Постанова

від 24.04.2013 по справі 801/2168/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2013 р. Справа №801/2168/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Аблякимов Е.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Гурзуф"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: позивач звернувся до суду із названим позовом, яким просив суд скасувати податкове повідомлення рішення від 21 лютого 2013 року № 0000072201 яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість сумою 473 828,00 грн.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року № 0000072201, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість сумою 473 828,00 грн.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані відсутністю порушень, на які посилається податковий орган в акті перевірки, висновки якого не відповідають дійсності і спростовуються наданими під час перевірки фінансово-господарськими, бухгалтерськими та податковими документами. Зокрема, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість і в повному обсязі перерахування їх до державного бюджету, як зазначає позивач, відбувалось в момент здійснення операцій за договорами поставки ДП "Гурзуф", отримання грошових коштів від ПрАТ "Торговий дім "Масандра". При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як зазначає позивач, ним на виконання вимог ст. 201 ПК України при здійсненні операцій за договорами поставки з контрагентом виконано усі дії із складення податкової накладної та її відображення, а також при здійсненні коригуючих операцій у зв'язку з поверненням коштів, виконавши вимоги п. 201.1 ст. 201, п. 192.1 ст. 192 і абз. 5 п. 201.10 ст. 201 ПК України.

За даними перевірки позивача, відповідачем не виявлено сум податкових зобов'язань та завищення суми бюджетного відшкодування, про що вказано в акті перевірки, а тому, на думку позивача, неправомірно визначено податкові зобов'язання, вказано про завищення суми бюджетного відшкодування та несвоєчасне подання коригуюючої декларації з податку на додану вартість по бюджетному відшкодуванню, що зумовлює протиправність висновків щодо стягнення з платника податків суми бюджетного відшкодування до бюджету, замість його повернення.

За поданим позовом, ухвалою суду від 13.03.12, відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.

Ухвалою суду від 13.03.2013 відмовлено у задоволенні поданого позивачем разом з позовом клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення дії спірного податкового повідомлення-рішення.

Поданими письмовими запереченнями відповідач адміністративний позов не визнав спроти заявлених вимог заперечив. Заперечуючи проти адміністративного позову та не визнаючи його вимоги зазначив, що позивач завищив задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 315 885 грн. Таке завищення допущено платником податків у зв'язку із порушенням положень п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, а також порушення п. 3.9 ст. 3 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 25.01.2011р. № 41, у зв'язку із чим позов вважає необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню.

Оцінивши повідомлені ними обставини, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у період з 14.12.2012 тривалістю 20 робочих днів, термін проведення якої було ще продовжено на 10 робочих днів, проведено виїзну планову перевірку Державного підприємства "Гурзуф" (ЄДРПОУ 00412843) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 04.02.2013 № 192/22.1-00412843/36.

Відповідно до висновків названого акта, перевіркою встановлено порушення платником податків п. 3.9 ст. 3 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 315 885 грн.

На підставі акта перевірки від 04.02.2013 № 192/22.1-00412843/36 ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС податковим повідомлення рішенням від 21 лютого 2013 року № 0000072201 повідомлено ДП "Гурзуф" про збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100, на загальну суму 315 885,00 грн, з яких 157 943,00 грн. - є штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, яке змінює його майнових склад, позивач звернувся до суду із названим позовом, яким просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача та винесених на їх підставі спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходив з наступних підстав.

Зазначаючи в акті перевірки висновки про порушення податкового законодавства, податковим органом на їх обґрунтування зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 встановлено їх заниження на загальну суму 264 334 грн., у т.ч. по податкових періодах: за жовтень 2011 року у розмірі 247 667 грн. та за листопад 2011 року у сумі 16 667 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 у рядку 8 Декларацій "Коригування на основі попередніх звітних періодів" показників за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 у загальній сумі (мінус) 697 592 грн. встановлено, що на коригування цих показників мало вплив здійснення операцій коригування податкових зобов'язань попередніх періодів та повернення отриманих грошових коштів від покупців. Проведеною перевіркою відображеного показника з 01.10.2011 по 30.09.2012 у сумі (мінус) 697 592 грн. на підставі документів: банківські виписки, головні книги, аналізи та зворотно-сальдові відомості рядків 36 "розрахунки з покупцями та замовниками", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 68 "Розрахунки за іншими операціями", 31 "розрахунки в банках", розрахунки коригування, податкові накладні та реєстри виданих податкових накладних встановлено завищення задекларованих даних на загальну сум 264 334 грн.

