Постанова

від 25.04.2013 по справі 5006/14/107/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2013 р. справа №5006/14/107/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В. при секретарі судового засідання Міготіній К.С. за участю представників сторін: від позивача: М'ясников А.М., довіреність від 23.05.13р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2012р. у справі№ 5006/14/107/2012 (суддя Левшина Г.В.) за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське», с. Кленівка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс», м. Донецьк про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області рішенням від 22.11.2012р. задовольнив позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське», с. Кленівка Донецької області про стягнення 57509,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс», м. Донецьк.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2012р. у справі № 5006/14/107/2012 скасувати, оскільки висновки, викладені в ньому є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству України, також судом порушено норми матеріального та процесуального права. Відповідача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи. Крім того, відповідачеві незрозуміло, на підставі чого суд в рішенні дійшов висновку, що позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 57 509,00 грн., адже в матеріалах справи не мітиться жодного документу, в якому б сторони погодили між собою ціну за поставлену продукцію.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі вказав, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення правомірним і прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 22.11.12р. по справі № 5006/14/107/2012 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що вважає рішення господарського суду таким, що прийняте у відповідності із діючим законодавством, просив залишити його без змін.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно товарно-транспортних накладних №11 від 25.07.2011р., №18, №19 від 29.07.2011р., №20 від 30.07.2011р., №21, №22 від 01.08.2011р., №24, №25 від 02.08.2011р., №28 від 03.08.2011р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято продукцію (продовольча озима пшениця) у кількості 233030 кг.

Поставлений товар з боку відповідача прийнято уповноваженою особою на підставі довіреностей № 39 від 25.07.2011р. та № 47 від 01.08.2011р. Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей була складені відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур.

Товар частково був сплачений відповідачем у розмірі 331 729,90 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Виходячи з аналізу матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з конклюдентних дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують права та обов'язки. Між сторонами фактично відбулись господарські відносини, які за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадають під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 ЦК України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.

Відповідач здійснив дії, які свідчать про схвалення ним правочину та настання у нього обов'язку щодо сплати товару, а саме частково його оплатив.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказане кореспондується з п.п.1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивач свої зобов'язання за домовленістю виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 389238,90 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції за вищевказаною накладною виконав частково. Факт часткового погашення відповідачем заборгованості також підтверджується матеріалами справи. Загальна сума заборгованості складає 57509,00 грн.

Таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 57509,00 грн. місцевим судом задоволені обґрунтовано.

Посилання відповідача на невизначеність ціни договору між сторонами до уваги апеляційним судом не приймається, оскільки в матеріалах справи наявні видаткові накладні, в яких погоджена ціна товару, відповідач сплачував ціну, яку вказував позивач у виставлених рахунках, без заперечень та зауважень.

Щодо твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не повідомлення його про час та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Як вбачається з п.3.9.2 цієї ж постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Тобто до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи. Відправка кореспонденції підтверджується вихідним штампом на 2-й сторінці ухвали про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду, згідно якого копія вказаної ухвали відправлена обом сторонам 13.11.12р.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду про стягнення заборгованості підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 22 листопада 2012 року по справі № 5006/14/107/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22 листопада 2012 року по справі № 5006/14/107/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

Н.В. Ломовцева

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС