Рішення
від 10.03.2011 по справі 30/243 (10)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.11 Справа№ 30/243 (10)

За позовом : Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів

до відповідача: ДП „Львіввугілля", м. Сокаль

про стягнення 75,70 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

Від позивача: Петришин А.Ю.

Від відповідача: Сироїд Р.П.

Суть спору :

Позов подано Державною екологічною інспекцією в Львівській області, м. Львів до ДП «Львіввугілля», м. Сокаль про стягнення 75,70 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.02.2011 року.

Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, в судовому засіданні 03.02.2011р. оголошувалась перерва до 17.02.02.2011р.

17.02.2011р. розгляд справи відкладався з причин, наведених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, подав відзив на позов №9-123 від 02.02.2011р. яким проти позову заперечив. Зокрема, зазначив, що позивачем в порушення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності»не повідомлено відповідача про проведення планової перевірки, а відтак даний акт не є належним доказом у справі, оскільки перевірка проведена з порушенням встановленого порядку, а проведений позивачем відбір проб здійснений з порушенням вимог законодавства. Крім того, вважає, що відповідно до суб'єктного складу та характеру правовідносин між сторонами дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а відтак, не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв»язку з чим просить припинити провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП „Шахта Великомостівська»ДП «Львіввугілля».

Згідно з актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства №332/180 від 01-16.09.2010 р. виявлено забруднення землі на території ВП «Шахта Великомостівська»ДП «Львіввугілля», що є порушенням ст.164 ЗК України та ст.35 Закону України «Про охорону земель».

Даний акт перевірки підписаний беззастережно технічним директором ДП „Львіввугілля" та скріплений печаткою підприємства відповідача.

Згідно з розрахунком розміру шкоди від забруднення землі шахтою ВП «Шахта Великомостівська»ДП «Львіввугілля», проведеного позивачем відповідно до Методики розрахунків розміру відшкодування збитків, зумовлених забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України, затвердженої наказом Мінприроди України від 04.04.2007 року №149, розмір заподіяних збитків становить 75,70 грн.

На адресу відповідача, позивачем направлялась претензія №03-4408 від 21.10.2010р. про сплату в місячний строк збитків в сумі 75,70 грн., до якої додано розрахунок завданої шкоди. Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Ч.3 ст.148 Господарського кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", земля підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Згідно ч.3 ст.19 Господарського кодексу України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.

Відповідно до п.б ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Згідно п.в ч.1 ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає захист земель від забруднення відходами виробництва.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні порушенні вимог природоохоронного законодавства; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно п.п.1.1, 1.2 та 1.3 Методики, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів; Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності; Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення.

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Згідно з п.49 ст.6 та п.7 ст.47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до державного та місцевих бюджетів.

Матеріалами справи підтверджено, що при перевірці Державною екологічною інспекцією в Львівській області дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП „Шахта Великомостівська»ДП «Львіввугілля»" виявлено забруднення землі, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 75,70 грн.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки покликання відповідача на порушення позивачем порядку відбору проб та недотримання інших процедурних вимог при встановленні даного факту не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності при відсутності інших встановлених діючим законодавством доказів. Окрім того, відповідачем не наведено, які ж вимоги діючих норм порушено, що доводить необ"єктивність відібраних проб грунту. Твердження відповідача базується на припущеннях, які не можуть братися судом до уваги.

Стосовно доводів відповідача про наявність підстав для припинення провадження у справі, суд зазначає:

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить, в тому числі, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України"місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

В силу вимог ст.ст. 1, 4 1 , 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, по-перше господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачений, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, а саме: ст. 1166 цього Кодексу.

Відтак, оскільки правовідносини між сторонами виникли з приводу заподіяння шкоди (делікту), то такий спір є цивільно-правовим, та з урахуванням суб'єктного складу сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами, в установленому законом порядку не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85,116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Львіввугілля" , м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26 (код ЄДРПОУ 32323256) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в розмірі 75,70 грн. на спеціальний рахунок м.Червоноград (р/р 33114331700019 УДК у м.Червоноград, код ЄДРПОУ 25262988, МФО 825014, код платежу 24062100) в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі.

3. Стягнути з Державного підприємства „Львіввугілля" , м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26 (код ЄДРПОУ 32323256):

- в доход державного бюджету - 102,00 грн. державного мита;

- в доход місцевого бюджету Личаківського району м.Львова - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 15.03.2011р.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення10.03.2011
Оприлюднено26.04.2013
Номер документу30910854
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —30/243 (10)

Ухвала від 17.02.2011

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Рішення від 10.03.2011

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Постанова від 13.07.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Скрипчук О.С.

Ухвала від 30.06.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Скрипчук О.С.

Ухвала від 07.06.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Скрипчук О.С.

Ухвала від 10.05.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Скрипчук О.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні