Постанова

від 12.04.2013 по справі 826/2014/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2013 року 14:19 № 826/2014/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Козлової А.Ю.,

від відповідача: Іванова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року №0005342230 та від 30 жовтня 2012 року №0005532230, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд» (далі - позивач, ТОВ «Армспецбуд») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року №0005342230 та від 30 жовтня 2012 року №0005532230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Монолітбудкомплект», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Монолітбудкомплект», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач зазначав, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання робіт і придбання товару та відповідно подальше використання результатів робіт й придбаних товарів в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 62 386,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 311 930,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на отриманий від ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064) від 28.03.2012 №506/22-2/34979064, в якому зазначається, що ТОВ «Монолітбудкомплект» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було вчинено правочин з ТОВ «Монолітбудкомплект» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ «Армспецбуд» (код ЄДРПОУ34803590) зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.12.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (том І, а.с.68).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 26.12.2006 року за №25604, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП (том І, а.с.74), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100113130, індивідуальний податковий номер348035926506 (том І, а.с.73).

У період з 08.10.2012 по 10.10.2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Армспецбуд» (код ЄДРПОУ 34803590) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064) за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 11.10.2012 року №350/22-30-34803590 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с.38-50.

26 жовтня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005342230, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 77 982,50 грн., з яких 62 386,00 грн. - основного платежу та 15 596,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.51).

12 жовтня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Армспецбуд» (код ЄДРПОУ 34803590) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064) за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 15.10.2012 року №356/1-22-30-34803590 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с.54-66.

30 жовтня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005532230, яким позивачу за порушення п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 71 744,00 грн., з яких 71 744,00 грн. - основного платежу, штрафні санкції не були застосовані (том І, а.с.67).

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень (скарга від 04.11.2012 №2/11-1, від 14.01.2013 р. №3/14-2, том І, а.с.19-27) Державна податкова служба у місті Києві та Державна податкова служба України рішеннями відповідно від 08.01.2013 №119/0/76-13/12.1-03 (том І, а.с.28-32) та від 05.02.2013 р. №1758/6/10-2115 (том І, а.с.15-18) скарги позивача залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як встановлено судом предметом обох перевірок було правильність нарахування та сплати податків по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064). Під час першої перевірки податковим органом перевірено правильність нарахування та сплати податку на додану вартість, під час другої - правильність нарахування та сплати податку податку на прибуток.

Під час перевірок було встановлено, що позивачем всупереч п.138.2 ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит за вересень 2011 року у розмірі 62 386,00 грн. та сформовано валові витрати за ІІ-ІІІ квартал 2011 року у розмірі 311 930,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064).

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Монолітбудкомплект».

На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 28.03.2012 №506/22-2/34979064 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Еспекар» (код ЄДРПОУ 35611991) за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, ТОВ «Агрофірма «Зерно Агро» (код ЄДРПОУ 36652819) та ТОВ «МК-75» (код ЄДРПОУ 36652819) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року (том ІІ, а.с.138-146), в якому зазначається, зокрема, про таке:

- від Броварської ОДПІ надійшов акт про неможливість про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еспекар» (код ЄДРПОУ 35611991) в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за період: березень 2008 року - липень 2011 року від 09.02.2012 року №20/232/35611991, в якому вказується, що за результатами здійснення старшим експертом майором міліції Онашко Наталією Василівною попереднього дослідження СТКЗР Броварського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області №157 від 19.09.2011 року встановлено, що підписи від імені громадянина ОСОБА_5 - директора і головного бухгалтера ТОВ «Еспекар» в графі «підпис» заяви 1-ОПП та в графах «керівник» та «головний бухгалтер» податкової звітності та додатків до неї за період з січня 2011 року по липень 2011 року, виконані не громадянином ОСОБА_5, а іншими особами;

- ОСОБА_5 надав пояснення стосовно того, що він не реєстрував підприємство ТОВ «Еспекар», своєї згоди на призначення його на посаду директора та головного бухгалтера даного товариства не давав, податкову звітність до контролюючих органів не здавав і нікому не доручав здійснювати зазначені дії;

- від ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС надійшов акт від 12.12.2011 року №125/2306/36824125 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агрофірма «Зерно Агро» (код ЄДРПОУ 36824125) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами за вересень 2011 року, в якому вказується, що ОСОБА_6 - засновник ТОВ «Агрофірма «Зерно Агро» за проханням знайомої погодилася стати засновником даного підприємства та тимчасово зареєструвати підприємство на її адресу проживання. Про отримання свідоцтва платника податку на додану вартість та подальшу фінансову діяльність підприємства їй нічого не відомо.

