Постанова

від 24.04.2013 по справі 2а-1221/11/27/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2013 р. (12:07) Справа №2а-1221/11/27/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., за участю секретаря судового засідання Залюбовської Л.В., представників сторін:

позивача - Бабешко Миколи Миколайовича,

від відповідача- Безверхої Юлії Анатоліївни, Антілогової Наталії Вікторівни,

розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім"

до Феодосійська об'єднаної державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Дочірнє підприємство «Кримський Винний дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «L`EMPIRE DU VIN» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції від 23 липня 2010 року № 0001051502/0, № 0001051502/1 від 27 серпня 2010 року, № 0001051502/2 від 05 листопада 2010 року, № 0001051502/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно не враховано первинні бухгалтерські та податкові документи, норми податкового законодавства, що призвело до необґрунтованого нарахування грошових зобов'язань по податку та необґрунтованого нарахування штрафних санкцій. Позивач вважає, що правових підстав для визнання неправомірними дій із формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з його контрагентами, а висновки актів, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є хибними, засновані на припущеннях і не відповідають дійсним обставинам.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2011року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні ухвалою суду від 20.04.2011 по справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження до одержання результатів експертизи.

13.03.2013 провадження у справі було поновлено, у зв'язку з надходженням до суду висновку судово-економічної експертизи.

19.03.2013 року у зв'язку з переведенням з посади судді Окружного адміністративного суду АР Крим Александрова Олександра Юрійовича на роботу на посаду судді Окружного адміністративного суду м. Севастополя, відповідно до Указу Президента України Януковича В.Ф. "Про переведення суддів" № 133/2013 від 13.03.13 справу прийнято в провадження суддєю Аблякимовим Е.Е. та призначено останню до судового розгляду.

В судовому засіданні 05.04.2013 позивача по справі Дочірнє підприємство «Кримський Винний Дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «L`EMPIRE DU VIN», на підставі приписів ст. 55 КАС України, замінено правонаступником - Дочірнім підприємством «Кримський Винний Дім», оскільки згідно пункту 1.3. Статуту Дочірнє підприємство «Кримський Винний Дім» є правонаступником Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «L`EMPIRE DU VIN». Дочірнє підприємство «Кримський Винний Дім» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ та перебуває на податковому обліку в Феодосійській об'єднаній державній податковій інспекції Автономної Республіки Крим державної податкової служби.

Також, в судовому засіданні, яке відбулося 05.04.2013 протокольною ухвалою здійснено заміну відповідача по справі - Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію на правонаступника - Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно не враховано первинні бухгалтерські та податкові документи, норми податкового законодавства, що призвело до необґрунтованого нарахування грошових зобов'язань по податку та необґрунтованого нарахування штрафних санкцій. Позивач вважає, що правових підстав для визнання неправомірними дій із формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з його контрагентами, а висновки актів, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є хибними, засновані на припущеннях і не відповідають дійсним обставинам.

Відповідач адміністративний позов не визнав, проти заявлених вимог заперечив, відповідно до підстав та обставин, викладених у письмових запереченнях. В задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АРК ДПС проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім», за наслідками якої складено Акт від 02.07.2010 року № 129/15-2/32945625 (далі - Акт перевірки).

За висновками даного Акту перевірки встановлено порушення Дочірнім підприємством «Кримський Винний Дім» приписів п.п.7.2.6., п.7.2., пп.7.5.1., п.7.5., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4872277.50 грн. в тому числі 3248185 грн. податку та 1624092.50 грн. штрафних санкцій.

За результатами вказаної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2010 року № 0001051502/0, яке отримане Дочірнім підприємством «Кримський Винний Дім» 26.07.2010 року.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача, оскаржив податкове повідомлення-рішення від 23.07.2010 року № 0001051502/0 до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 26.08.2010 року № 1644/10/25-010 скаргу підприємства було залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 28.10.2010 року № 2686/10/25-023 (отриманим позивачем 01 листопада 2010 року) повторну скаргу Дочірнього підприємства «Кримський винний Дім» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 23.07.2010 року № 0001051502/0 - без змін. Рішенням Державної податкової адміністрації України оскаржуване податкове повідомлення-рішення також залишено без змін, а повторну скаргу підприємства - без задоволення.

За наслідками розгляду скарг відповідачем приймалися податкові повідомлення-рішення № 0001051502/1 від 27 серпня 2010 року, № 0001051502/2 від 05.11.2010 року, № 0001051502/3.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із названим адміністративним позовом. Предметом позову є правомірність є рішення відповідача, яким збільшено грошові зобов'язання та нараховано штрафні санкції

Вирішуючи спір, що виник між позивачем, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 32945625, що здійснює свою діяльність на підставі Статуту, узятий на облік платником податків з 24.05.2004 № 1602, є платником податку на додану вартість з 13.07.2011, індивідуальний податковий номер 329456201110, та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, наділений управлінськими відносно позивача контролюючими повноваженнями, суд виходить з того, що вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень є правомочним за умови дотримання ним засад, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в його компетенції, відповідно до порядку, у якому здійснюються дії та приймаються рішення, що спрямовані на реалізацію владних повноважень, дотримання засобів, форм, прийомів, передбачених законодавством, компетенційними правами і обов'язками.

Відповідач є суб'єктом владних повноважень, територіальним органом у системі органів Міністерства податків і зборів України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної митної політики, в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної пожаткової, державної митної політики. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра фінансів України, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

Приписами статті 19-1 Податкового кодексу України на органи державної податкової служби покладено обов'язок із виконання функцій із здійснення: контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість; контролю за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів, а також виконання інших функцій, визначених цим кодексом і законами України.

В основу висновків за Актом перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) покладено обставини того, що Дочірнім підприємством «Кримський винний Дім» до колонки 3 «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» розділу 2 «податковий кредит» додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку із самостійним виявленням помилок за жовтень 2009 року безпідставно включені податкові накладні за перевірені періоди (вересень 2007 року, квітень 2008 року, листопад 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року), які вже були охоплені виїзною плановою документальною перевіркою, за результатами якої складено акт від 11.01.2010 року № 2/23-1/32945625.

Вказане, за висновками податкового органу, порушує приписи пп.7.2.6., п.7.2., пп.7.5.1., п.7.5., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР.

Судом встановлено, що Дочірнім підприємством «Кримський Винний Дім» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року включено суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками товарів (робіт, послуг) в попередніх звітних податкових періодах та отриманих позивачем в наступних податкових періодах, а саме в жовтні 2009 року, листопаді 2009 року, грудні 2009 року, січні 2010 року, лютому 2010 року, березні 2010 року та квітні 2010 року. Суми податку на додану вартість включалися позивачем до складу податкового кредиту того звітного податкового періоду, в якому такі податкові накладні були отримані позивачем та за датою отримання відображені в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Фактично виявлені порушення відповідач обґрунтовує неможливістю включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку по податкових накладних, виписаних у попередніх звітних податкових періодах, які були охоплені планової перевіркою, за фактом отримання таких податкових накладних. За висновками відповідача у випадку отримання податкових накладних в інших звітних податкових періодах, ніж період їх складання постачальниками товарів (робіт, послуг), позивач без подання заяви зі скаргою на постачальників товарів (робіт, послуг) позбавлений права на віднесення сум податку на додану вартість, вказаних у таких податкових накладних до складу податкового кредиту звітних періодів отримання податкових накладних.

Суд не погоджується із висновками відповідача стосовно наявності порушень пп.7.2.6., п.7.2., пп.7.5.1., п.7.5., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) при включенні сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту Дочірнього підприємства «Кримський винний Дім» в звітних податкових періодах отримання податкових накладних від постачальників товарів (робіт, послуг) та вважає, з огляду на наступне, безпідставними.

