Ухвала

від 01.10.2012 по справі 15/219

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

01.10.12 Справа№ 15/219

Суддя Господарського суду Львівської області О.З. Долінська, розглянувши матеріали

скарги: Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Львівської філії ПАТ «Укрінбанк», м. Львів на дії: Відділу державної виконавчої служби Підгаєцького районного управління юстиції Тернопільської області, про:визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу№23992326 від 03.07.2012 р. у справі За позовом: акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Львівської філії, м. Львів до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Бук-Львів", м.Львів про: стягнення 106829,60 грн. за участю представників сторін:

від стягувача: Дмитренко В.П. -представник за довіреністю № 410 від 25.09.2012р.

від боржника: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" від імені якого діє Львівська філія ПАТ "Укрінбанк", на дії органу державної виконавчої служби -ВДВС Підгаєцького районного управління юстиції Тернопільської області у справі № 15/219 за позовом Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" від імені якого діє Львівська філія АТ "Укрінбанк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бук-Львів" про стягнення 106829,60 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2012р. скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 05.09.2012р. В судовому засіданні 05.09.2012р. оголошено перерву до 01.10.2012 р.

Представник скаржника надав письмові пояснення (вх. №21856/12 від 01.10.2012р.) по суті скарги та долучив до матеріалів справи документи, які витребовувались ухвалою суду від 05.09.2012р. Крім того, представник скаржника подав клопотання (вх.№ 21855/12 від 01.10.2012р.) про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та клопотання вих. (вх.№21853/12 від 01.10.2012р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

У зв'язку з неявкою представників ВДВС та боржника, скаржник не наполягав на здійсненні фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу і клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Представник скаржника, в судовому засіданні 01.10.2012 р. висловив свою позицію аналогічну викладеній у скарзі та додаткових поясненнях до неї, просив задоволити скаргу повністю.

Представник боржника в судове засідання 01.10.2012 р. не з"явився, незважаючи на те, що належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Представник ВДВС Підгаєцького РУЮ Тернопільської області в судове засідання 01.10.2012 р. не з'явився, незважаючи на те, що належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, поважності причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

03.09.2012 р. через канцелярію суду представник ВДВС долучив до матеріалів даної справи відзив який адресований судді Долінській О.З. та стосується виконавчого провадження з виконання наказу у справі № 32/182, хоча суд ухвалою від 05.09.2012р. витребовував нормативно та документально обґрунтований відзив по суті скарги про виконання наказу у справі № 15/229, крім цього суд зобов'язував ВДВС Підгаєцького РУЮ Тернопільської області надіслати на адресу суду належним чином засвідчену копію виконавчого провадження ВП №23992326 та докази надсилання стягувачу листів, постанов та інших процесуальних документів прийнятих у цьому виконавчому провадженні.

Станом на прийняття рішення витребувані судом матеріали виконавчого провадження та відзив на дану скаргу на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали скарги та долучені до справи докази, заслухавши пояснення представника скаржника господарський суд встановив:

30.11.2010р. господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 15/219 за позовом Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Львівської філії АТ "Укрінбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бук-Львів" про стягнення 106829,60 грн. заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної відновлювальної лінії № 19-05/2364-077 від 30.09.2008р., котрим позов було задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бук-Львів"на користь Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" 67402,59грн. відсотків, 15277,78грн. пені, 826,31грн. державного мита та 182,54грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10.12.2010р. господарським судом Львівської області було видано наказ про примусове виконання рішення у справі №15/219.

Постановою ВДВС Підгаєцького районного управління юстиції від 28.01.2011р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області від 10.12.2010р. № 15/219 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бук-Львів" на користь Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" 67 402,59 рн. відсотків, 15 277,78грн. пені, 826,31грн. державного мита та 182,54грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу боржнику та надано боржнику строк для добровільного виконання до 04.02.2011р.

Відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" стягувач - Акціонерне товариство "Український інноваційний банк" було перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк".

