Постанова

від 18.09.2013 по справі 24/5005/3624/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 24/5005/3624/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргузасновників товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій"- ОСОБА_4 та ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ на постанову та ухвалувід 09.07.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 р. господарського суду Дніпропетровської області у справі№ 24/5005/3624/2012 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство передплати "Меркурій", м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій", м. Дніпропетровськ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Венська О.О. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 року порушено провадження у справі № 24/5005/3624/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій" (далі - Боржник, Фірма) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство передплати "Меркурій" (далі-Кредитор, Товариство) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року Фірму визнано банкрутом, відносно неї відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Венську О.О. тощо.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 року (суддя - Л.М. Калиниченко) відмовлено в задоволенні скарги від 28.09.2012 року засновника Боржника - ОСОБА_5, відмовлено в задоволенні скарги від 24.01.2013 року засновника Боржника ОСОБА_4, відмовлено в задоволенні заяви від 13.09.2012 року представника засновника Боржника ОСОБА_5 - ОСОБА_7, скасовано абзац 2 ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2012 року стосовно заборони ліквідатору Венській О.О. щодо реалізації майна банкрута та зобов'язано останню реалізувати майно банкрута.

Не погодившись із цією ухвалою суду, засновники товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій" - фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 року та задовольнити скаргу від 28.09.2012 року засновника Боржника ОСОБА_5, а також задовольнити скаргу від 24.01.2013 року засновника Боржника ОСОБА_4, зобов'язати арбітражного керуючого Венську О.О. провести та надати до суду аналіз фінансового стану банкрута за три роки до порушення справи про банкрутство, надавши відповідні фінансові та бухгалтерські документи, а також витребувавши від відповідних органів та організацій статистичну та фінансову документацію.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року (головуючий суддя - Джихур О.В., судді: Лисенко О.М., Вечірко І.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 року - без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, засновники товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій" - фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати як постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року, так і ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 року та задовольнити скаргу від 28.09.2012 року засновника Боржника ОСОБА_5, а також скаргу від 24.01.2013 року засновника Боржника ОСОБА_4, зобов'язати арбітражного керуючого Венську О.О. провести та надати до суду аналіз фінансового стану банкрута за три роки до порушення справи про банкрутство, надавши відповідні фінансові та бухгалтерські документи, а також витребувавши від відповідних органів та організацій статистичну та фінансову документацію.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 1 Закону про банкрутство, ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні скарг на дії ліквідатора Боржника -арбітражного керуючого Венської О.О., суд першої інстанції встановив, що фізичні особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не довели їх статус учасника провадження у справі про банкрутство Боржника у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, а відповідно і право звертатись із відповідними скаргами у даній справі. Задовольняючи клопотання ліквідатора про скасування арештів з майна Фірми, суд вказав, що з моменту визнання боржника банкрутом скасовуються всі обмеження щодо розпорядження його майном, а відповідно і накладені арешти.

Підтримуючи ці висновки суду, апеляційний суд додав, що скаржниками, як учасниками підприємств Боржника був порушений порядок скликання позачергових зборів учасників з метою обрання уповноваженої особи учасників Боржника для участі у справі про банкрутство останнього, а тому не доведений факт конфлікту інтересів між учасниками. Також, апеляційний суд вказав про неналежне повідомлення сторін та учасників провадження, а також заявників скарг про судове засідання в першій інстанції, однак апеляційним судом згадані скарги та справа в цій частині були переглянуті повторно.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками судів, оскільки вони зроблені з порушенням норм Закону про банкрутство, а також ГПК України.

Так, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, розглядались скарги учасників Боржника на дії ліквідатора, подані після винесення постанови про визнання Боржника банкрутом. Однак, суди дійшли висновку щодо права уповноваженої особи учасників товариства Боржника звертатись із відповідними скаргами та, відповідно, необхідності для цього обрання учасниками такої особи або доведення конфлікту інтересів між учасниками під час вирішення на зборах учасників питання про обрання згаданої особи. Цей висновок касаційний суд вважає неправомірним, оскільки суди не врахували суб'єктний склад осіб, що мають право звертатись зі скаргою на дії ліквідатора, та помилково взяли до уваги у даному випадку висновки касаційного суду в постанові від 19.12.2012 року.