За наведених підстав в акті ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 28.03.2012 №506/22-2/34979064 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064) зазначається, що ТОВ «Монолітбудкомплект» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064) реально не здійснювалися, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним операціям, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за вересень 2011 року на суму 62 386,00 грн. та неправомірність віднесення до складу валових, витрати по операціях з даних контрагентом, в результаті чого підприємством за ІІ-ІІІ квартал 2011 року занижено податок на прибуток в розмірі 71 744,00 грн.

Таким чином, висновок ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у вересні 2011 року та валових витрат у ІІ-ІІІ кварталі 2011 року ґрунтується на вищеописаних актах податкових органів стосовно обставин діяльності контрагентів позивача в другому ланцюгу господарських відносин - ТОВ «Еспекар» та ТОВ «Агрофірма «Зерно Агро» , - які не є його прямими постачальниками, у яких позивач безпосередньо придбавав товари (роботи, послуги).

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ТОВ «Армспецбуд» та ТОВ «Монолітбудкомплект» були укладені наступні договори:

- договір субпідряду від 05/06-п від 05 червня 2011 року (том І, а.с.95-96) , за умовами якого ТОВ «Армспецбуд» (Підрядник) доручає та зобов'язується прийняти роботи і оплатити, а ТОВ «Монолітбудкомплект» (Субпідрядник) зобов'язується виконати роботи з улаштування зовнішніх інженерних мереж АБК-2 ТОВ «Ерістовський Гок» (пункт 1.1.). Субпідрядник зобов'язується виконати роботи власними силами з матеріалів, які надаються підрядником (пункт 1.2.). Загальна вартість робіт по Договору становить 195 116,74 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч сто шістдесят гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ - 32 519,46 грн. (пункт 2.1.). Підрядник зобов'язується за власний рахунок придбати і передати субпідряднику для виконання робіт матеріали та вироби відповідно до кошторису узгодженого з замовником протягом 10 днів з моменту підписання договору (пункт 2.5.).

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Монолітбудкомплект» було виконано підрядні роботи на об'єкті Підрядника з улаштування зовнішніх інженерних мереж АБК-2 ТОВ «Ерістовський Гок», що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 30.09.2011 року (том І, а.с.101-110).

За наслідками виконаних робіт ТОВ «Монолітбудкомплект» було виписано на користь ТОВ «Армспецбуд» податкову накладну від 30.09.2011 року №216 на загальну суму 195 116,74 грн., в тому числі ПДВ - 32 519,46 грн. (том І, а.с.111).

- договір оренди майна від 12 вересня 2011 року №1209-1/О (том І, а.с.132-135), за умовами якого ТОВ «Монолітбудкомплект» (Орендодавець) приймає на себе зобов'язання надати ТОВ «Армспецбуд» (Орендарю) у тимчасове використання та за плату елементи опалубки (надалі - «майно»), згідно Додатку 1 (специфікація, яка є невід'ємною частиною цього Договору), а орендар зобов'язується прийняти зазначене майно (пункт 1.1.). Вказане в п.1.1. Договору майно передається у тимчасове користування Орендарю для проведення будівельно-монтажних робіт згідно з статутною діяльністю останнього (пункт 1.3). Згідно з положенням Договору, плата за тимчасове користування майном згідно Додатку 1 (орендна плата) розраховується за фактичний термін користування майном та становить суму у розмірі 33 520,00 грн. (тридцять три тисячі п'ятсот двадцять гривень 00 коп.) за 30 календарних днів, у тому числі ПДВ - 5 586,66 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 66 копійок). Попередня оплата становить 10 210,00 коп. Через 15 днів після попередньої оплати орендар виконує повний розрахунок за 30 днів оренди (пункт 3.2.). До вказаного договору сторонами було підписано додаток - специфікація (том І, а.с.137).

