Постанова

від 19.12.2006 по справі 21/18-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/18-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 грудня 2006 р.                                                                                   № 21/18-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника відповідача В. Литвинова (дов. від 14.08.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства “Завод ім. В.О.Малишева” на рішення від 29 березня 2006 року господарського суду Харківської області та постанову від 22 травня 2006 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 21/18-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Мінетек-технології” до державного підприємства “Завод ім. В.О.Малишева” про стягнення 95 135 грн. 03 коп.,

  ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю “Мінетек-технології” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до державного підприємства “Завод ім. Малишева” про стягнення пені в сумі 60 540 грн. 47 коп. та штрафу в сумі 34 594 грн. 56 коп. за прострочення виконання зобов'язань  за договором від 14 лютого 2005 року № 17/22Д-2005.

Державне підприємство “Завод ім. Малишева” позов не визнало, посилаючись на те, що передача товару позивачеві здійснювалась на підставі попередньої оплати і за домовленістю сторін поставка товару замінена новим зобов'язанням - повернення грошових коштів.

Рішенням від 29 березня 2006 року господарського суду Харківської області (суддя Н.Пелипенко), залишеним без змін постановою від 22 травня 2006 року Харківського апеляційного господарського суду, позов задоволено частково:  стягнуто 31 400 грн. 50 коп. пені і 12 172 грн. 16 коп. штрафу; здійснено розподіл судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.

Державне підприємство “Завод ім. Малишева” просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 611, 1025, 1026 Цивільного кодексу України та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю “Мінетек-технології” право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 14 лютого 2005 року сторони уклали договір комісії за № 17/22Д-2005, відповідно до умов якого комісіонер (позивач) за дорученням комітента (відповідач) зобов'язався укладати договори з іноземними покупцями на реалізацію продукції, яку виробляє комітент.

Позивач уклав договір з компанією “Belsilia Limited” і отримані від неї грошові кошти розмірі 494208 грн. перерахував на рахунок відповідача як попередню плату за товар.

В березні 2005 року сторони уклали графік поставки 900 гільз по 180 шт. щомісяця з квітня по грудень 2005 року.

Згідно товарно-транспортних накладних відповідач 5 і 27 травня 2005 року здійснив поставку  відповідно 54 гільз на суму 123 552 грн. і 50 гільз на суму 114 400 грн.

У зв'язку з недодержанням графіку поставки, компанія “Belsilia Limited” відмовилась від подальшого прийняття виконання і залишок суми попередньої оплати - 256 256 грн. були повернуті покупцеві на його вимогу.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За обставин порушення відповідачем зобов'язання господарські суди на підставі пункту 6.6 договору комісії, статті 549 Цивільного кодексу України та статей 230 і 232 Господарського кодексу України обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення пені у розмірі 31 400 коп. 50 грн. за період з 1 травня 2005 року по 5 вересня 2005 року.

Водночас господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 29 139 грн. 97 грн. пені за березень 2005 року, оскільки згідно з графіком початком поставки визначено квітень 2005 року.

Господарські суди дійшли також обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 12 172 грн. 16 грн. штрафу, оскільки фактична вартість товару, з якого допущено прострочення виконання складає суму 173 188 грн.

Доводам відповідача стосовно заміни контрагентами первісного зобов'язання новим, апеляційним господарським судом надана належна правова оцінка.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Всупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

За змістом статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція переглядає у касаційному порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

  ПОСТАНОВИВ:

Рішення від 29 березня 2006 року господарського суду Харківської області та постанову від 22 травня 2006 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 21/18-06 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства “Завод ім. Малишева“ без задоволення.

Головуючий, суддя

М.В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій