Рішення

від 18.04.2013 по справі 908/882/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/26/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.13 Справа № 908/882/13-г

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Комерційна фірма "ІНТЕРДИКТ", м. Запоріжжя,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя,

про стягнення 386 564,17 грн. заборгованості за договором поставки № 20/2011/799 від 27.04.2011р., 28 845,41 грн. пені, 1 927,52 грн. - 1 % річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Зарудній І.В. (довіреність б/н від 01.03.2013 р.); Радченко І.В. (довіреність б/н від 01.03.2013 р.);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство "Комерційна фірма "ІНТЕРДИКТ" з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 386 564,17 грн. заборгованості за договором поставки № 20/2011/799 від 27.04.2011р., 28 845,41 грн. пені, 1 927,52 грн. - 1 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 27.04.2011 р. № 20/2011/799 відповідач не оплатив продукцію на суму 386 564,17 грн., поставлену згідно видаткових накладних № КФ-0000242 від 22.11.2011 р., № КФ-0000262 від 22.12.2011 р., № КФ-0000007 від 20.01.2012 р., № КФ-0000014 від 27.01.2012 р., № КФ-0000025 від 16.02.2012 р., № КФ-0000033 від 27.03.2012 р. За прострочення оплати поставленої продукції позивач нарахував на суму заборгованості пеню в сумі 28845,41 грн. та 1% річних в сумі 1927,52 грн. за 182 доби, починаючи з 17.05.2012 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 1202, 611, 655, 692, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/26/13 та призначено розгляд справи на 28.03.2013 р.

В судовому засіданні 28.03.2013р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2013 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача пояснив, що копію позовної заяви з матеріалами позивач не отримував, тому не може надати відзив на позов.

У зв'язку з тим, що сторони не виконали вимог суду в повному обсязі, в судовому засіданні була оголошена перерва до 18.04.2013 р. Суд зобов'язав сторін виконати вимоги ухвали суду від 11.03.2013 р., а відповідача - надати контррозрахунок суми заборгованості за договором поставки № 20/2011/799 від 27.04.2011 р., що зафіксовано в протоколі судового засідання від 28.03.2013 р.

В судовому засіданні 18.04.2013р. були присутні лише представники позивача, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася

В судовому засіданні 18.04.2013р. представники позивача подали заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з проведеним перерахунком. Просять стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 370939,72 грн., а також пеню в розмірі 14255,21 грн. та 1% річних в розмірі 1859,77 грн. за період з 13.01.2012 р. по 17.11.2012 р.

Заява про зменшення позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

Відповідач не направив у судове засідання уповноваженого представника, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою юрисконсульта, який веде дану справу.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача, оскільки відповідач завчасно належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, 08.04.2013 р. представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи. Неможливість явки в судове засідання конкретного представника не є підставою для відкладення судового засідання, адже ГПК України не обмежує можливість представництва юридичних осіб певним колом осіб, тому відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника.

Жодних заперечень на позовну заяву та витребуваних судом документів відповідач не надав.

Таким чином, відповідач не скористався належним чином своїм правом на судовий захист.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне.

07.04.2011 р. Приватним підприємством "Комерційна фірма "ІНТЕРДИКТ" (постачальник, позивач) та ВАТ «Запоріжсталь» (покупець, відповідач) укладено договір поставки №20/2011/799, відповідно до якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець - на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої вказані в специфікації (-ях), яка (-і) є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору орієнтовна сума даного договору складає 111443,64 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору визначається шляхом підсумування вартості продукції, вказаної у заявках покупця.

Разом із цим, у пункті 5.1 договору погоджено, що розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з р. 6 на підставі наданих документів, вказаних у п. 4.3 даного договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків обчислюється з моменту отримання повного пакету документів.

У п. 4.3 договору визначено перелік товаросупровідних документів:

- накладна;

- сертифікат якості;

- рахунок;

- податкова накладна.

Усі вказані в даному пункті документи надаються не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки. При цьому, документи за всю фактично поставлену продукцію звітного місяця, а також за продукцію, строк поставки якої припадає на останні дні звітного місяця, надаються покупцю не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 11.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками обох сторін та діє до 26.04.2012 р. або його розірвання у встановленому порядку.

У вересні 2011 року сторони уклали додаткові угоди № 1 та № 2 до договору.

Відповідно до умов першої додаткової угоди сторони визначили орієнтовну суму договору в розмірі 666600,47 грн. з ураухванням ПДВ.

У специфікації № 3 сторони погодили найменування, кількість та ціну продукції, що поставляється за даним договором, на загальну суму 666600,47 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлену у специфікації продукцію на загальну суму 423170,34 грн. згідно наступних видаткових накладних:

№ КФ-0000242 від 22.11.2011 р. - на суму 73082,28 грн.;

№ КФ-0000262 від 22.12.2011 р. - на суму 23292,01 грн.;

№ КФ-0000007 від 20.01.2012 р. - на суму 72940,75 грн.;

№ КФ-0000014 від 27.01.2012 р. - на суму 39175,94 грн.;

№ КФ-0000025 від 16.02.2012 р. - на суму 89611,02 грн.;

№ КФ-0000033 від 27.03.2012 р. - на суму 125068,34 грн.

З боку відповідача товар отримано представником Скорік Д.М. на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей згідно договору №20/2011/799 від 07.04.2011 р.

Для оплати товару позивач виписав відповідачу відповідні рахунки-фактури № КФ-0000256 від 22.11.2011 р., № КФ-0000277 від 22.12.2011 р., № КФ-0000007 від 20.01.2012 р., № КФ-0000014 від 27.01.2012 р., № КФ-0000025 від 16.02.2012 р., № КФ-0000033 від 27.03.2012 р.

Відповідач оплатив поставлений товар частково - в сумі 52230,62 грн. по першому рахунку-фактурі № КФ-0000256 від 22.11.2011 р.

Залишок неоплаченої вартості товару складає 370939,72 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 5.1 договору розрахунок за фактично поставлену продукцію мав бути здійснений відповідачем протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції на підставі наданих документів, вказаних у п. 4.3 даного договору (накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна).

Факт поставки товару матеріалами справи підтверджений.

Стосовно передання супровідних документів на товар позивач у позовній заяві відзначив, що вказані документи були відповідачу передані разом із товаром.

У пунктах 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що приймання продукції по фактичній кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості (№ П-6) та по якості (№П-7).

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості (№ П-6) приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказується, які документи відсутні.

У п.14 Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості (№П-7) зазначено, що приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадкускладається акт про фактичну якість та комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач при прийнятті товару не зазначив про фактичну відсутність будь-яких із супровідних документів на товар, визначених пунктом 4.3 договору. Акти про відсутність таких документів відповідно до вимог інструкцій № п-6 та № п-7 не складались. Також відповідач не звертався до позивача із вимогами про передання будь-яких із супровідних документів. Жодних заперечень на позовну заяву з цього приводу відповідач не надав.

У зв'язку з цим суд вважає, що весь необхідний комплект документів для оплати товару був відповідачу переданий разом із товаром.

В порушення умов п. 5.1 договору відповідач не здійснив повний розрахунок за фактично поставлену продукцію протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 370939,72 грн. основного боргу за поставлений товар підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що за прострочку оплати згідно з п. 5.1 даного договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від неоплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється згідно положень та обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше 6-ти місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На суму боргу позивач нарахував пеню (згідно зменшених позовних вимог) в розмірі однієї облікової ставки НБУ за період з 13.01.2012 р. по 17.11.2012 р. в сумі 14255,21 грн.

Розрахунок пені є невірним, оскільки позивачем неправильно визначено період нарахування пені та включено в дні прострочення останні строки оплати товару.

Так, по накладній № КФ-0000242 від 22.11.2011 р. останнім строком оплати товару є 12.01.2012 р. Отже, нарахування пені припинилось через 6 місяців - 12.07.2012 р. Суд не може виходити за межі позовних вимог в сторону збільшення. Тому в межах вказаних позивачем періоду прострочення та суми боргу слід нараховувати пеню за період з 13.01.2012 р. по 12.07.2012 р. (182 дні), в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми боргу 20851,66 грн., що складає 787,63 грн.

По накладній № КФ-0000262 від 22.12.2011 р. останнім строком оплати є 13.02.2012 р., отже нарахування пені припинилось через 6 місяців - 13.08.2012 р. За період прострочення з 14.02.2012 р. по 13.08.2012 р. (182 дні) пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми боргу 23292,01 грн. складає 874,72 грн.

По накладній № КФ-0000007 від 20.01.2012 р. останнім строком оплати є 12.03.2012 р., отже нарахування пені припинилось через 6 місяців - 12.09.2012 р. За період прострочення з 13.03.2012 р. по 12.09.2012 р. (184 дні) пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми боргу 72940,75 грн. складає 2755,21 грн.

По накладній № КФ-0000014 від 27.01.2012 р. останнім строком оплати є 19.03.2012 р., отже нарахування пені припинилось через 6 місяців - 19.09.2012 р. За період прострочення з 20.03.2012 р. по 19.09.2012 р. (184 дні) пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми боргу 39175,94 грн. складає 1477,93 грн.