Відповідно до приписів пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Законом України «Про податок на додану вартість» також передбачено підстави й порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду платником податків.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зазначеним приписом Закону України «Про податок на додану вартість» визначено саме подію, із настанням якої названий Закон пов'язує виникнення права платника податку на податковий кредит. В свою чергу зазначеною нормою Закону не визначено обставин, які б визначали обов'язок платника податків включати суми ПДВ до складу податкового кредиту саме за правилом «першої події» чи надавали б вичерпний перелік юридичних підстав для включення платником податків сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Право на включення сум податку на додану вартість підприємство реалізувало за фактом отримання оригіналів податкових накладних, що не є порушенням приписів пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки із настанням вказаної «першої події» Закон Про ПДВ пов'язує лише виникнення права у платника податків на віднесення відповідної суми податку на додану вартість до складу, але не визначає обов'язку включення такої суми до складу податкового кредиту. У разі виникнення права на податковий кредит за правилом першої події, воно не втрачається платником податків після того, як минув відповідний податковий період, в якому така податкова накладна була виписана, оскільки іншими нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначені підстави для формування податкового кредиту.

Крім того, п. п. 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» подію у вигляді дати отримання податкової накладної визначено як дату виникнення права платника податків на податковий кредит.

В Акті перевірки зазначається, що Дочірнім підприємством «Кримський Винний Дім» до колонки 3 «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» розділу 2 «податковий кредит» додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку із самостійним виявленням помилок за жовтень 2009 року безпідставно включені податкові накладні за перевірені періоди (вересень 2007 року, квітень 2008 року, листопад 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року), які вже були охоплені виїзною плановою документальною перевіркою, за результатами якої складено акт від 11.01.2010 року № 2/23-1/32945625.

Суд зазначає, що вказані висновки не можуть свідчити про порушення порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки приписи Закону України «Про податок на додану вартість» не містять жодних обмежень стосовно неможливості включення сум ПДВ до складу податкового кредиту у зв'язку із фактом проведення планової виїзної перевірки податкових періодів виписки податкових накладних.

Також суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» встановлює різні правила ведення податкового обліку з ПДВ для постачальників товарів (робіт, послуг) та для їх отримувачів, а отже і відмінності у періодах виникнення податкових зобов'язань постачальників товарів (робіт, послуг) та у періоді, на який у отримувача товарів (робіт, послуг) припадає виникнення права на податковий кредит, а саме: підпунктом 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону Про ПДВ визначено дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у постачальників товарів (робіт, послуг), а підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. визначено дату виникнення права на податковий кредит у платника податків - отримувача товарів (робіт, послуг). Зазначені правила є різними стосовно суб'єктів податкових правовідносин - постачальника товарів та їх отримувача. Законом України «Про податок на додану вартість» дату складання податкової накладної постачальником (яка складається у момент виникнення його податкових зобов'язань з ПДВ) не визначено як дату виникнення права платника податків - отримувача товарів (робіт, послуг) на податковий кредит з ПДВ, а спеціальні правила щодо виникнення права на податковий кредит чітко визначено вищевказаними приписами п. п. 7.5.1. п. 7.5. статті 7 Закону Про ПДВ.

Пунктом 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із приписами п. п 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено момент, із яким податкове законодавство пов'язує право платника податків на включенням сум ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду: а саме по даті отримання платником податків податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Тобто в Законі міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна.

Разом із тим, Закон України «Про податок на додану вартість» містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», приписами якого встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд зазначає, що за включення платником податку до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено й пряму відповідальність, а саме відповідно до абз.2 пп.7.4.5. п. 7.4. статті 7 цього Закону положеннями якого встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

При цьому у системному зв'язку приписів пп. 7.2.6. п. 7.2., пп 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом України «Про податок на додану вартість» правові та документальні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Аналіз вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що платник податків має правові підстави для реалізації права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної. Закон України «Про податок на додану вартість» не містить жодної норми, яка б забороняла включати до складу податкового кредиту платника податків суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих покупцем товарів (робіт, послуг) у податковому періоді іншому, ніж період виписки (складання) податкової накладної постачальниками товарів (робіт, послуг), а навпаки містить імперативну норму (підпункт 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону), яка забороняє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними.

Суд також зазначає, що податковим законодавством, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин встановлено єдине обмеження в частині строків можливості формування податкового кредиту платником податків, який дорівнює 1095 дням від дати виписки податкових накладних.

Додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, форма якого затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року за № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054 встановлено, що до Розділу 2 податкової декларації з податку на додану вартість «Податковий кредит» включаються суми ПДВ по податковим накладним за будь-які періоди в межах установлених строків давності.

Відповідно до приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (який був чинним на момент виникнення та існування спірних правовідносин) строк давності складав 1095 днів.

Формування податкового кредиту з податку на додану вартість проведено позивачем із дотриманням вказаного строку, оскільки до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року включалися суми ПДВ по податкових накладних, із дати виписки яких не минуло 1095 днів.

Отже при формуванні податкового кредиту позивачем дотримано й вказані вимоги законодавства стосовно податкових накладних, які можуть бути включені в розділ 2 податкових декларацій з податку на додану вартість «Податковий кредит».

Також суд зазначає, що формування податкового кредиту саме на підставі отриманих оригіналів податкових накладних повністю відповідає й іншим приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною документальною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та є єдиним документом бухгалтерського та податкового обліку, на підставі якого можливо відобразити суми ПДВ в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та в декларації з податку на додану вартість. Зазначене підтверджується й приписами абз. 3 п. п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а також приписами підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7цього Закону, відповідно до якого податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто Законом України «Про податок на додану вартість» по-перше, визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є саме податкова накладна (і лише як виняток у встановлених законом випадках - товарний чек або інший платіжний документ). По-друге, Законом встановлено, що така податкова накладна видається на вимогу отримувача товарів. Таким чином, саме отримана податкова накладна, відомості щодо дати отримання якої відображено в реєстрі виданих/отриманих податкових накладних і є достатньою правовою підставою для відображення сум податку на додану вартість у складі податкового звітного періоду, в якому така податкова накладна була отримана.

Судом встановлено, що суми ПДВ включалися позивачем до складу податкового кредиту в звітному податковому періоді отримання відповідних податкових накладних, що виключає наявність встановлених в Акті перевірки від 02.07.2010 року № 129/15-2/32945625 та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях порушень вимог п. п. 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Правову форму фіксації дати отримання податкової накладної платником податків визначено приписами п. п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими встановлено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Тобто зазначеною нормою Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244 визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Тобто вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників в податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Кримський Винний Дім» за датою отримання податкових накладних, вказаних у Акті перевірки від 02.07.2010 року № 129/15-2/32945625, внесло передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних до реєстрів отриманих податкових накладних за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року та згідно вказаних відомостей сформувало податковий кредит з податку на додану вартість в податкових деклараціях відповідних звітних податкових періодів.

Крім реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року дата отримання податкових накладних позивачем також підтверджується журналами реєстрації вхідних податкових накладних та листами постачальників товарів (робіт, послуг) про направлення оригіналів податкових накладних в адресу позивача, які наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включалися суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам товарів (робіт, послуг), що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд також вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо можливості формування податкового кредиту з ПДВ за податковими накладними, вказаними в Акті перевірки від 02.07.2010 року № 129/15-2/32945625 лише на підставі подання до податкового органу заяв зі скаргою на постачальників товарів (робіт, послуг) про відмову у наданні податкових накладних з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п. п. 7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Вказаними приписами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що подання такої скарги є саме правом платника податків, що не можна розуміти як обов'язок. Більш того, надання податкової накладної у податковому періоді іншому, ніж період виписки такої накладної, не є відмовою від надання податкової накладної, а факт відмови в наданні податкової накладної має бути підтверджений належними доказами. Відмова у наданні податкової накладної має бути виражена постачальником товарів (робіт, послуг) у певній формі, а отримання оригіналів податкових накладних отримувачем товарів (робіт, послуг), зокрема, й в наступних за періодом виписки податкових звітних періодах, свідчить про відсутність факту відмови у наданні податкових накладних.

Підпункт 7.2.6. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачає, що отримувач товарів (робіт, послуг) має право звернутися із заявою зі скаргою на постачальника до податкового органу лише у випадку, коли мала місце відмова у наданні постачальником податкової накладної.

Жодних доказів наявності відмови у наданні податкових накладних відповідачем в Акті перевірки від 02.07.2010 року № 129/15-2/32945625 не наведено та в ході судового розгляду справи не надано.

Також суд зазначає, що згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість» нереалізація позивачем права на подання заяви зі скаргою на постачальників товарів (робіт, послуг) про відмову у наданні податкових накладних у звітному періоді їх складання не позбавляє позивача права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітних податкових періодів, в яких були отримані податкові накладні. Жодною нормою Закону України «Про податок на додану вартість» не визначено підстав для позбавлення платника податків права на включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у зв'язку із тим, що такий платник податків не звернувся зі скаргою на постачальника до органу державної податкової служби.

За таких обставин судом встановлено відсутність порушень приписів пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ за датою отримання податкових накладних у жовтні 2009 року, листопаді 2009 року, грудні 2009 року, січні 2010 року, лютому 2010 року, березні 2010 року, квітні 2010 року.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що обставини, викладені відповідачем в Акті перевірки від 02.07.2010 року № 129/15-2/32945625 є безпідставними, належними доказами не обґрунтовані, спростовуються матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3248185 грн. У зв'язку з неправомірністю визначення суми податкового зобов'язання в оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Постановлене на вирішення експерта судом питання щодо правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість Дочірнім підприємством «Кримський Винний Дім» за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 1036 від 31.01.2012 експертом зроблено висновок про правомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року та підтверджено обґрунтованість формування податкового кредиту за вказані податкові звітні періоди документами бухгалтерського та податкового обліку Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім».

Отже, викладені судом обставини підтверджені також висновком судово- економічної експертизи та свідчать про неправомірність висновків податкового органу стосовно порушення позивачем вимог п. п. 7.2.6. п. 7.2., п п. 7.5.1. п. 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідна позиція також підтверджена судовими рішеннями Верховного Суду України, а саме Постановою Верховного Суду України від 05 грудня 2011 року по справі № 21-245а11 та Постановою Верховного Суду України від 26 березня 2012 року по справі № 21-268а11.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином суд приходить до висновку, що у зв'язку із тим, що Дочірнє підприємство «Кримський Винний Дім» не скористалося правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернулося до відповідача зі скаргою про відмову у наданні постачальниками товарів (робіт, послуг) податкових накладних, а сформувало податковий кредит з ПДВ в податкових періодах, в якому податкові накладні були отримані підприємством від постачальників (жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року), то формування податкового кредиту з ПДВ в такий спосіб є правомірним та обґрунтованим. Правомірність формування податкового кредиту з ПДВ в такій спосіб також підтверджується вищевказаними судовими рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до приписів. ч.1 статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, правові висновки стосовно правомірності формування податкового кредиту з ПДВ в податковому періоді отримання податкових накладних, викладені в Постановах Верховного Суду України від 05 грудня 2011 року по справі № 21-245а11 та від 26 березня 2012 року по справі № 21-268а11, враховуються Окружним адміністративним Судом Автономної Республіки Крим як обов'язкові при прийнятті судового рішення по справі № 2а-1221/11/16/0170, оскільки спір стосується застосування одних й тих самих норм Закону «Про податок на додану вартість» (п. п.7.2.6. п. 7.2., п. п. 7.5.1.п. 7.5. ст. 7 цього Закону) у подібних правовідносинах.

Інших доказів на обґрунтування правомірності прийнятих рішень відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.07.2010 року № 0001051502/0, № 0001051502/1 від 27 серпня 2010 року, № 0001051502/2 від 05.11.2010 року, № 0001051502/3 такими, що прийняті всупереч вимогам законодавства, вони не можуть бути визнані такими, що прийняті відповідачем добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору та витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи по справі в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 25.04.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0001051502/0 від 23.07.2010 року, № 0001051502/1 від 27.08 2010 року, № 0001051502/2 від 05.11.2010 року, № 0001051502/3.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 37986006) на користь Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім» (код ЄДРПОУ 32945625) судові витрати зі сплати судового збору розміром 13,70 грн. та витрати, понесені у зв'язку з проведенням судово-економічної експертизи, сумою 11 769,60 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.