Постанова

від 11.04.2013 по справі 826/2109/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2013 року 11:14 № 826/2109/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача - Коновал Т.П. Рижих А.А.,

представника відповідача - Шкодич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Альтера» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих відповідачем, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийнято протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

У позовній заяві позивач просить суд визнати нечинними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0001222204 від 06 лютого 2013 року та податкове повідомлення-рішення №0001232204 від 06 лютого 2013 року.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, проведено в період з 17.12.2012 року по 16.01.2012р. планову виїзну перевірку ТОВ «СВ Альтера» код ЄДРПОУ 25401254 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено акт від 23.01.2013р. №41/22-4/25401254.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «СВ Альтера» п.п. 138.1. п.138.1, пп.138.2, п.п. 138.8.1. п.138.1 ст.138, п.п. 139.1.9., п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податок на прибуток всього у сумі 2103666грн., в т.ч. по періодам: ІІІ квартал 2011р.на суму 1214040грн., ІІІ-IV квартал 2011р. - на суму 2103666грн.;

- п. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 , п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12. 2010р. №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 1829275 грн. в т.ч.: за липень 2011р. у сумі 394717 грн., за серпень 2011р. у сумі 293213 грн., за жовтень 2011р. у сумі 53814грн., за листопад 2011р. у сумі 327604грн., за грудень 2011р. у сумі 392171грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001222204 від 06 лютого 2013 року за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 2 286 594 грн., з яких за основним платежем 1 829 275грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 457 319грн. та податкове повідомлення-рішення №0001232204 від 06 лютого 2013 року за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 2103 666грн.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Інрост» (ЄДРПОУ 34681738), ТОВ «Торгсервіс» (ЄДРПОУ 32903590), ТОВ «Укрбудтранссервіс» (ЄДРПОУ 36495398), ТОВ «Торон Плюс» (ЄДРПОУ 37212062).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, відповідно до яких, перевіркою встановлено, що ТОВ «СВ Альтера» завищило податковий кредит в сумі 1 829 275грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Інрост» (ЄДРПОУ 34681738) в сумі 243 089грн., ТОВ «Торгсервіс» (ЄДРПОУ 32903590) в сумі 1 359 255грн., ТОВ «Укрбудтранссервіс» (ЄДРПОУ 36495398) в сумі114 808 грн., ТОВ «Торон Плюс» (ЄДРПОУ 37212062) в сумі 112 123грн.

В ході перевірки використовувались акти від 20.09.2012р. №420/22-2/32903590 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгсервіс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Сура-58» за липень 2011р. та ТОВ «Компанія «Бітіком» за вересень 2011р. та акт від 03.03.2012р. №5/22-5/32903590 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Торгсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за листопад 2011р., відповідно до яких встановлено: зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою про що складено відповідний акт про незнаходження суб'єкта господарювання за юридичною адресою. Діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання. У підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно до акту від 27.12.2011р. №316234/37212062 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торон Плюс» , щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів їх реальність та повноти відображення в обліку з податку на додану вартість за вересень 2011р. та акт від 26.07.2012р. №206/22-6/37212062 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торон Плюс» , щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів їх реальність та повноти відображення в обліку з податку на додану вартість за жовтень 2011р., встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємству ТОВ «Торон Плюс» присвоєно стан 10 «запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання). ТОВ «Торон Плюс» доведена як «податкова яма» жовтня 2011р., за податковою адресою не знаходиться, не встановлено посадових осіб. Окрім того, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення. Встановлено відсутній факт реального вчинення господарських операцій за жовтень 2011р.

Перевіркою також використано акт №1284/22-5/36495398 від 31.05.2012р. про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрбудтранссервіс» з питань правильності формування податних зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2011р. по 31.08.2011р., відповідно в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Укрбудтранссервіс» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Укрбудтранссервіс» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. З зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у ТОВ«Укрбудтранссервіс» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

Вході перевірки, відповідачем використано акт №649/226/34681738 від 04.07.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інрост» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за травень, червень, серпень 2011р., відповідно до якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Інрост» знаходиться на обліку зі станом 9- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим, відсутній факт реального вчинення господарських операцій за травень, червень, серпень 2011р.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «СВ Альтера» та ТОВ «Торгсервіс» укладено договір постачання продукції №09/11 від 09.11.2010р. на виконання умов договору постачання продукції №09/11 від 09.11.10р. з ТОВ «Торгсервіс» виписано накладні на загальну суму 8155528,58 грн. т.ч. ПДВ 1359255,00грн. Таким чином, ТОВ «СВ Альтера» за 3-4 квартал 2011 року враховано до складу витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, вартість товару, придбаного у ТОВ «Торгсервіс» у сумі 6796273грн.

Судом встановлено, що ТОВ «СВ Альтера» укладено договір поставки продукції з ТОВ «Торон Плюс» №02-09 від 02.09.2011р. ТОВ «Торон Плюс» виписано рахунки-фактури в вересні та жовтні 2011 року на загальну суму 672737,89грн., в т.ч. ПДВ 112123 грн. (в т.ч. за вересень 2011р. в сумі 58309,00грн., та жовтень 2011р. в сумі 53814,00грн.) Отже, ТОВ «СВ Альтера» за 3-4 квартал 2011р. враховано до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартість товару, придбаного у ТОВ «Торон Плюс» в сумі 560615грн.

ТОВ «СВ Альтера» укладено договір поставки продукції з ТОВ «Укрбудтранссервіс» №04/2 від 04.02.2011року. ТОВ «Укрбудтранссервіс» виписано рахунки-фактури на загальну суму 688849,88грн., т.ч. ПДВ 114808,33грн. ТОВ «СВ Альтера» за 3 квартал 2011р. враховано до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування вартість товару, придбаного у ТОВ «Укрбудтранссервіс» сумі 574042,00грн.

ТОВ «СВ Альтера» укладено договір поставки продукції з ТОВ «Інрост» №08/04 від 08.04.2011р. ТОВ «Інрост» виписано рахунки -фактури на загальну суму 1458534,00грн., в т.ч. ПДВ 243089 грн. ТОВ «СВ Альтера» за 3 квартал 2011 року враховано до складу витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування вартість товару, придбаного у ТОВ «Інрост» в сумі 1215445,00грн.

На підтвердження реального здійснення господарської діяльності в матеріалах справи містяться копії свідоцтв про державну реєстрацію вищевказаних підприємств-контрагентів, договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочинів з цього приводу навіть не опитувались. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірки контрагентів про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у ТОВ «СВ Альтера» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби не надала доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001222204 від 06 лютого 2013 року та податкове повідомлення-рішення №0001232204 від 06 лютого 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 16.04.13 р.

Суддя Є.В. Аблов