.04.2013 по справі 24/5005/3624/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 24/5005/3624/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргузасновників товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій"- ОСОБА_4 та ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ на ухвалувід 07.03.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 24/5005/3624/2012 господарського суду Дніпропетровської Дніпропетровської області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство передплати "Меркурій", м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій", м. Дніпропетровськ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Венська О.О.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 року порушено провадження у справі № 24/5005/3624/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій" (далі - Боржник, Фірма) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство передплати "Меркурій" (далі-Кредитор, Товариство) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 року (суддя - Л.М. Калиниченко) за результатами підготовчого засідання визначено розмір вимог Кредитора в сумі 956 427 грн. 68 коп., введено процедуру розпорядження майном Боржника на 6 місяців - до 09 листопада 2012 року, а розпорядником майна Фірми призначено арбітражного керуючого Венську О.О.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2012 року (суддя - Л.М. Калиниченко), винесеною за результатами попереднього засідання, визнано вимоги кредиторів у даній справі на загальну суму 1 109 127 грн. 68 коп.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року (суддя - Л.М. Калиниченко) Фірму визнано банкрутом, відносно неї відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Венську О.О. тощо.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 року) відмовлено засновникам Боржника - фізичним особам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року, а апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

Не погодившись із ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 року та від 26.07.2012 року, а також постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року, засновники товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій" - фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 року та від 26.07.2012 року, а також постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.03.2013 року (головуючий суддя - Джихур О.В., судді: Виноградник О.М., Лисенко О.М.) відмовлено засновникам товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про відновлення строку на подачу апеляційної скарги на ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 року та від 26.07.2012 року, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року, а апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного суду, засновники товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій" - фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.03.2013 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 1 Закону про банкрутство, ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", та процесуального права, зокрема ст.ст. 53, 91, 93, 97, 106 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи заявникам апеляційної скарги у задоволенні клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги на оскаржувані судові рішення першої інстанції, апеляційний суд вказав, що цим же скаржникам ухвалою апеляційного суду вже відмовлялось в прийнятті скарги на постанову про визнання Боржника банкрутом з підстав недоведеності, що вони є особами, уповноваженими учасниками (акціонерами) Фірми. Таке рішення апеляційного суду було залишено без змін касаційним судом. Доказування ж обставин щодо вирішення питання про уповноважену особу акціонерів залежить від їх волевиявлення, а тому носить суб'єктивний характер, у зв'язку із чим наведені скаржниками причини пропуску строку подання апеляційної скарги є неповажними. Окрім цього, апеляційний суд вказав на те, що нормами ст.ст. 91, 106 ГПК України не передбачено право сторони однією апеляційною скаргою оскаржувати різні судові рішення, як це зробили скаржники.

Заперечуючи вказані висновки, скаржники вказали на те, що вони володіють сумісно 50 % внесків до статутного фонду Боржника, а після винесення касаційним судом постанови від 19.12.2012 року прийняли міри щодо доведеності факту наявності конфлікту інтересів з іншими засновниками, у зв'язку із чим збирали додаткові докази, що призвело до пропущення строків на апеляційне оскарження відповідних судових рішень місцевого суду. Також, скаржники зазначили, що проведення зборів учасників з метою з'ясування обставин щодо конфлікту інтересів між ними потребує часу.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони наведені із невірним застосуванням норм ГПК України.

Так, виходячи з положень ст. 53 та ч. 2 ст. 93 ГПК України, апеляційний суд при розгляді клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги має враховувати, що відповідно до норм ст. 53 ГПК України суд може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Приймаючи до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про відновлення строку мають бути підтверджені належними доказами у справі відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та оцінюються відповідно до норм ст. 43 ГПК України.

Як встановлено апеляційним судом, вказується заявниками касаційної скарги та вбачається з матеріалів справи, скаржники вже звертались із апеляційною скаргою на постанову про визнання Фірми банкрутом. Однак, їм було відмовлено в прийнятті такої апеляційної скарги ухвалою від 05.11.2012 року, а відповідний висновок був підтриманий касаційний судом в постанові від 19.12.2012 року (т. 4 а.с. 2-3, 58-61).

Отже, питання щодо оскарження засновниками Боржника - фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 постанови про визнання Боржника банкрутом було вирішено апеляційним судом шляхом відмови у прийнятті апеляційної скарги, що, виходячи з приписів ст.ст. 62, 91, 106 ГПК України, виключає право цих же скаржників на подальше оскарження цього ж судового рішення місцевого суду шляхом повторного подання ними апеляційної скарги.

Стосовно ж інших оскаржуваних в апеляційному порядку судових рішень (ухвал за результатами проведення підготовчого та попереднього засідань), а також посилання заявників на необхідність збору додаткових доказів щодо конфлікту інтересів між засновниками Фірми та прийняття до уваги відповідних висновків в постанові касаційного суду від 19.12.2012 року, слід зазначити про таке.

Виходячи з приписів ст.ст. 32-34, 38, 91 ГПК України саме на скаржника за апеляційною скаргою покладається обов'язок доказування наявності обставин щодо права на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, тобто, як правильно вказав апеляційний суд, залежить від волевиявлення відповідної особи.

Враховуючи ж, що відповідно до норм ст.ст. 53, 93 ГПК України строк на апеляційне оскарження носить обмежений характер, а поважність причин пропуску цього строку пов'язується лише з наявністю об'єктивних обставин (що не залежали від волевиявлення скаржника), які спричинили пропуск вказаного строку, слід зробити висновок про те, що збір нових доказів на підтвердження правового статусу скаржника у відповідній господарській справі та його права на апеляційне оскарження у цій справі не можна віднести до вказаних об'єктивних обставин та поважних причин.

Таким чином, апеляційний суд зробив правомірний висновок про недоведеність засновниками Боржника - фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішень місцевого суду, а відповідно, і про відмову у відновленні цього строку.

Поряд з викладеним, касаційний суд звертає увагу на те, що заявники фактично заперечують не окремі судові рішення місцевого суду, що оскаржуються, а всю процедуру банкрутства Боржника.

Поєднання ж в одній скарзі вимог про скасування судових рішень у справі про банкрутство (ухвал за результатами проведення підготовчого та попереднього засідань, та постанови про визнання банкрутом), які за своєю природою та правовими наслідками у справі відображають окремі, послідовні (одна за іншою) стадії та процедури справи про банкрутство, створює перешкоди у здійсненні перегляду цих рішень в одному апеляційному провадженні, у зв'язку з чим вимоги про оскарження кожного із вказаних процесуальних документів мають викладатись в окремій апеляційній скарзі.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги засновників товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій"- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не спростовують висновків апеляційного суду, а тому оскаржувана ухвала цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та ст.ст. 32-34, 38, 43, 53, 62, 93, 91, 97, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу засновників товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій"- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.03.2013 р. у справі № 24/5005/3624/2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О. Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 24.04.2013 року.