Постанова

від 25.04.2013 по справі 20/120

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2013 р. справа №20/120

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівРадіонової О.О., Стойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:Медніков М.Є. - за дов. № 12 від 22.01.13 р. від відповідача:Продун Г.М. - за дов. б/н від 04.04.13 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства "Н-Транс", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013 року у справі№ 20/120 (головуючий суддя Шилова О.М., судді Стукаленко К.І., Говорун О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Маріуполь", м. Маріуполь Донецької області до відповідача Приватного підприємства "Н-Транс", м. Маріуполь Донецької області простягнення заборгованості за поставлений товар за договором № 02/06-01 від 02.06.08 р. у сумі 250191 грн. 97 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 223526 грн. 15 коп., суми пені у розмірі 14309 грн. 22 коп., суми 3% річних у розмірі 2094 грн. 03 коп. та суми інфляційних у розмірі 10262 грн. 58 коп.; розірвання договору № 02/06-01 від 02.06.08 р. ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Маріуполь", м. Маріуполь Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Н-Транс", м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором № 02/06-01 від 02.06.08 р. у сумі 250191 грн. 97 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 223526 грн. 15 коп., суми пені у розмірі 14309 грн. 22 коп., суми 3% річних у розмірі 2094 грн. 03 коп. та суми інфляційних у розмірі 10262 грн. 58 коп.; розірвання договору № 02/06-01 від 02.06.08 р.

Провадження по справі № 20/120 неодноразово зупинялося та поновлялося через призначення неодноразових судових експертиз.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.08.10 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес Маріуполь", м. Маріуполь Донецької області були задоволені частково. Стягнуто з Приватного підприємства „Н-Транс", м. Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Маріуполь", м. Маріуполь Донецької області 137584 грн. 55 коп. основного боргу, 9911 грн. 44 коп. пені, 1450 грн. 45 коп. 3% річних та 7243 грн. 93 коп. інфляційних нарахувань. У задоволенні решти майнових позовних вимог відмовлено, припинено провадження у справі щодо розірвання договору поставки №02/06-01 від 02.06.08 р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.11 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Н-Транс" задоволено, рішення господарського суду Донецької області від 12.08.10 р. у справі №20/120 скасовано частково, а саме в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Маріуполь" до Приватного підприємства "Н-Транс" про стягнення 250191 грн. 97 коп., з яких: 223526 грн. 15 коп. - сума основного боргу, 14309 грн. 22 коп. пеня, 2094 грн. 03 коп. - 3% річних, 10262 грн. 58 коп. - інфляційні, відмовлено; в частині припинення провадження у справі щодо розірвання договору поставки № 02/06-01 від 02.06.08 р. рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 28.02.12 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес Маріуполь", м. Маріуполь Донецької області було задоволено, скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.11р. та рішення господарського суду Донецької області від 12.08.10р., справу № 20/120 передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.13 р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Приватного підприємства „Н-Транс", м. Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес Маріуполь", м. Маріуполь Донецької області 137584 грн. 55 коп. основного боргу, 9911 грн. 44 коп. пені, 1450 грн. 45 коп. - 3% річних, 7243 грн. 93 коп. інфляційних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Провадження у справі щодо розірвання договору поставки №02/06-01 від 02.06.08р. припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач, Приватне підприємство "Н-Транс", м. Маріуполь Донецька область, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 07.02.13 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог позивача та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 20/120 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.08 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Прогрес Маріуполь" (продавець) та Приватним підприємством „Н-Транс" (покупець) було підписано договір поставки № 02/06-01, за умовами якого продавець зобов'язався у порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупцю товар - паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ) в асортименті, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2.1 договору, кількість, ціна, одиниці виміру товару, який поставляється за договором, зазначаються у рахунках на оплату, які попередньо узгоджуються сторонами.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору, продавець відпускає товар зі свого складу. Датою поставки є дата отримання покупцем товару, відображена у накладній на отримання товару.

Сторони пунктами 4.1-4.3 договору поставки передбачили, що ціна ПММ визначається окремо на кожну партію; форма оплати - передоплата або оплата на розрахунковий рахунок Продавця протягом одного дня з моменту отримання товару. Загальна вартість Договору складає 5 млн. грн.