По накладній № КФ-0000025 від 16.02.2012 р. останнім строком оплати є 06.04.2012 р., отже нарахування пені припинилось через 6 місяців - 06.10.2012 р. За період прострочення з 09.04.2012 р. (як рахує позивач) по 06.10.2012 р. (181 день) пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми боргу 89611,02 грн. складає 3323,69 грн.

По накладній № КФ-0000033 від 27.03.2012 р. останнім строком оплати є 21.05.2012 р., отже нарахування пені припинилось через 6 місяців - 21.11.2012 р. За період прострочення з 22.05.2012 р. по 17.11.2012 р. (як рахує позивач), тобто за 180 днів, пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми боргу 125068,34 грн. складає 4613,18 грн.

Всього за період з 13.01.2012 р. по 17.11.2012 р. пеня складає 13832,36 грн. В цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. У стягненні 422,85 грн. пені суд відмовляє.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.4 договору сторони погодили, що за неправомірне користування чужими коштами сплачується 1% річних за період не більше 6-ти місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував на суму боргу 1% річних за період з 13.01.2012 р. по 17.11.2012 р. в сумі 1859,77 грн.

Враховуючи неправильне визначення позивачем періоду прострочення, що відображено вище, суд здійснив перерахунок 1% річних, який є наступним:

- по накладній № КФ-0000242 від 22.11.2011 р. за період з 13.01.2012 р. по 12.07.2012 р. (182 дні) 1% річних від суми боргу 20851,66 грн. складає 103,69 грн.

- по накладній № КФ-0000262 від 22.12.2011 р. за період прострочення з 14.02.2012 р. по 13.08.2012 р. (182 дні) 1% річних від суми боргу 23292,01 грн. складає 115,82 грн.

- по накладній № КФ-0000007 від 20.01.2012 р. за період прострочення з 13.03.2012 р. по 12.09.2012 р. (184 дні) 1% річних від суми боргу 72940,75 грн. складає 366,70 грн.

- по накладній № КФ-0000014 від 27.01.2012 р. за період прострочення з 20.03.2012 р. по 19.09.2012 р. (184 дні) 1% річних суми боргу 39175,94 грн. складає 196,95 грн.

- по накладній № КФ-0000025 від 16.02.2012 р. за період прострочення з 09.04.2012 р. по 06.10.2012 р. (181 день) 1% річних від суми боргу 89611,02 грн. складає 443,16 грн.

- по накладній № КФ-0000033 від 27.03.2012 р. за період прострочення з 22.05.2012 р. по 17.11.2012 р. (180 днів) 1% річних від суми боргу 125068,34 грн. складає 615,09 грн.

Всього за період з 13.01.2012 р. по 17.11.2012 р. 1% річних складає 1841,41 грн. В цій сумі вимоги про стягнення 1% річних підлягають задоволенню. У стягненні 18,36 грн. - 1% річних суд відмовляє.

Таким чином, позов задоволено судом частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Суд розглядав зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 370939,72 грн., пені в сумі 14255,21 грн. та 1% річних в сумі 1859,77 грн., всього - 387054,70 грн.

Згідно з пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від суми зменшених позовних вимог (387054,70 грн.) судовий збір в розмірі 2% ціни позову складає 7741,09 грн.

Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7663,68 грн. витрат зі сплати судового збору.

Платіжним дорученням № 17 від 14.02.2013 р. позивач сплатив судовий збір у сумі 8346,75 грн. Переплата складає 605,65 грн. (8346,75 грн. - 7741,09 грн.).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, сума переплати судового збору в розмірі 605,65 грн. підлягає поверненню позивачу.

Оригінал платіжного доручення № 17 від 14.02.2013 р. знаходиться в матеріалах справи №908/882/13-г.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (Південне шосе, 72, м. Запоріжжя, 69008, р/р 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Приватного підприємства "Комерційна фірма "ІНТЕРДИКТ" (вул. Нижньодніпровська, буд. 4, кв.226, а/с № 109, м.Запоріжжя, 69091, р/р 26005010001279 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 31270155) 370939,72 грн. (триста сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять грн. 72 коп.) основного боргу, 13832,36 грн. (тринадцять тисяч вісімсот тридцять дві грн. 36 коп.) пені, 1841,41 грн. (одна тисяча вісімсот сорок одна грн. 41 коп.) - 1% річних та 7663,68 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят три грн. 68 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Повернути Приватному підприємству "Комерційна фірма "ІНТЕРДИКТ" (вул.Нижньодніпровська, буд. 4 кв. 226, а/с № 109, м. Запоріжжя, 69091, р/р 26005010001279 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 31270155) з Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, рахунок №31215206783007) судовий збір в сумі 605,65 грн. (шістсот п'ять грн. 65 коп.), сплачений платіжним дорученням № 17 від 14.02.2013 р.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.04.2013 р.