Постанова

від 24.04.2013 по справі 5011-37/5017-2012-5017/3268/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2013 р.Справа № 5011-37/5017-2012-5017/3268/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Жекова В.І.

суддів Сидоренко М.В., Аленіна О.Ю.

секретар судового засідання Щербатюк О.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика по виробництву ділових книг „А"

на рішення господарського суду Одеської області

від 23.01.2013 р.

у справі № 5011-37/5017-2012-5017/3268/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика по виробництву ділових книг „А"

до відповідача Публічного акціонерного товариства „МАРФІН БАНК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватного підприємства „Ратмир-Соло"

про визнання відсутності права вимоги

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2013р. (судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.) апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду (т.2, а.с. 97).

Відповідно до протоколу повторного авторозподілу справи №89 від 01.04.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Будішевської Л.О. у відпустці справа №5011-37/5017-2012-5017/3268/2012 передана на розгляд судді Жекову В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 04.04.2013р. (судді Жеков В.І., Сидоренко М.В., Аленін О.Ю.), яка надіслана сторонам 16.04.2013р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 24.04.2013р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

12.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика по виробництву ділових книг „А" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства „МАРФІН БАНК", за участю третьої особи Приватного підприємства „Ратмир-Соло", в якому просило задовольнити позовну заяву ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" до ПАТ „МАРФІН БАНК", третя особа ПП „Ратмир-Соло" про визнання відсутності права вимоги у повному обсязі; визнати відсутність у ПАТ „МАРФІН БАНК" права вимоги до ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" виконання зобов'язання за договором поруки №117-СК від 28.05.2005р.; судові витрати покласти на ПАТ „МАРФІН БАНК".

Позов обґрунтований тим, що 28.09.2005р. між ВАТ „Морський транспортний банк" та ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" було укладено договір поруки №117-СК, за яким ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" зобов'язалося перед ВАТ „Морський транспортний банк" відповідати за виконання обов'язків боржника ПП „Ратмир-Соло" за кредитним договором №76/К від 27.09.2005р.

Обґрунтовуючи позов ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" зазначає, що ПАТ „МАРФІН БАНК" не звернувся до поручителя протягом шести місяців з вимогою про виконання зобов'язання, що і є підставою для припинення права вимоги за договором поруки, що і кореспондується з приписами ч.4 ст. 559 ЦК України.

На думку ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду м. Києва з відповідним позовом щодо визнання відсутності права вимоги за договором поруки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2012р. (суддя Гавриловська І.О.) порушено провадження у справі (т.1, а.с. 1-2).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.06.2012р. (суддя Гавриловська І.О.) справа № 5011-37/5017-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика по виробництву ділових книг „А" до Публічного акціонерного товариства „МАРФІН БАНК", третя особа ПП „Ратмир-Соло" про визнання відсутності у відповідача права вимоги до позивача виконання зобов'язання за договором поруки №117-СК від 28.05.2005р. направлена за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області (т.1, а.с. 97-100).

Вищезазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. ухвала Господарського суду м. Києва від 13.06.2012р. залишена без змін (т.1, а.с. 121-126).

Зазначена постанова апеляційної інстанції також була оскаржена в касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2012р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. залишена без змін (т.1, а.с. 161-164).

07.11.2012р. Господарським судом м. Києва справа №5011-37/5017-2012-06-5/233 була направлена за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області (т.1, а.с.166).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2012р. (суддя Д'яченко Т.Г.) справа №5011-37/5017-2012прийнята до свого провадження та присвоєно справі №5011-37/5017-2012-5017/3268/2012 (т.2, а.с.1).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2013р. (суддя Д'яченко Т.Г.) у позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" є такими, що не відповідають вимогам закону.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика по виробництву ділових книг „А" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2013р. у справі №5011-37/5017-2012-5017/3268/2012 за позовною заявою ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" до ПАТ „МАРФІН БАНК", третя особа-ПП „Ратмир-Соло" про визнання відсутності права вимоги, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" у повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення спору.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.09.2005р. між ВАТ „Морський транспортний Банк" (місцезнаходження: м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966), іменований надалі „Банк", в особі Керуючого філією Банку у м. Києві Солдатової С.І., що діє на підставі положення про філію та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В. 13.01.2005р. за №188, з одного боку, і ПП „Свічколап трейдінг" (місцезнаходження: м. Київ, вул. М.Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 32420973), іменований надалі „Позичальник", в особі директора Іванькова А.Ф., що діє на підставі Статуту, з іншого боку було укладено кредитний договір №76/К (т.1, а.с.13-20).