01.08.2011р. ПАТ "Укрінбанк", стягувач, отримав від ВДВС Підгаєцького РУЮ лист від 20.07.2011р. вих. № 6752 про зобов"язання внести на рахунок ВДВС певну грошову суму для здійснення необхідних витрат для проведення виконавчих дій. У відповідь на який стягувач направив лист від 05.08.2011р. вих.№14/1262 в підтвердження готовності ПАТ "Укрінбанк" здійснити авансування для проведення виконавчих дій та з проханням вказати суму, яку необхідно внести.

26.12.2011р. стягувач отримав від ВДВС Підгаєцького РУЮ лист від 24.11.2011р. вих.№11088 про необхідність внесення на рахунок останнього певної грошової суми із вказанням банківських реквізитів. У вказаному листі не було зазначено яка саме сума повинна бути сплачена.

13.01.2012р. стягувач перерахував на рахунок ВДВС Підгаєцького РУЮ 500,00 грн.

11.06.2012р. стягувачем отримано лист ВДВС Підгаєцького РУЮ від 05.06.2012р. про не авансування повної суми за проведену виконавцем роботу та можливість повернення виконавчого документа стягувачеві без вконання. До вказаного листа було долучено копію договору від 14.12.2011р. за № 272 укладеного від ВДВС Підгаєцького РУЮ та Тернопільським обласним комунальним підприємством "Експерт" на проведення незалежної оцінки майна боржника.

Постановою ВДВС Підгаєцького РУЮ Тернопільської області від 03.07.2012р. з посиланням на п.4 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" наказ повернуто стягувачеві без виконання з тих підстав, що останній не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій згідно листа ВДВС від 05.06.2012р. вих. № 2325.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення ПАТ "Укрінбанк" до суду із скаргою на дії ВДВС Пігаєцького РУЮ Тернопільської області, в якій стягувач просить визнати оскаржувані дії ВДВС щодо неналежного виконання наказу господарського суду Львівської області від 10.12.2010р. № 15/219 протиправними; визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС Підгаєцького РУЮ Тернопільської області № 23992326 від 03.07.2012р. про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов"язати ВДВС Підгаєцького РУЮ Тернопільської області відновити виконавче провадження № 23992326 з примусового виконання наказу у справі № 15/219, виданого господарським судом Львівської області 1012.2010р.

Розглянувши матеріали скарги та додані до неї документи, заслухавши представника скаржника, суд прийшов до висновку про підставность задоволення скарги. При цьому суд виходить з такого.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов"язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.4 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст.ст.115,116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За змістом п.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.6 Закону України від 21.04.1999р. №606-XIV "Про виконавче провадження"(в редакції Закону України від 04.11.2010р. №2677-VI) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії . Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження"у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Одним із заходів примусового виконання рішень згідно ч.1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження"є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

У відповідності до ст. 52 ч.1 Закону України "Про виконавче провадження"звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За умовами ч.2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження"стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У відповідності до ч.2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження"арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У відповідності до ч.3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження"постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно ч.4 ст. 57 ч.4 Закону України "Про виконавче провадження"копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Незважаючи на те, що виконавче провадження ВП №23992326 з виконання наказу господарського суду Львівської області №15/219 від 10.12.2010р. було відкрито 28.01.2011 р., а боржник у наданий йому строк для добровільного виконання рішення не виконав, державний виконавець всупереч вимогам ст.ст. 6, ч.1 ст. 11, ч.1. ст.27, п.1 ч.1 ст.32, ч.ч. 1, 2, ст.52, ч.ч. 2 - 4 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження"не вжив першочергових заходів для стягнення з боржника заборгованості за рахунок звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Підтвердженням цієї обставини є інформація з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, з якої вбачається, що державний виконавець Голіят І.М. окрім постанови про відкриття виконавчого провадження, постанов від 01.07.2011р. та від 13.12.2011р. про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, а також оскаржуваної постанови від 03.07.2012р. про повернення виконавчого документа стягувачу, інших постанов, зокрема постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, в порушення вимог ч.2 ст. 52, ч.ч. 2- 4 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження"не виносив.

Згідно ч.2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Всупереч вимогам вказаної статті Закону виконавче провадження ВП №23992326 з виконання наказу господарського суду Львівської області №15/219 від 10.12.2010р. перебувало впродовж вісімнадцяти місяців.

Як зазначено у ч.1 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження", з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, за приписами ч.1 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження"авансування витрат виконавчого провадження є правом, а не обов'язком стягувача, окрім випадків, прямо передбачених законом (ч.6 ст.20, ч.5 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження"). Однак при виникненні у стягувача волевиявлення на реалізацію цього права, він може його здійснити лише за погодженням із державним виконавцем, тобто згадана матеріальна норма передбачає послідовність дій у реалізації стягувачем свого права на авансування витрат виконавчого провадження (волевиявлення стягувача -згода державного виконавця -реалізація права (здійснення авансування)).

Водночас, державний виконавець, не маючи законодавчо встановлених повноважень зобов'язувати стягувача до реалізації ним свого права, передбаченого ч.1 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження", неодноразово скеровував на адресу вимоги від 05.06.2012р. №2325, від 24.11.2011р. №11088, від 20.07.2011р. №6752 про авансування витрат виконавчого провадження. У згаданих вимогах державний виконавець не зазначав конкретних сум, які стягувач повинен був авансувати, незважаючи на звернення стягувача з цього приводу (від 05.08.2011р. вих. №14/1262), спрямоване для прискорення виконання рішення у виконавчому провадженні.

У відповідності до ч.1 ст.58 Закону України "Про виконавче провадження"визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У відповідності до ст. 11 ч. 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник.

У відповідності до ч.3 ст. 11 Закону України "Про оцінку майна" сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання.

Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами .

Водночас, державний виконавець, незважаючи на те, що стягувач не є стороною договору від 14.12.2011р. №272, укладеного між Відділом державної виконавчої служби Підгаєцького районного управління юстиції Тернопільської області та Тернопільським обласним комунальним підприємством "Експерт", у своєму листі від 05.06.2012р. №2325 всупереч п.3 ч.1 ст. 3, ч.1 ст.627, ч.1 ст.629 ЦК України, ч.1, ст. 11 Закону України "Про оцінку майна"покладає саме на стягувача обов'язок здійснювати виконання зобов'язань з оплати за цим договором.

Згідно ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, оскільки постанова № 23992326 від 03.07.2012р. про повернення виконавчого документа стягувачу є незаконною (протиправною), такою, що підлягає скасуванню, а закінчене виконавче провадження відновленню.

Відповідно до ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За змістом ст.121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (абзац 7 п.8 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"від 28.03.2002р. № 04-5/365 із змінами та доповненнями).

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.19, ч.5 ст.124 Конституції України, ст.ст. 6,11,27,30,51 Закону України "Про виконавче провадження" ст.ст. 4 5 , 86-87, 121 2 ГПК України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ПАТ "Укрінбанк" на дії (бездіяльність) ВДВС Підгаєцького РУЮ Тернопільської області задоволити повністю.

2. Визнати оскаржувані дії (бездіяльність) ВДВС Підгаєцького РУЮ Тернопільської області щодо неналежного виконання наказу господарського суду Львівської області від 10.12.2010р. № 15/219 протиправними.

3. Визнати незаконною та скасувати постанову № 23992326 від 03.07.2012р. ВДВС Підгаєцького РУЮ Тернопільської області про повернення виконавчого документа стягувачу.

4. Зобов"язати ВДВС Підгаєцького РУЮ Тернопільської області відновити виконавче провадження № 23992326 з примусового виконання наказу у справі № 15/219, виданого господарським судом Львівської області 10.12.2010р. та вжити передбачених Законом України "Про виконавче провадження"заходів з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області.

5. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані в ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Долінська О.З.