Згідно п. 5.3 договору поставки, у разі несвоєчасного здійснення оплати покупець оплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення згідно з Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п.п. 8.1-8.3 договору поставки, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 02.06.09 р. У випадку, якщо до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не подала письмове повідомлення про розірвання договору, він вважається пролонгованим на наступні 12 місяців. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, які мали місце під час дії договору.

Як зазначає позивач у своєму позові, ним, починаючи з 2009 року по січень 2010 року, відповідно до умов договору поставки № 02/06-01 від 02.06.08 р., на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 1832610 грн. 76 коп., що нібито підтверджено видатковими накладними.

22.03.10 року та 29.03.10 року позивач звернувся до відповідача з вимогами про сплату боргу, що виник за договором поставки № 02/06-01 від 02.06.08 р., однак відповідач зазначену вимогу залишив без виконання, у зв»язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 223526 грн. 15 коп. з урахуванням часткової оплати виставлених рахунків та, як стверджує позивач, здійснення відповідачем «переплати» в розмірі 9824 грн. 61 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області до Приватного підприємства "Н-Транс", м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором № 02/06-01 від 02.06.08 р. у сумі 250191 грн. 97 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 223526 грн. 15 коп., суми пені у розмірі 14309 грн. 22 коп., суми 3% річних у розмірі 2094 грн. 03 коп. та суми інфляційних у розмірі 10262 грн. 58 коп.; та розірвання договору № 02/06-01 від 02.06.08 р.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно норм ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.08 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Прогрес Маріуполь" (продавець) та Приватним підприємством „Н-Транс" (покупець) було підписано договір поставки № 02/06-01, за умовами якого продавець зобов'язався у порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупцю товар - паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ) в асортименті, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2.1 договору, кількість, ціна, одиниці виміру товару, який поставляється за договором, зазначаються у рахунках на оплату, які попередньо узгоджуються сторонами.

Таким чином, в даному випадку сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, домовились, що рахунки на оплату товару мають містити в собі істотні умови договору, які не визначені в самому тексті договору на момент його підписання, зокрема, дані про кількість, ціну та одиницю виміру товару, який поставляється саме за договором, тобто рахунки, які є невід»ємною частиною договору, повинні оформлятися не тільки як платіжні вимоги про сплату коштів за поставлену продукцію, а обов»язково повинні бути оформленими як додатки до договору поставки, які обумовлюють істотні умови договору з поставки кожної партії товару, підписуватися особами, що підписали договір, оскільки тільки тоді вони будуть мати силу додатків до договору - його невід»ємних частин, які узгоджені обома сторонами, тоді як наявні в матеріалах справи рахунки-фактури мають в собі лише підпис особи, яка виписала рахунок без зазначення прізвища, вони не оформлені в якості саме додатків до договору, якими сторони попередньо узгодили істотні умови договору, тільки після чого можна вважати договір укладеним саме у визначеній сторонами письмовій формі.

Отже, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір. Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб. Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору.

Таким чином судова колегія вважає, що внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо кількості, ціни, одиниці виміру товару, який поставляється за договором, договір поставки № 02/06-01 від 02.06.08р. є таким, що неукладений в письмовій формі саме у вигляді єдиного документу.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з висновку судово-бухгалтерської експертизи № 6582/25 від 12.04.11 р., який судом першої інстанції помилково не прийнято в якості належного доказу по справі, оскільки він не є взаємовиключним, а тільки свідчить про проведення в бухгалтерському обліку сторін господарських операцій за даними правовідносинами на різних підставах, між сторонами існували як правовідносини за іншим договором поставки, так і фактичні правовідносини з купівлі-продажу товару у вигляді оформлення первинних документів на передачу кожної партії товару, який знаходився на зберіганні у позивача і відпускався відповідачу по мірі потреби останнього на підставі договору зберігання.

Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини сторін за спірною сумою боргу виникли як на підставі договорів поставки та зберігання, так і на підставі фактичних правовідносин, оскільки господарські операції з поставки паливно-мастильних матеріалів у сторін проведені в бухгалтерському обліку підприємств в тому числі і на підставі видаткових накладних, в яких є посилання тільки на рахунки-фактури, які в даному випадку не підтверджують факт укладення саме договору поставки № 02/06-01 від 02.06.08 р. в зв»язку з відсутністю узгодженості сторонами в момент підписання його істотних умов, що в подальшому не підтверджено будь-яким підписаним і попередньо узгодженим обома сторонами додатком до договору в якості його невід»ємної частини. У видаткових накладних та довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей також зазначено підставу їх видачі - рахунки, а не спірний договір.