Перевіркою показника за жовтень 2011 року встановлено, що в період 2010 року, згідно договорів на поставку товару від 15.09.2009 № 49, від 22.10.2009 № б/н, від 04.11.2009 № 35 ДП "Гурзуф" отримало передплату від ЗАТ "Торговий дім "Масандра" у сумі 2 200 00 грн., у зв'язку із чим, станом на 01.01.2011 року рахувалась кредиторська заборгованість у сумі 5 800 000 грн. У зв'язку із невиконанням договорів, в період з 01.01.2011 по 30.09.2011 ДП "Гурзуф" повернуло кредиторську заборгованість ПАТ "ТД "Масандра" у сумі 3 440 000 грн. та провело коригування податкових зобов'язань в липні вересні 2011 року за період жовтень-грудень 2009 року, березень-травень 2010 року лише у розмірі 1 854 000 грн., тобто ДП "Гурзуф" самостійно не відкоригувало повернення попередньої оплати безготівковими грошовими коштами у розмірі 1 586 000 грн., які платник відкоригував по декларації за жовтень 2011 року.

Виходячи із наведеного та за даними бухгалтерського обліку ДП "Гурзуф", про що зазначає податковий орган, станом на 01.10.2011 по рахунку 3611 "Розрахунки з вітчизняними покупцями за товар" значиться кредиторська заборгованість у сумі 2 360 000 грн. з контрагентом покупцем ПАТ "Торговий дім "Масандра". У зв'язку з невиконанням умов договору у жовтні 2011 року ДП "Гурзуф" повертає кредиторську заборгованість ПАТ "ТД "Масандра" у сумі 2 360 000 грн. та проводить коригування податкових зобов'язань на загальну суму 3 846 000 грн (1 586 000 - залишок невід корегованих пвернених передплат у попередніх податкових періодах + 2 360 000 грн. - повернення коштів у жовтні 2011 року = 3 946 000 грн., тобто 100 000 грн. залишилися невід корегованими по ПДВ за жовтень 2011 року і були відкориговані суб'єктом господарювання у листопаді 2011 року).

Перевіркою показників податкових зобов'язань за листопад 2011 року податковим органом встановлено, що станом на 01.11.2011 року по бухгалтерському рахунку 3611 "Розрахунки з вітчизняними покупцями за товар" сальдо розрахунків ДП "Гурзуф" із ПАТ "ТД "Масандра" відсутнє. Повернення грошових коштів ДП "Гурзуф" на адресу ПАТ "ТД "Масандра" у листопаді 2011 року не здійснювалось. У реєстрі виданих податкових накладних за листопад 2011 року (від 20.12.2011 № 9012839809) значиться коригування податкового кредиту по взаємовідносинах з ДП "Гурзуф".

Як зазначено податковим органом, згідно п. 3.9 ст. 3 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженої Наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011 коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8.

Також перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 встановлено його завищення на загальну суму 51 551 грн. у т.ч. по податкових періодах: за жовтень 2011 року у розмірі 3 983 грн.; за листопад 2011 року у сумі 4 035 грн.; за грудень 2011 року у сумі 6 718 грн.; за січень 2012 року у сумі 4 854 грн.; за лютий 2012 року у сумі 6 150 грн.; за березень 2012 року у сумі 10 540 грн.; за квітень 2012 року у сумі 3 028 грн.; за травень 2012 року у сумі 4 715 грн.; за червень 2012 року у сумі 1 470 грн.; за липень 2012 року у сумі 1 455 грн.; за серпень 2012 року у сумі 1 743 грн.; за вересень 2012 року у сумі 2 860 грн.

Посилаючись на приписи п. 198.3, п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 п. 201.6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податковим органом в акті перевірки не визнано такими, що пов'язані із господарською діяльністю взаємовідносини ДП "Гурзуф" з ПАТ "Крименерго", з ППВКГ Південного берегу Криму, з ПАТ "ТД "Масандра", з ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш", ТОВ "Хімлаборреактив", а тому віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях із зазначеними контрагентами податковим органом визначено в акті перевірки неправомірним безпідставним.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 21 лютого 2013 року № 0000072201, дослідженню судом підлягають обставини щодо встановлення чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Приписи пп. 16.1.2, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язують платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Зокрема, пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України зобов'язує платника податків за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з положеннями пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.01.2011 № 41.

