Постанова

від 10.11.2006 по справі 21/18-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/18-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2006 р.                                                           Справа № 21/18-06  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Казакова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мороз І.В.

відповідача -  Мерзликіна В.О., Литвинова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача та відповідача (вх. № 1486Х/3-7 вх.№ 1798Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 29.03.06 р. по справі № 21/18-06

за позовом ТОВ "Мінетек-технології", м. Краматорськ

до Державне підприємство "Завод ім. Малишева" м. Харків

про стягнення 95135,03 грн

встановила:

Рішенням господарського суду від 29.03.2006 р. (суддя Пилипенко Н.К. ) по справі № 21/18-06 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто -31400,50 грн. пені , 12172,16 грн. штрафу, 435,72 грн. виплат по сплаті держмита, та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотвоване з тих підстав, що в правовідносинах між позивачем і відповідачем мала місце одностороння відмова позивача від договору через неналежне виконанням відповідачем своїх договірних зобов”язань, в зв”язку з чим, у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій за неналежне його виконання та ін.   

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що на його думку судом першої інстанції при прийнятті рішення порушені норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що між сторонами відбулася новація –угода про заміну первісного зобов'язання на нове зобов'язання щодо повернення платежу між тими ж сторонами, що лист позивача № 05/09 від 05.09.2005 р. не можна розглядати як односторонню відмову від договору комісії № 17/22Д-2005 від 14.02.2005 р.,  що суд першої інстанції при прийнятті рішення неправомірно застосував положення ст.. 604 та ч. 1 ст. 1026 ЦК України.

 Зі свого боку позивач також не погодився з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду в частині відмови від задоволення позовних вимог скасувати та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що графік поставки гільз на його думку не стосується першої партії поставки за договором № 17/22Д від 14.02.2005 р., в зв'язку з чим його не можна розглядати як зміну умов вищевказаного договору. Окрім цього позивач вважає що порушуючи зобов'язання за договором відповідач заборгував позивачу 494208,00 грн. та ін.  

  Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем 14.02.2005 р. укладено договір комісії № 17/22Д-2005, згідно з яким комісіонер (позивач) за дорученням комітента (відповідача) за грошову винагороду зобов”язався укладати договори з іноземними покупцями на реалізацію продукції, яку виробляє комітент. Кількість, асортимент та ціну продукції сторони обумовили в Специфікації № 1, що додається до договору і є його невід'ємною частиною. Сторони не передбачили в умовах договору та специфікації № 1 до договору нарахування ПДВ.

Згідно з п. 2.10 договору позивач зобов”язався передати товар (гільзи) на реалізацію комісіонеру не пізніше 20 днів з моменту отримання 100% передоплати.

На виконання умов договору позивач заключив договір з третьою особою, від якої отримав предоплату в розмірі 494208,00 грн., яку в подальшому перерахував на рахунок відповідача, про що свідчить копія платіжного доручення № 19 від 24.02.2005 р., та копія рахунку фактури № 104Д від 22.02.05 р.

У березні 2005 р. графіком посавки гільз 10Д100М.01.001 сб і 2Д100.01.101 сб1 по договору № 17/22Д-2005 від 14.02.05 р. в 2005 р. сторони домовилися про поставку гільз, щомісяця з квітня по грудень 2005 р. по 180 гільз. З огляду на те, що в даному графіку є посилання на конкретний договір, він скріплений печатками позивача та відповідача, та підписаний їх керівниками, посилання позивача на неналежність такого доказу є необгрунтованими.     

При цьому, відповідач здійснив поставку гільз по товаро-транспортних накладним № 010741 від 05.05.2005р. у кількості  54 гільзи на суму 123552,00 грн. (без врахування ПДВ) та по накладній № 010752 від 27.05.2005р. у кількості 50 гільз на суму 114400,00 грн. (без врахування ПДВ), в загальній кількості 104 гільзи на суму 237952,00 грн.

У зв'язку з прострочкою з боку відповідача, щодо передачі на реалізацію комісіонерові гільз у відповідній кількості з квітня по серпень 2005 р., позивач листом № 05/09 від 05.09.2005р. відмовився від прийняття товару та звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів. Відповідач на вимогу позивача повернув решту попередньої оплати в сумі 256256,00 грн.

Відповідно до п.1 ст. 611 правовими наслідками порушення зобов”язання є припинення зобов”язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору.

Отже, суд першої інстанції правомірно встановив факт відмови позивача від зобов'язання вищевказаним листом. З огляду на вказане зобов'язання за договором припинились в наслідок односторонньої відмови позивача, з урахуванням підстав, передбачених ст. 1025 ЦК України..

Разом з тим  неправомірними є посилання відповідача на те, що між сторонами відбулася новація, тобто заміна первісного зобов”язання на нове зобов”язання, оскільки юридичною підставою для виникнення новації є домовленість сторін про припинення первісного зобов”язання. З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін не зверталася до іншої сторони з пропозицією про укладання такої угоди, сторони не домовлялися про заміну зобов”язання, не підписували ніяких документів, які б свідчили про її укладення.

До того ж, неправомірним є посилання суду першої інстанції на те, що за правовою природою догвір № 17/22Д-2005 від 14.02.05 р. є договором купівлі-продажу, оскільки, з урахуванням вимог ст. 1011 та гл. 69 ЦК України зазначений договір містить всі умови та відповідає всім вимогам, що пред”являються для укладання договору комісії, тобто за своєю правовою природою є саме договором комісії.

Відповідно до вимог п. 6.6 договору № 17/22Д-2005 від 14.02.2005р. за прострочку обов'язків по передачі товару на реалізацію позивачем нарахована пеня в розмірі 0,1% від суми сплаченої за товар за кожний день прострочки. Враховуючи, що сторони узгодили графік поставки першої партії товару в кількості 180 гільз у квітні 2005р., а відповідач обов'язки по передачі гільз виконав частково у травні 2005р., позивачем нарахована пеня, яка підлягає задоволенню частково в сумі 31400,50 грн. за період з 01.05.2005р. по 05.09.2005р.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачеві в стягненні нарахованої пені за березень, оскільки згідно з графіком посавки гільз 10Д100М.01.001 сб і 2Д100.01.101 сб1 по договору № 17/22Д-2005 від 14.02.05 р. в 2005 р. строком першої поставки визначено квітень 2005 р.

Більше того, штраф, який нараховано нараховано відповідно до вимог ст. 231 Господарського кодексу України, за прострочку виконання зобов'язання понад 30 днів в розмірі 7% від вартості товару, визнаний підлягаючим задоволенню частково в сумі 12172,16 грн., оскільки фактична вартість товару, з якого допущено прострочення виконання складає суму 173188,00 грн. (411840,00-123552,00-114400,00), також правомірно встановлено судом першої інстанції.

З огляду на вказане, мотиви апелянтів, з яких вони оспорюють рішення господарського суду, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2006 р. по справі № 21/18-06 залишити без змін, а апеляційні скарги –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.