До того ж матеріалами справи підтверджено факт того, що навіть за підписаними відповідачем видатковими накладними позивачем не було фактично передано товар - дизельне паливо. Висновок місцевого господарського суду про те, що ці накладні в такому випадку нібито підтверджують факт виникнення у відповідача обов»язку оплатити нібито отриманий товар саме за спірним договором поставки, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Згідно приписів ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Нормами ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов»язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупцю, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцем знаходження товару.

За договором купівлі-продажу продавець зобов»язується передати майно (товар) у власність покупцеві, тобто виконання такої дії є основним обов»язком продавця. Передачею майна визнається вручення речі одержувачу. На продавця майна (товару) покладається обов»язок не тільки передати покупцеві саму річ, що є предметом договору купівлі-продажу, але й передати одночасно з даним майном (товаром) його приналежності та документи на товар.

Оскільки в даному випадку матеріалами справи доведено, що позивач фактично не передав товар відповідачу за видатковими накладними, не довів факту укладення сторонами договору поставки, який визначений позивачем підставою позову, тому що фактично правовідносини сторін склалися таким чином, що товар передавався відповідачу як за правовідносинами з поставки, так і за правовідносинами, що виникли з договору зберігання №01/098-01 від 01.09.2008р. (відпускалося дизельне паливо автотранспорту відповідача по мірі необхідності, що підтверджується відомостями реалізації ГСМ та подорожніми листами), то висновок суду першої інстанції, що позивачем нібито доведено факт наявності у відповідача суми основного боргу за нібито отримане дизельне паливо саме на підставі спірного договору поставки, що нібито підтверджено тими видатковими накладними, які підписані та оформлені обома сторонами належним чином, є помилковим. Позивач не довів суду належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України наявність підстави позову - укладеного сторонами договору поставки № 02/06-01 від 02.06.08р., наявність у відповідача суми основного боргу саме за цим договором, факт виконання ним належним чином свого обов»язку з фактичної передачі пального відповідачу.

Матеріали справи не містять в собі будь-яких змін позивачем підстави позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції помилково вийшов за межі позовних вимог, в порушення норм ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, надавши оцінку правовідносинам сторін за договором зберігання №01/098-01 від 01.09.2008р., який не був визначений в якості підстави позову, до того ж вирішив питання щодо відсутності у позивача можливості заправляти автотранспорт відповідача в зв»язку з тим, що «не доведено факту розташування в 2008-2010 роках автозаправної станції» за адресою позивача, тоді як це взагалі не є предметом розгляду даної справи.

В зв'язку з тим, що матеріалами справи не підтверджено факт поставки товару саме на підставі договору поставки, рішення суду в частині припинення провадження по справі за позовними вимогами про розірвання цього договору з причини закінчення строку його дії, є помилковим.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду стосовно задоволених позовних вимог, не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013 року у справі № 20/120 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Маріуполь", м. Маріуполь Донецької області до Приватного підприємства "Н-Транс", м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором № 02/06-01 від 02.06.08 р. у сумі 250191 грн. 97 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 223526 грн. 15 коп., суми пені у розмірі 14309 грн. 22 коп., суми 3% річних у розмірі 2094 грн. 03 коп. та суми інфляційних у розмірі 10262 грн.58 коп.; розірвання договору № 02/06-01 від 02.06.08 р. в повному обсязі в зв»язку з безпідставністю та недоведеністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Н-Транс", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013 року у справі № 20/120 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013 року у справі № 20/120 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Маріуполь", м. Маріуполь Донецької області до Приватного підприємства "Н-Транс", м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором № 02/06-01 від 02.06.08 р. у сумі 250191 грн. 97 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 223526 грн. 15 коп., суми пені у розмірі 14309 грн. 22 коп., суми 3% річних у розмірі 2094 грн. 03 коп., суми інфляційних у розмірі 10262 грн. 58 коп. та розірвання договору № 02/06-01 від 02.06.08 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Маріуполь", 87549, Донецька область, м. Маріуполь, бул. Шевченка, б.76, кв.54, ЗКПО 32787724 на користь Приватного підприємства „Н-Транс", 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, 82, ЗКПО 31190976 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3075 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.О. Радіонова

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.