Ухвала

від 17.04.2013 по справі 2а-11596/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11596/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Княжа» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Княжа», (надалі - позивач), звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041520 від 06.04.2012 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 19.09.2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Щасливська сільська рада Листом № 160 від 01.03.2011 року на адресу відповідача направила копію Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 926-п від 25.02.2011 року (надалі - Витяг № 926-п).

З Витягу № 926-п встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки під розміщення «Центру вищої спортивної майстерності футбольного клубу «Княжа» в селі Щасливе, загальною площею 41390 кв.м., складає 4961304,43 грн.

21.03.2012 року відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з плати за землю, за результатами якої був складений Акт камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю від 22.03.2012 року № 5/15-2/33790146 (надалі - Акт перевірки).

Відповідач, згідно даного Витягу, вважає, що у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності. Таким чином, позивачем при визначенні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності невірно застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної і комунальної власності за 2012 рік на 446722,73 грн., в тому числі за січень 2012 року на 37226,89 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041520 від 06.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності на загальну суму 46533,61 грн., з яких 37226,89 грн., - за основним платежем, а 9306,72 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

21.10.2009 року між позивачем, як орендарем, та Щасливською сільською радою, як орендодавцем, укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі земель, про що зроблено запис від 28.10.2009 року за № 040993800491, (надалі - Договір оренди земельної ділянки від 21.10.2009 року), відповідно до п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, кадастровий номер 3220888001:01:003:0025, загальною площею 4,1390 гектарів, за рахунок земель державної власності, під розміщення «Центру вищої спортивної майстерності футбольного клубу «Княжа» в селі Щасливе Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Пунктами 5, 9 Договору оренди земельної ділянки від 21.10.2009 року закріплено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 466550,56 грн. Орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік в розмірі 10 % від грошової оцінки земельної ділянки визначеної у п. 5 цього договору: 46655,06 грн. щорічно.

Позивачем було подано відповідачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, в якій нормативну грошову оцінку одиниці площі земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації визначено у сумі 11,94 грн., річну суму орендної плати - 49407,71 грн., в т.ч. за січень - 4117,31 грн.

30.01.2012 року позивачем сплачено орендну плату за земельну ділянку за січень 2012 року згідно Договору оренди земельної ділянки від 21.10.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1112 від 30.01.2012 року з відповідною відміткою банку про проведення операції.

На день проведення камеральної перевірки уточнююча декларація з плати за землю за 2012 рік позивачем відповідачу не подавалася.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно до ст. 13 Закону - підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Закону - розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Згідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Статтею 30 Закону передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно до п. 288.4 ПК України - розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.5 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Отже, положеннями ПК України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, тому саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець (відповідна рада) має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.

Слід зауважити, що вимоги п. п. 288.5.1 ПК України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього, але ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим ПК України, оскільки у самому ПК України вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Кодекс.

Що стосується органів державної податкової служби України, то вони не наділені правом визначати у договорі оренди розмір орендної плати за земельні ділянки.

Згідно до п. 288.1 ПК України - підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Отже, органи державної податкової служби як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.

Те, що п. 288.5 ПК України закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Однак, ні ПК України, ні будь-який інший нормативно-правовий акт не містить норм, які б зобов'язували орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди, і сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ст. 23 Закону України «Про оренду землі»).

Матеріали справи не містять доказів того, що між позивачем та відповідним органом місцевого самоврядування вносилися зміни до Договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). Докази оприлюднення рішення щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є предметом Договору оренди земельної ділянки від 21.10.2009 року в матеріалах справи відсутні. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку у позивача були відсутні підстави здійснювати нарахування плати за землю з інших підстав (на час подання спірної податкової декларації з плати за землю), окрім визначених у пунктах 5, 9 чинного Договору оренди земельної ділянки від 21.10.2009 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення - рішення № 0000411503 від 01 серпня 2012 року.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.