Ухвала

від 23.04.2013 по справі 2а-7497/11/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/82039/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Малюги Ю.В.

представників:

позивача: Глушко Д.В.; Кравченко О.Б.

відповідача : Чорного О.В.

прокуратури: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року

у справі № 2а-7497/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

за участю прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (далі по тексту - позивач, ТОВ СГП «Нібулон») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ) за участю прокуратури Миколаївської області (далі по тексту - прокуратура) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000190040 від 13.05.2011 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ СГП «Нібулон», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Крім того, скаржник звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на її правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ СГП «НІБУЛОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ТОВ «Вальма-ЮГ», ТОВ «Оптімус», ТОВ «Меркурій-А», ТОВ «Полігон», ПП «Благодатне», ТОВ «Агротрейд», ПП «Серпень-2003», ТОВ «Зерноторгівельна компанія», ТОВ «Січеслав», ПП «Агростандарт», ТОВ «Металгруп-М», ПП «Ространсагро», ТОВ «Шер К», ПП «Інвестагропівдень», ПП «Торгсервіс-Інвест», ТОВ «Агромедіум», ТОВ «Мир К.С.», ТОВ «Агроток», ТОВ «Астарта Групп», ПП «НВП «Норма -Хім», ТОВ «Ферумпром Миколаїв», ПП «Транс -Агро -Плюс», ФГ «Давос», ПП ВФ «Новий схід», ПП «Компаніагротрейд», ТОВ «Транс Лайн -М», ТОВ «Клімат -Комплект», ТОВ «Бизнес Юниверсум», ПП «Арно С», ТОВ «Анкор Агро Плюс», ПП «Агробудінвест», ПП «Інтера Інвест», ПП «Топ Транс Сервіс», ТОВ «Антол -Агро», ТОВ «Південь -Агросвіт», ТОВ «Реківа», ПП «Скиф ПА», ТОВ «Агро Мир Миколаїв», ТОВ «Арс -Юг», ПП «Агро -Трейд -2000», ТОВ «Жемар», ТОВ «Агротрансукраїна», ТОВ «Агро -Трансфер», ТОВ «Барс-Юг», ПП «Тас Агротранс», ТОВ «ФГ-Лани», ТОВ «Зерал -Трейд», ТОВ «Українська Зернова Логістична Компанія», ПП «Мавіко -АВ», ТОВ «Альянс -Співдружність», ТОВ «Велес -Юг», ТОВ «Саяна Люкс», ТОВ «Волтава -Транс», ТОВ «Дельфа - М», ТОВ «Агро -Регіони», ФОП ОСОБА_1 ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 по звітним деклараціям з ПДВ за квітень, травень 2009 року, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, за результатами якої складено акт № 530/40/14291113 від 29.04.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року , в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 20946632,70 грн., у тому числі за квітень 2009 року - 2953468,52 грн., травень 2009 року - 4746141,07 грн., червень 2010 року - 1769515,09 грн., липень 2010 року - 1298942,91 грн., серпень 2010 року - 2519255,72 грн., вересень 2010 року - 121642,37 грн., жовтень 2010 року - 5836749,02 грн. та листопад 2010 року - 1700918,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ненадходження ПДВ до бюджету є наслідком того, що вказаними вище постачальникам ТОВ СГП «Нібулон» перераховано відповідні суми податку на додану вартість наведеним в акті перевірки підприємствам - контрагентам, які і повинні були сплатити відповідні суми податку до бюджету у відповідному податковому періоді, однак чого ними зроблено не було.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.05.2011 року № 0000190040, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 20946632,70 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 1896633,29грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР ) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

В свою чергу підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження правомірності виконання договорів поставки з контрагентами, позивачем були надані накладні та видаткові накладні, витяги з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, договори складського зберігання зерна, акти приймання - передачі, рахунки, рахунки - фактури та інша документація суб'єкта господарювання, яка підтверджує реальність виконання господарських операцій та право ТОВ СГП «Нібулон» на податковий кредит на суми бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищенаведені податкові накладні видані у відповідності до п. 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР та в установленому законом порядку не дійсними не визнавались.

З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість по розрахункам з першими прямими контрагентами позивачем включались до податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ у відповідності до вимог діючого податкового законодавства. На момент укладання та виконання договорів перші прямі контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстру, їх діяльність не припинена, а укладені позивачем з контрагентами договори є реальними, такими, що виконані в повному обсязі та відповідають вимогам законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, про реальність проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ СГП «Нібулон» та про дотримання позивачем всіх норм чинного законодавства з питань оподаткування щодо наявності у нього права на отримання бюджетного відшкодування за деклараціями з податку на додану вартість за квітень - травень 2009 року та червень - листопад 2010 року, з урахуванням наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та його прямими контрагентами.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Отже, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Задовольнити клопотання відповідача про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на її правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов