Постанова

від 05.04.2013 по справі 826/2632/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2013 року 10:49 № 826/2632/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача - Полодненко В.О., Ісаєнко К.Ю.,

представника відповідача - Приходько О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що оскаржуване податкове рішення-повідомлення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

У позовній заяві позивач просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №00055828 від 29 жовтня 2012р., видане ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що в період з 20.08.2012р. по 01.10.2012р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гепард» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 30.06.12р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11р. по 30.06.12р., за результатами якої складено акт від 08.10.12р. №6471/22-8/31455586.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Гепард»: п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257, п.14.1 ст.14 п.135.5.4, п. 135.5 ст.135, п.137.10 п.137.16, ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 23 653 060 грн., в тому числі по періодам: за 1 півріччя 2012 року суму 23 653 060 грн.

На підставі акту перевірки від 08.10.12р. №6471/22-8/31455586 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №00055828 від 29 жовтня 2012р., за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 35 47959 грн., в т.ч. за основним платежем 23 633 060 грн., за штрафними (фінансовими санкціями 11 826 530грн.

Як встановлено в акті перевірки, за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. ТОВ «Гепард» задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 858 447 098 грн.

Перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 встановлено його заниження на загальну суму 112 633 617 грн., в тому числі по періодам за І півріччя 2012 року 112 633 617 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 встановлено: перевіркою відображених у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності» за період з 01.07.11 по 30.06.12 у загальній сумі 858 171 058 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій із продажу світлих нафтопродуктів; перевіркою відображених у рядку 03 Декларацій „Інші доходи» показників за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 року у загальній сумі 276 040 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив операції від списання дебіторської заборгованості, нарахування відсотків на залишки коштів по розрахункових рахунках тощо.

ТОВ «Гепард» до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування не включена сума кредиторської заборгованості у розмірі 99 256 874 грн.

Станом на 08.10.2012 по оборотно-сальдову відомості по рах. 621 (цінні папери) за період 01.07.2011 - 30.06.2012. по контрагенту ТОВ «Форт-Ойл» (31292603) рахується кредиторська заборгованість в розмірі 99 256 873,69 грн. грн. по векселям, які на виконання своїх зобов'язань, в період з 31.05.2007р. по 31.10.2007р. покупець передав, а продавець прийняв наступні прості векселя на загальну суму 99 256 873,69 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Гепард» вище зазначені векселі на загальну суму 99 256 873, 69грн. є переданими ТОВ «Форт-Ойл» згідно актів прийому-передач від 31.05.2007р.,30.06.2007р., 30.09.2007р., 31.10.2007р., 01.10.2007р., ТОВ «Форт-Ойл» в свою чергу передав зазначені векселя ТОВ «ТОРГ-АРХБУД» (код ЄДРПОУ 32851878).

Постановою Господарського суду м. Києва від 06.11.2011р. у справі №15/786-б ТОВ «ТОРГ-АРХБУД визнано банкрутом, у зв'язку з чим відповідач зробив висновок, що для цілей оподаткування загальна сума виданих векселів є безповоротною фінансовою допомогою та повинна була бути включена позивачем до доходу.

Окрім того, в акті перевірки, по рахунку (розрахунки з вітчизняними постачальниками) по контрагенту ТОВ «Каскад-Нафтотрейд» рахується кредиторська заборгованість в розмірі 4166557,49грн., по контрагенту ТОВ МП «Фірма Каскад» - 1720517,86грн., по контрагенту ТОВ «Каскад-Петролеум» - 4 526 868,56 грн., по контрагенту ТОВ «ТРАНССНАБ» - 2962798,92 грн., у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що на останній день перевірки, термін позовної давності по такій кредиторській заборгованості скінчився., у зв'язку з чим позивач повинен був включити суму кредиторської заборгованості, як безнадійної, до свого доходу.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (від 07.06.1930р.), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. N2374-ІІІ "Про обіг векселів з Україні", від 23 лютого 2006 р. N 3480-І\/ "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня '999 р. N 826-ХІ\/ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 : N 827-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", а також постановою Пленуму Верховного суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» (в подальшому за текстом - Постанова Пленуму ВСУ № 5).

Згідно із статтею 14 Закону України "Про цінні напери та фондовий ринок" вексель -цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя векселедержателю).

Відповідно до договору про внесення змін текст векселів від 31.10.2007р., термін платежу по векселям - «за пред'явленням».

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично ставленні товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя, відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Частиною першою статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що «переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року віддати його складання».

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, визначено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України не включено до складу доходів суму безповоротної фінансової допомоги в сумі 99 256 874 грн.

Відносно висновків відповідача про необхідність збільшення валових доходів позивача у зв'язку з отриманням безповоротної фінансової допомоги в результаті спливу строків позовної давності по виданим останнім векселям, суд виходиться з такого.

Як зазначено відповідачем у акті перевірки та у ході судового розгляду справи, строки позовної давності по вказаним векселям становлять один рік з моменту їх видачі.

Відповідно до ст.194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Статтею 5 Закону про обіг векселів і ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення.

Перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст. 75 Уніфікованого закону, зокрема це: назва «простий вексель», безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей, зазначення строку платежу, зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж, найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, зазначення дати і місця складання простого векселя, підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не має сили векселя.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Копії векселів, що містяться в матеріалах справи, відповідають вказаним вище вимогам, а отже мають силу векселя.

Як слідує зі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Строки платежу за векселем визначені главою 5 Уніфікованого закону.

Так, за приписами ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком платежу «за пред'явленням» підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу.

Держатель такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк. Зазначені строки можуть бути скорочені індосантами.

Строк для пред'явлення відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком «за пред'явленням» вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Правовідносини із позовної давності по векселям визначаються главою 11 Уніфікованого закону.

Відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Аналогічно вирішуються спори і за участю векселедавця простого векселя, що передбачено ст. 78 Уніфікованого закону, а також п. 19 Постановою Пленуму ВСУ № 5.

Отже, перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню.

Наведене підтверджується в тому числі і позицією Верховного суду України, викладеній у п. 19 Постанови Пленуму № 5 від 8 червня 2007 року.

Отже, строк пред'явлення векселя до платежу та строки позовної давності за векселем є різними правовими явищами за своєю суттю та правовими наслідками їх порушення, і строки позовної давності за векселем починають перебіг з моменту закінчення перебігу строків пред'явлення до платежу.

Відповідно до статті 11 Уніфікованого закону будь-який вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту іншій особі. Згідно ст.14 Уніфікованого закону індосамент переносить всі права, що випливають з векселя. Відповідно до статті 16 Уніфікованого закону власник векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів. Згідно статті 38 Уніфікованого закону держатель векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає сплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Згідно статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Відповідно ж до статті 28 Уніфікованого закону акцептант зобов'язується здійснити платіж за векселем при настанні строку платежу.

Таким чином, зважаючи на те, що прості векселі були видані позивачем зі строком платежу на визначений день (8 векселів - 30.12.2015 року, 1 вексель - 01.10.2015 р., 2 векселі - 31.12.2015 року, 2 векселі - 31.12.2012 року, то строк позовної давності на момент закінчення перевірки не закінчився (закінчення строку позовної давності по 8 векселям - 30.12.2018 року, 1 векселю - 01.10.2018 р., 2 векселям - 31.12.2018 року, 2 векселям - 31.12.2015 року).

Отже, факт визнання ТОВ «Торг-Архбуд» банкрутом та його подальшої ліквідації жодним чином не впливають на вексельні зобов'язання позивача, строки їх подання та терміни позовної давності за цими зобов'язаннями. Факт припинення ТОВ «Торг-Архбуд» не означає те, що векселі, видані позивачем, не будуть пед'явлені до оплати іншими особами, які отримали права за цими векселями на підставі індосаменту, здійсненого ТОВ «Торг-Архбуд». Відповідачем не встановлено фактів, що емітовані позивачем векселі залишились у ТОВ «Торг-Архбуд» на момент ліквідації, і не були передані по індосаменту третім особам.

З наведеного встановлено, що не впливає на вексельні зобов'язання і факт подальшої ліквідації векселедержателя, так як, за таких обставин вексель як актив не втрачає своєї правової сили та може і надалі використовуватися в обігу.

З урахуванням наведених доводів та нормативно-правових актів суд дійшов висновку, що доводи відповідача про сплив строків позовної давності по емітованим позивачем векселям є необґрунтованим та передчасним, і за даних обставин відсутні правові підстави вважати заборгованість за векселями безповоротною фінансовою допомогою як сумою коштів, що залишилась несплаченої після спливу строків позовної давності (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України). На підставі аналізу пояснень сторін та акту перевірки ТОВ «Гепард» суд зазначає, що відповідачем безпідставно ототожнюються поняття строків позовної давності зі строками пред'явлення векселя до сплати.

Окрім того, відповідно до акту перевірки відповідачем зроблено висновок, що позивачем не включено до доходу суму кредиторської заборгованості по якій минув термін позовної давності відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України (3 роки) на загальну суму 13 376 743 грн.

Разом з тим, судом встановлено, відповідно до сальдової відомості по рах.634 та наявних в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків рахується кредиторська заборгованість за ТОВ «Каскад-Нафтотрейд» на суму 4 166 557,49грн., за ТОВ МП «Фірма «Каскад» на суму 1 720 517,86 грн., за ТОВ «Каскадт-Петролеум» на суму 4 526 868,56грн, за ТОВ «ТРАНССНАБ» на суму 2 962 798,92 грн.

Позивачем були надані до матеріалів справи первинні документи, що підтверджують господарські операції з контрагентами. Зокрема позивачем надані додаткові угоди: додаткова угода №1 до договору поставки нафтопродуктів №2012/01 від 20.12.2002р., укладеного між ТОВ «Гепард» та ТОВ «ТРАНССНАБ»; додаткова угода №1 від 30.12.2004р. до договору поставки нафтопродуктів №0104/17-03 від 01.12.2003р., укладеного між ТОВ «Гепард» та ТОВ МП «Фірма «Каскад», додаткова угода №1 від 30.12.04р. до договору поставки нафтопродуктів №0104/17-03 від 01.12.2003р., укладеного між ТОВ «Гепард» та ТОВ МП «Фірма «Каскад», додаткова угода №1 від 29.12.06р. до договору поставки нафтопродуктів №0110/7-04 від 01.10.2004р., укладеного між ТОВ «Гепард» та ТОВ «Каскадт-Петролеум», додаткова угода №1 від 29.12.06р. до договору поставки нафтопродуктів №2701/04 від 27.01.2004р., укладеного між ТОВ «Гепард» та ТОВ «Каскадт-Петролеум». Відповідно до вказаних угод платежі за цими договорами позивач повинен буде здійснити у 2015 році. Отже, строки платежів по вказаним контрагентам ще не настали, а отже і позовна давність за ними відраховуватись не може.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з абзацом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Тобто, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про неправомірність висновків відповідача щодо закінчення терміну позовної давності стосовно кредиторської заборгованості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва ДПС не надала доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що воно підлягає скасуванню як протиправне.

Керуючись ст.ст. 11,94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00055828 від 29 жовтня 2012р., видане Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 12.04.13 р.

Суддя Є.В. Аблов