Постанова

від 24.04.2013 по справі 917/69/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 917/69/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б. М. суддів: Коваленка В. М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скарги Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року Господарського суду Полтавської області від 31.01.2013 року у справі № 917/69/13-г за заявою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будрем-інвест" пробанкрутство

Від учасників судового провадження: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.01.2013 року відхилено клопотання Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про забезпечення вимог кредиторів, провадження у справі №917/69/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрем-інвест" припинено з посиланням на вимоги п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року (головуючий: Бородіна Л. І., судді: Гетьман Р. А., Камишева Л. М.) зазначена ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року та ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.01.2013 року скасувати, посилаючись на не вірне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, ініціюючи питання про порушення провадження по справі ДПІ в заяві обґрунтувала свої вимоги тим, що боржник має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 63 443,05 грн., з яких 5 261, 29 грн. задоволено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року та видано виконавчий лист.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 2 ГПК України та ч.2 ст. 6 Закону господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. 3 ст. 6 Закону.

Згідно частини 3 статті 6 (надалі Закон) справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, за змістом ч.3 ст.6 та ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Окрім визначених у вказаній статті особливостей, обов'язковою умовою порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство наявність безспірних вимог до боржника.

Відповідно до положень абз. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність є неспроможністю суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, кредитором у якості грошових зобов'язань боржника визначений податковий борг у сумі 63 443,05 грн., з яких 5 261, 29 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість, що підтверджується постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року у справі №2а-1670/4091/12, доказів безспірності вимог на суму 58 181,76 грн. скаржником не надано, так як вважає, недоцільним подання позову до суду, оскільки майно у боржника відсутнє.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Отже, оскільки доказів безспірності вимог на суму 58 181,76 грн. скаржником не надано, а визначені безспірними кредитором грошові вимоги до боржника у сумі 5 261,29 грн. складаються лише з суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, судами попередніх інстанцій зроблений правомірний висновок, що такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство.

Тому висновок суду першої інстанції, який суд апеляційної інстанції також підтримав, про відсутність у даному випадку підстави для подальшого провадження у справі про банкрутство боржника є правомірним.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судами фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Виий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області у справі №917/69/13-г залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року та ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.01.2013 року у справі №917/69/13-г залишити без змін.

Головуючий: Б. М. Поляков

Судді: В. М. Коваленко

О. Є. Короткевич