Так, нормами ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство передбачено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси .

Отже, законодавець надав право додатковому переліку осіб набути право участі у справі про банкрутство шляхом звернення зі скаргою на дії ліквідатора, у зв'язку із чим з'ясування обставин щодо уповноваженої особи учасників у справі про банкрутство Фірми під час розгляду скарг на дії ліквідатора банкрута не має значення під час розгляду та вирішення по суті вказаних вище скарг. А тому такі підстави для відхилення скарг учасників Боржника на дії ліквідатора останнього, як недоведенність факту обрання уповноваженої особи учасників останнього або конфлікту інтересів між цими учасниками не є належною підставою для відмови у задоволенні скарг учасників Фірми - фізичних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на дії ліквідатора Боржника.

Що ж до посилання і скаржників, і судів на висновки касаційного суду в постанові від 19.12.2012 року, колегія суддів зазначає про таке.

Під час здійснення цього касаційного провадження предметом перегляду була ухвала апеляційного суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги на постанову про визнання Фірми банкрутом, а розглядались та вирішувались питання щодо застосування норм законодавства - зокрема ст. 91 ГПК України, при з'ясуванні обставин щодо права скаржників (фізичних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5.) на оскарження в апеляційному порядку постанови про визнання Боржника банкрутом від 21.08.2012 року. Виходячи з приписів ст. 91 ГПК України, ст.ст. 1, 23 Закону про банкрутство у зв'язку та після визнання боржника банкрутом настають певні правові наслідки, у тому числі припиняються повноваження (але не втрачається правовий статус ) власників (учасників) боржника, визнаного банкрутом, а тому щодо оскарження постанови про визнання банкрутом правовий статус цих осіб один, а під час настання та дії наслідків прийняття цієї постанови - вже у ліквідаційній процедурі - інший, обмежений, зокрема правами цих осіб у випадках, лише прямо передбачених законом - ч. 4 ст. 25 та п. 5 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство зокрема. При цьому слід зауважити, що на відміну від ліквідаційної процедури, коли кожний учасник у визначених випадках та порядку може звертатись самостійно -незалежно від розміру його частки у статутному фонді боржника, то до визнання боржника банкрутом така особа (особи) можуть брати участь лише через належним чином обрану уповноважену особу (акціонерів) учасників господарського товариства.

Поряд з викладеним, касаційний суд погоджується із висновком апеляційного суду про допущені місцевим судом процесуальні порушення у зв'язку із неналежним повідомленням сторін та заявників скарг про час та місце проведення відповідного судового засідання. Між тим, дійшовши такого висновку, апеляційний суд невірно застосував норми процесуального права, неправомірно залишивши оскаржуване та переглянуте судове рішення місцевого суду без змін, оскільки у цьому випадку, згідно норм п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України, таке судове рішення місцевого суду підлягає скасуванню. Суд же апеляційної інстанцій, виходячи з приписів ст. 101 ГПК України не позбавлений права повторно розглянути справу та прийняти аналогічне по суті судове рішення, якщо по суті розглянутих вимог та спірного питання судове рішення місцевого суду є правильним.

За таких обставин справи оскаржувані ухвала та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, як незаконні та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи ж, що під час розгляду скарг учасників Боржника суди дослідили обставини та вирішували питання щодо правового статусу заявників скарг на дії ліквідатора, однак по суті заявлених ними вимог ці скарги судами не розглядались, колегія суддів вважає, що справа в частині розгляду вимог в скаргах учасників Фірми на дії ліквідатора Боржника підлягає передачі до місцевого суду на новий розгляд.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 1, 22, 23, 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та ст.ст. 91, 101, 104, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу засновників товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркурій"- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 р. у справі № 24/5005/3624/2012 скасувати.

3. Справу № 24/5005/3624/2012 в частині розгляду скарг фізичних осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 19.09.2013 року.