Виконуючи умови зазначеного Договору ТОВ «Монолітбудкомплект» передало ТОВ «Армспецбуд» в оренду будівельне майно згідно специфікації до договору від 12.09.2011 РОКУ №1209-1/О, до підтверджується актом здачі будівельного обладнання в оренду (том І, а.с.136). Надання послуг з користування опалубкою підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01 жовтня 2011 року (том І, а.с.138).-

За наслідками здачі майна в оренду ТОВ «Монолітбудкомплект» виписало на користь ТОВ «Армспецбуд» податкову накладну від 21.09.2011 року №141 на загальну суму 33 520,00 грн., в тому числі ПДВ - 5 586,67 грн. (том І, а.с.139).

- договір підряду на будівельні роботи від 28.09.2011 року №2809-2 (том І, а.с.140-143), відповідно до умов якого ТОВ «Монолітбудкомплект» (ТОВ «Субпідрядник) бере на себе зобов'язання з виконання робіт по налаштуванню покрівлі складу на JTI (Japan Tobacco International, Кременчук відповідно до технічного завдання Генпідрядника (ТОВ «Армспецбуд») (пункт 1.1.). Вартість робіт по даного договору складає 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень), в тому числі ПДВ - 5000,00 грн. (пункт 2.1.). Загальний об'єм робіт, які підлягають виконанню, в залежності від виробничих можливостей Субпідрядника, може уточнюватися (в бік зменшення або збільшення) по ініціативі Субпідрядника, але не більше ніж на 10% від загальної вартості робіт, встановленій в пункті 2.1. даного Договору. (пункт 2.2.). Оплата Генпідрядником Субпідряднику вартості робіт по договору здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-здачі виконаних робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника, вказаний в даному договорі (пункт 6.1.).

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Монолітбудкомплект» було виконано підрядні роботи по налаштуванню покрівлі складу на JTI (Japan Tobacco International, Кременчук відповідно до технічного завдання Генпідрядника (ТОВ «Армспецбуд»), що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №0110-1 від 01.10.2011 року (том І, а.с.144).

За наслідками виконаних робіт ТОВ «Монолітбудкомплект» було виписано на користь ТОВ «Армспецбуд» податкову накладну від 27.09.2011 року №177 на загальну суму 30 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 5 000,00 грн. (том І, а.с.145).

- договір купівлі-продажу продукції (товару) від 19.09.2011 р. №1909-4 (том І, а.с.146-147), відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Монолітбудкомплект») зобов'язується передати у власність Покупцю (ТОВ «Армспецбуд»), партію товару, що належить Продавцю, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його (пункт 1.1.). Відомості про товар: виробник «Арселор Мітал» м. Кривий Ріг, найменування товару, комплектність і якість - арматурна сталь; одиниця вимірювання - тонни; ціна за одиницю - 7450,00 грн. з ПДВ; кількість одиниць товару - 6,8 тонн; вартість матеріалів - 50 680,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 446,66 грн.

На виконання умов даного договору ТОВ «Монолітбудкомплект» поставило позивачу товар на загальну суму 115 680,00 грн., в тому числі ПДВ - 19 280,00 грн., що підтверджується видатковими накладними : від 20.09.2011 року №608 на загальну суму 50 680,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 446,67 грн.; від 29.09.2011 року №669 на загальну суму 65 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 833,33 грн. (том І, а.с.148,150).

За наслідками здійснення операцій з поставки товарів ТОВ «Монолітбудкомплект» було виписано на користь ТОВ «Армспецбуд» податкові накладні на загальну суму - 115 680,00 грн., в тому числі ПДВ - 19 280,00 грн.: №132 від 20.09.2011 року на загальну суму 50 680,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 446,67 грн.; №195 від 29.09.2011 року на загальну суму 65 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 833,33 грн. (том І, а.с.149,151).

Позивачем була здійснена оплата за виконані роботи та придбані товари шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Монолітбудкомплект», що підтверджується платіжними дорученнями (том І, а.с.152-161).

Суми ПДВ за отриманими від ТОВ «Монолітбудкомплект» податковими накладними у загальному розмірі 62 386,00 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року (том І, а.с.88-90) та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаної податкової декларації (том І, а.с.94).

Як встановлено перевіркою, витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Монолітбудкомплект» за ІІ-ІІІ квартал 2011 року були віднесені позивачем до складу валових витрат на загальну суму 311 930,00 грн.