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до пункту 1.1. договору визначено, що Банк зобов'язується надати Позичальнику на поповнення обігових коштів, фінансування витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень кредит, придбання нерухомого майна у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1 500 000, 00 доларів США з „27" вересня 2005р. і терміном погашення до „27" вересня 2010р. включно, із сплатою 14, 5% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а Позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити пеню та штрафі санкциї, які передбачені умовами цього договору. Кредит видається з можливістю конвертації у національну валюту України.

Пунктом 1.2. договору визначено, що за цим договором Позичальник має право багаторазово отримувати кошти за кредитом і погашати заборгованість таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості за кредитом не перевищував, встановленого пунктом 1.1. даного договору, ліміту.

Згідно з положеннями пункту 3.3.2. договору визначено, що при порушенні Позичальником якого-небудь зобов'язання, передбаченого умовами даного договору, Банк має право на свій розсуд змінити умови договору-вимагати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що наступили в зазначену в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, цілком виконати інші зобов'язання за договором.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28.09.2005р. між ВАТ „Морський транспортний Банк", місцезнаходження: 68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966, що має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених п.10.1 ст.10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р., №283/97-ВР із змінами та доповненнями, що іменується надалі „Кредитор", в особі керуючого Філією „Кредитора" у м. Києві Солдатової Є.І., що діє на підставі Положення про філію та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В. 13.01.2005р., за №188, з однієї сторони, та ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" , місцезнаходження: Україна, 03118, м. Київ, вул. Козацька, 118, код ЄДРПОУ 32911664, в особі Генерального директора Шелегеди А.В., що діє на підставі Статуту, іменований надалі „Поручитель", з другої сторони, разом іменовані „Сторони", а окремо „Сторона" було укладено договір поруки №117-СК (т.1, а.с. 21).

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до пункту 1.1. договору визначено, що Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання ПП „Свічколап трейдінг", що іменується надалі „Позичальник", за кредитним договором №76/К від „27" серпня 2005року, відповідно до якого Кредитор зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1 500 000, 00 доларів США з „27" вересня 2005р. і терміном погашення до „27" вересня 2010 року включно, на поповнення обігових коштів, фінансування витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень, придбання нерухомого майна із сплатою 14,5% річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості за кредитом, а Позичальник зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути Кредитору кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пеню та штрафні санкції передбачені умовами Кредитного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що Поручитель в повному обсязі відповідає перед Кредитором за зобов'язаннями, що випливають з Кредитного договору солідарно з Позичальником (а саме, сплата основного боргу за кредитом, відсотків за користування кредитом, комісії, неустойки, передбаченої Кредитним договором, збиткам Кредитора внаслідок невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, а також інших платежів, передбачених Кредитним договором) усім всім майном і засобами, на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України.

Положеннями пункту 2.2 вищеназваного договору визначено, що при невиконанні (або частковому невиконанні) Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у терміни, зазначені у кредитному договорі, Поручитель зобов'язується здійснити погашення заборгованості за кредитом, відсотків та інших сум, які Позичальник повинен сплатити відповідно до кредитного договору, у п'ятиденний термін із дня пред'явлення до нього вимоги Кредитором або повідомлення Позичальника про неможливість сплати зазначених сум.

З наявної в матеріалах справи вимоги ВАТ „Морський транспортний Банк" від 16.12.2008р., вих. №1158/04 вбачається, що ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А" було повідомлено, що позичальником ПП „Свічколап трейдінг" умови кредитного договору №76/К від 27.09.2005р. станом на 15.12.2008р. виконані не були, а отже ТОВ „Фабрика по виробництву ділових книг „А", як поручителю необхідно виконати умови договору поруки №1117-СК від 28.05.2005р. щодо необхідності сплати частини наявної заборгованості (т.1, а.с.89).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак і не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Так, приписами статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на викладене судова колегія апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх прав, який передбачено ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України.

Положеннями частини 1 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до положень частини 4 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до приписів частини 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також, згідно до п.4.4 договору поруки від 28 вересня 2005р., „Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного погашення позичальником або поручителем заборгованості за основним боргом по кредиту, сплаті відсотків, а також збитків та неустойки..."

Отже, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення спору, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції були дослідженні всі обставини справи та цілком обґрунтовано зроблено висновок щодо відмови у задоволенні позову.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував викладені в рішенні суду обставин, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 -V1), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 99,101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2013р. у справі № 5011-37/5017-2012-5017/3268/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 25 квітня 2013р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Сидоренко М.В.

Аленін О.Ю.