Посилаючись на протиправність дій платника податків, податковим органом зазначено, що згідно п. 3.9 ст. 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. У рядку 8 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання та відповідно податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до статті 192 розділу V Кодексу. У рядку 8.1.1 відображається збільшення або зменшення згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів постачання, по яких не нараховувався податок на додану вартість.

При заповненні цих рядків обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1), який заповнюється в розрізі контрагентів та розрахунків коригування до податкових накладних.

Як зазначає податковий орган в порушення п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувач відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Зазначаючи про вище вказане, податковим органом наголошено на порушенні п. 3.9 ст. 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України, встановлено завищення платником податків задекларованих показників відображених у рядку 8 Декларацій "Коригування на основі попередніх звітних періодів" показників за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 264 334 грн.

Згідно пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Положеннями п. 187.1 п. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За загальним правилом, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Положеннями статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 розділу V Кодексу).

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 192 ПК України визначені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту).

Так, відповідно до п. 192.1 ст. 192 названого Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 вказаного Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до пп. 192.1.2 п. 192.2 ст. 192 зазначеного Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Згідно п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи встановлено, що позивач згідно договорів на поставку товару від 15.09.2009 № 49, від 22.10.2009 № б/н, від 04.11.2009 № 35 ДП "Гурзуф" отримало передплату від ЗАТ "Торговий дім "Масандра" у сумі 2 200 000 грн., у зв'язку із чим, станом на 01.01.2011 року у ДП "Гурзуф" рахувалась кредиторська заборгованість у сумі 5 800 000 грн. У зв'язку із невиконанням договорів, в період з 01.01.2011 по 30.09.2011 ДП "Гурзуф" повернуло кредиторську заборгованість ПАТ "ТД "Масандра" у сумі 3 440 000 грн. та провело коригування податкових зобов'язань в липні, вересні 2011 року за період жовтень-грудень 2009 року, березень-травень 2010 року лише у розмірі 1 854 000 грн., тобто ДП "Гурзуф" самостійно не відкоригувало повернення попередньої оплати безготівковими грошовими коштами у розмірі 1 586 000 грн., які платник відкоригував по декларації за жовтень 2011 року. У зв'язку з невиконанням умов договору у жовтні 2011 року ДП "Гурзуф" повертає кредиторську заборгованість ПАТ "ТД "Масандра" у сумі 2 360 000 грн. та проводить коригування податкових зобов'язань на загальну суму 3 846 000 грн (1 586 000 - залишок невід корегованих повернених передплат у попередніх податкових періодах + 2 260 000 грн. - повернення коштів у жовтні 2011 року = 3 846 000 грн. Залишок в розмірі 100 000 грн. відкориговані суб'єктом господарювання у листопаді 2011 року).

З досліджених судом договорів встановлено, що, підставою для здійснення передплати були умови самих договорів, укладених між ДП "Гурзуф" та ПАТ "ТД "Масандра". Платіжними дорученнями, наданими до договорів підтверджується факт перерахування грошових коштів. ДП "Гурзуф" на адресу ПАТ "ТД "Масандра" видано податкові-накладні (а.с.83-91).

Під час перевірки відповідачем податкових декларацій з ПДВ за жовтень та листопад 2011 року, встановлено, що позивач здійснив коригування передплати, а саме: у жовтні 2011 року та у листопаді 2011 року скориговано показники у розмірі 4 046 000,00 грн.

З наведених обставин, зазначена операція з передплати за товар, зважаючи на невиконання сторонами умов укладених договорів, повернення коштів у розмірі самої передплати, є нічим іншим, як операцією з повернення передплачених коштів покупцю, що у його податковій звітності підлягає обов'язковому коригуванню.

Таким чином, платник податків мав право на коригування своїх податкових зобов'язань з ПДВ в сторону зменшення на підставі розрахунків коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д 1) за жовтень 2011 року (а.с.70-72), за листопад 2011 року (а.с.73-74).

З досліджених судом податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та листопад 2011 року, платником податків відповідні показники корегування податкових зобов'язань зазначено у рядку 8, а у рядку 8.1 відображено коригування згідно зі статтею 192 ПК України обсягів постачання та податкових зобов'язань, з огляду на що твердження відповідача про порушення п. 3.9 ст. 3 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, а також пп. п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не відповідають дійсності та спростовуються дослідженими судом доказами.