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» від 26 жовтня 2012 року №0005342230, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість , суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Армспецбуд» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість у розмірі 62 386,00 грн., яка сплачене ним в зв'язку із придбанням товарів робіт та послуг у ТОВ «Монолітбудкомплект» (том І, а.с.88-90,94).

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

З'ясовуючи питання про реєстрацію та/або анулювання ТОВ «Монолітбудкомплект» платником податку на додану вартість, судом використано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100238103 (том ІІ, а.с. 185).

Як вбачається з бази даних Державної податкової служби України «Анульовані свідоцтва платників ПДВ», витяг з якої залучено до матеріалів справи (том ІІ, а.с. 244), свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Монолітбудкомплект» як платника податку на додану вартість №100238103 від 31.07.2009 року було анульоване 25 жовтня 2012 року, тобто на момент здійснення господарських операцій - вересень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Монолітбудкомплект» мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів та виконання робіт.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Монолітбудкомплект» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Крім того, як вбачається з наданої на запит суду декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року контрагентом позивача - ТОВ «Монолітбудкомплект» у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 ) було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «Армспецбуд» у загальному розмірі 62 386,13 грн. (том ІІ, а.с.127-131), що повністю відповідає сумі податкового кредиту, задекларованій позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Монолітбудкомплект».

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №839664 серії АВ від 09.04.2013 року (том ІІ, а.с. 201-202) підтверджує, що ТОВ «Монолітбудкомплект» зареєстроване як юридична особа Печерською районною в місті Києві адміністрацією за адресою: 01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, будинок 6/2, літера А, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій між ТОВ «Армспецбуд» та ТОВ «Монолітбудкомплект», придбання таких товарів робіт, послуг та з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №384141 від 20.06.2011 (том І, а.с.75) до основних видів діяльності ТОВ «Армспецбуд» належать : «будівництво будівель» (45.21.1) , «інші спеціалізовані будівельні роботи» (45.25.1) , «інші монтажні роботи» (45.34.0), «посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту» (51.19.0), «оптова торгівля будівельними матеріалами» (51.53.2), «надання інших комерційних послуг» (74.87.0).

Право на здійснення будівельної діяльності ТОВ «Армспецбуд» підтверджується ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції України, серії АД №075154, термін дії якої з 08 серпня 2012 року по 08 серпня 2017 року та додатком до ліцензії , в якому вказується перелік робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створення об'єктів архітектури (том І, а.с.69-70) та дозволом на виконання робіт підвищеної небезпеки №1087.11.32-45.21.1 від 15 липня 2011 року, виданого територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву (том І, а.с.71).

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Монолітбудкомплект», фактично замовлялися позивачем з метою виконання будівельних робіт за договорам, укладеними з замовниками - ТОВ «Атрібуд Бізнес Констракшин», ТОВ СП «Нібулон».

Так, згідно матеріалів справи, на підставі укладеного позивачем з ТОВ «Атрібуд Бізнес Констракшин» договору будівельного підряду №176 від 30.05.2011 року (том ІІ, а.с.18-23) позивач зобов'язувався виконати роботи по налаштуванню зовнішніх мереж (водопровід і каналізацію) на об'єкті «Тимчасовий АБК на монтажній площадці Ерістовського родовища», відповідно до проектної документації.

З метою належного виконанням зобов'язань перед замовником позивачем був залучений субпідрядник - ТОВ «Монолітбудкомплект» для виконання частини обсягу замовлених за договором робіт.

Роботи, що були виконані субпідрядником і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (том І, а.с.101-110).

Товар, що було придбано позивачем у ТОВ «Монолітбудкомплект» - арматурна сталь було використано під час виконання будівельних робіт, що підтверджується видатковими накладними (том ІІ, а.с. 48-49).

Також, судом було встановлено, що орендоване майно - опалубка - використовувалось позивачем під час виконання будівельних робіт на території ТОВ «Екрістовський ГОК», оскільки за умовами договорів виконання робіт здійснювалось силами та з використанням матеріалів підрядника.

За даними витягу серії АБ №839664 від 09.04.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до основних видів діяльності ТОВ «Монолітбудкомплект» належать: «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням» (46.73), «Монтаж водопровідних мереж , систем опалення та кондиціювання» (43.22), «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами» (46.71), Допоміжна діяльність у рослинництві (01.61), «Будівництво житлових і нежитлових будівель» (41.20) - том ІІ, а.с. 201-202.

Право на здійснення будівельних робіт ТОВ «Монолітбудкомплект» підтверджується ліцензією Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, серії АВ №316148, термін дії якої з 18 травня 2007 року по 18 травня 2012 року (том І, а.с.79-81) та додатком до ліцензії , в якому вказується перелік робіт провадження будівельної діяльності до ліцензії АВ №316148 (том І, а.с.82), що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосуб'єктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності - виконання будівельних робіт

Отже, торгівля будівельними матеріалами, монтаж водопровідних мереж та виконання будівельних робіт є звичайною господарською діяльністю ТОВ «Монолітбудкомплект», що відноситься до його основних видів діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Монолітбудкомплект» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари та роботи у вказаного підприємства придбавалися позивачем з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Фактично, згідно висновків Акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, головною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань були вищеописані обставини діяльності контрагентів позивача в другому ланцюгу господарських відносин - ТОВ «Еспекар» та ТОВ «Агрофірма «Зерно Агро»,- з якими позивач безпосередньо не мав господарських взаємовідносин.

Суд вважає, що порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Порушення контрагентом платника та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання позивачем товарів та результатів робіт від його безпосереднього постачальника та виконавця - ТОВ «Монолітбудкомплект», рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій, а саме: незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Монолітбудкомплект» реально не здійснювалися через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Монолітбудкомплект», зокрема, з ТОВ «Еспекар» та ТОВ «Агрофірма «Зерно Агро», господарські відносини визнані безтоварними, оскільки господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу господарських відносин платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів того, яким чином фіктивний характер діяльності ТОВ «Еспекар» та ТОВ «Агрофірма «Зерно Агро» унеможливлює виконання ТОВ «Монолітбудкомплект» підрядних робіт на замовлення позивача та постачання останньому товару .

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали підприємства у попередніх ланцюгах поставок, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Монолітбудкомплект» реально не здійснювалися через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами господарські відносини визнані безтоварними.

Висновки ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 28.03.2012 №506/22-2/34979064, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «Монолітбудкомплект» (код ЄДРПОУ 34979064) судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Вказаний акт було складено, як зазначено у ньому, у зв'язку з відсутністю ТОВ «Монолітбудкомплект» за зареєстрованим місцезнаходженням (том ІІ, а.с.138-146). Як вбачається зі змісту наведеного акту, первинні документи, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ТОВ «Армспецбуд» і ТОВ «Монолітбудкомплект» податковим органом не досліджувались.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ТОВ «Армспецбуд» і ТОВ «Монолітбудкомплект» своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагента позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ТОВ «Армспецбуд» податкових зобов'язань.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Монолітбудкомплект», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів, робіт та послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Монолітбудкомплект» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Армспецбуд» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за вересень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року №0005342230, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77 982,50 грн., у тому числі за основним платежем - 62 386,00 грн. та за штрафними санкціями - 15 596,50 грн. є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2012 року №0005532230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п 138.1ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт поставки ТОВ «Монолітбудкомплект» на користь позивача товарів та виконання робіт підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договорами (том І, а.с.95-96; 132-135; 140-143; 146-147), видатковими накладними (том І, а.с.148, 150), податковими накладними (том І, а.с.111,139,145,149,151), актами приймання виконаних будівельних робіт (том І, а.с.101-110,144), актами приймання (надання) послуг (том І, а.с.138) тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договори, на виконання яких складалися зазначені первинні документи, є чинними на день розгляду спору, в судовому порядку недійсними не визнавалися, його сторонами виконано в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи (том ІІ, а.с.18-49, 204-235).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача за договорами з ТОВ «Монолітбудкомплект» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, а прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0005532230 30 жовтня 2012 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Армспецбуд» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1497,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №150 від 12 лютого 2013 року (том І, а.с.14).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 1497,26 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року №0005342230 та від 30 жовтня 2012 року №0005532230.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд» судові витрати у розмірі 1 497,26 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто сім гривень 26 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 17 квітня 2013 року.