Також, суд не погоджується з твердженнями відповідача про порушення платником податків п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПАТ "Крименерго" та Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму, з підстав того, що згідно з пп. "д" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень. Правомірність віднесення понесених витрат з опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, отриманих від ПАТ "Крименерго" та Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму до складу валових витрат також підтверджується положеннями Статуту державного підприємства "Гурзуф", відповідно до змісту якого, зокрема пункту 2.1, метою та предметом діяльності, у тому числі, є організація готельного господарства і надання готельних послуг, експлуатація готелів, кемпінгів, елінгів, тощо.

Придбання Державним підприємством "Гурзуф" послуг з постачання електроенергії у ПАТ "Крименерго", а також придбання послуг з водопостачання та водовідведення у Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму підтверджується податковими накладними, наданими позивачем до матеріалів справи, в яких продавцем визначено суму ПДВ.

Оскільки зазначені операції є об'єктом оподаткування, придбані користувачами з відповідною метою, то товари та послуги є такими, що використовуються в оподатковуваних операціях. Зокрема, реалізація Державним підприємством "Гурзуф" комунальних послуг кінцевим споживачам у 2011 році підтверджується податковими накладними від 31.10.2011 № 288 , від 30.11.2011 № 269, від 30.12.2011 № 266; у 2012 році - податковими накладними від 31.01.2012 № 170, від 29.02.2012 № 240, від 30.03.2012 № 248, від 30.04.2012 № 244, від 31.05.2012 № 258, від 29.06.2012 № 225, від 31.07.2012 № 265, від 31.08.2012 № 325, від 28.09.2012 № 280.

Податковий кредит, відповідно до положень статей 198 та 201 ПК України, формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), та надається отримувачу, є також податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на формування податкового кредиту та обов'язок на подання податкової звітності з податку на додану вартість. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого пп. 14.1.181 названого Кодексу - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна, на вимогу положень статті 201.4 ПК України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

Виходячи з аналізу названих положень Податкового кодексу України право на внесення сум податку до податкового кредиту виникає у позивача у разі здійснення операцій з придбання послуг, а саме: придбання послуг з надання електроенергії та водопостачання.

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувались наявні у позивача податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентами. Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними встановлено під час перевірки і не спростовано в ході розгляду справи.

Досліджені судом документи фінансово-господарського та податкового обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання, відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності зарахування спірної суми податку до складу податкового кредиту, оскільки сума загальної оплати отриманих позивачем послуг від ПАТ "Крименерго" та ВПВКГ Південного берегу Криму за використану електроенергію, водопостачання, підлягає оподаткування за ставкою 20 %, та має на меті використання, як то зазначено податковим органом, для використання у господарській діяльності та забезпечення господарської діяльності, об'єктами, що знаходяться на балансі підприємства.

Відповідно до вказаних вище обставин, встановлених в ході судового розгляду, твердження відповідача протиправності дій позивача з віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПАТ "ТД "Масандра", ТОВ "Краснянське спеціалізоване підприємство "Агромаш", ТОВ "Хімлаборреактив", спростовуються обставини, визначені податковим органом в акті перевірки та вказаними нормами податкового законодавства. Податковий орган, зазначаючи про непідтвердженість податкового кредиту платника податків податковими накладними, в цьому ж акті перевірки посилається на податкові накладні, отримані від названих контрагентів та дослідження їх під час перевірки повноважними особами податкового органу. Суд зазначає, що податкова накладна є податковим документом, наявність якої зобов'язує платника податків відображати відомості у податкових зобов'язаннях і реєстрах виданих/отриманих податкових накладних.

Нарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 315 885 грн. з різниці задекларованих зобов'язань за даними платника податків сумою 2 024 295 грн. та за даними перевірки сумою 2 340 180 грн., із застосуванням 50 % розміру штрафу в розмірі 157 943,00 грн., відповідно до висновків, зроблених податковим органом в акті перевірки, спростовуються дослідженими судом матеріалами справи, наданими позивачем доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем належними та допустимими доказами не доведено суду обставини повторного заниження платником податків податкових зобов'язань та правомірність застосування штрафної санкції в розмірі 50% сумою 157 943 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами частини першої статті 94 КАС України, у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому з огляду на понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, факт понесення яких підтверджено платіжним доручення від 27.02.2013 № 42, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби шляхом їх безспірного списання із його рахунків.

Керуючись статтями 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21 лютого 2013 року № 0000072201.

3. Стягнути з Державного бюджету України, на користь Державного підприємства "Гурзуф", ідентифікаційний код юридичної особи 00412843, судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 2 294,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Е.Е. Аблякимов