Рішення

від 18.04.2013 по справі 911/587/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2013 р. Справа № 911/587/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО СЕРВІС",

02166, м. Київ, Деснянський район, вул. Жукова, 28, кв. 156

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ УКРАЇНА ЛТД",

08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 1

08200, м. Ірпінь, вул. Щорса, 16

про стягнення 308 312, 18 грн.

за участю представників:

позивача - Шаблій Ю.В. (довіреність від 14.02.2013);

відповідача - Сич Є.Ю. (довіреність від 05.09.2012).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО СЕРВІС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ УКРАЇНА ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 308 312, 18 грн.

Позовні вимоги обґрунтувані порушенням відповідачем умов договору підряду від 01.12.2011, в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.03.2013.

12.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4342 від 12.03.2012) позивачем подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна», що обґрунтовано тим, що в мотивувальній частині постанови Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 у адміністративній справі № 2а-4235/12/1070 (копію залучено до матеріалів справи) про скасування податкового повідомлення-рішення, за позовом відповідача до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції, зазначено, що спірний договір підряду від 01.12.2011 укладено для належного виконання відповідачем зобов'язань перед підприємством з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна», що виникли у відповідача на підставі договору від 30.11.2011 №30112011-001.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Суд, дослідивши вказане клопотання, встановив відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що позивачем не обґрунтовано можливість впливу рішення з господарського спору у даній справі на права або обов'язки Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна», а підстави для залучення третіх осіб для підтвердження вимог або заперечень сторін у суду відсутні.

12.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4343 від 12.03.2012) позивач подав клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 12.03.2013, розглянувши клопотання про витребування доказів, судом встановлено відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що дане клопотання не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України та суперечить статтям 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 12.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 26.03.2013.

У судовому засіданні 26.03.2013 оголошувалась перерва на 04.04.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.04.2013 оголошувалась перерва на 18.04.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

04.04.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8822 від 04.04.2013) надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Україна ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Сервіс" про стягнення 265 163,55 грн. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням первісним позивачем строків виконання робіт за договором підряду від 01.12.2011.

Ухвалою від 04.04.2013 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Україна ЛТД" повернуто без розгляду.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9920 від 18.04.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

У судовому засіданні 18.04.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, представник відповідача позов заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО СЕРВІС" (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ УКРАЇНА ЛТД" (далі - замовник) укладено договір підряду від 01.12.2011 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт - монтаж систем холодопостачання на об'єкті: адміністративно-готельний та торгово-розважальний комплекс за адресою: м. Київ, перетин вул. Заболотного та Столичного шосе (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх (пункт 1.1. Договору).

За правовою природою Договір є договором підряду. Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Договірна ціна визначається на основі твердого кошторису (Додаток № 2 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору, є твердою та становить 2 507 092,44 грн. та складається з вартості матеріалів - 1 829 051,44 грн. та вартості робіт - 678 041,00 грн. (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, замовник виплачує підряднику авансовий платіж не пізніше 5 робочих днів з дати підписання сторонами Договору, в розмірі 60% вартості Договірної ціни, що складає 1 504 255,46 грн.

Відповідно до пункту 2.3. Договору, ціна Договору може змінюватись виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладання письмової додаткової угоди у разі зміни обсягів робіт або при необхідності виконання додаткових робіт.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 15.02.2012 (далі - Додаткова угода № 1) сторони передбачили збільшення обсягів робіт за Договором, відповідно до якої вартість додаткових робіт складає 35 450,00 грн.

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди № 1 передбачено попередню оплату вказаних у ній робіт - 50% від загальної вартості робіт, що становить 17 725,00 грн.

Згідно пункту 3.2. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником на основі затверджених замовником акту приймання виконаних підрядних робіт.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 13.1. Договору).

На виконання вимог Договору, відповідачем сплачено авансовий платіж у розмірі 1 504 255,46 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згодом, станом на день подання позову, з урахуванням авансового платежу, відповідачем здійснено часткову оплату переданих позивачем матеріалів, комплектуючих та виконаних монтажних робіт у сумі 2 230 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Предметом позову в даному провадженні є стягнення коштів за актами здачі-прийняття робіт (Т. 1, а.с. №№ 40-46), що не підписані відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань з прийняття робіт та оплати їх вартості, що передбачена твердим кошторисом, що погоджений сторонами у Договорі та Додатковій угоді № 1.

Правовідносини, які виникли у зв'язку з виконанням договору підряду регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» (із змінами та доповненнями) договір підряду укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору підряду є найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт. Підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт (пункт 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт. Акти виконаних робіт за Договором є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.

Відповідно до пункту 3.3. Договору, замовник оплачує виконані підрядником роботи протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт з урахуванням авансового платежу, визначеного згідно з умовами Договору та інших вирахувань та утримань, передбачених Договором.

Приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно до вимог чинних нормативних актів та законодавства України, які регламентують прийняття закінчених робіт (пункт 6.1. Договору).

Позивач стверджує, що ним, на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 1 виконано підрядні роботи на загальну суму 308 312,18 грн., про що ним складено та підписано акти (Т. 1, а.с. №№ 40-46), які передані для підписання відповідачу, а відповідач, у свою чергу, ухиляється від їх підписання та оплати.

Надані суду вищевказані акти прийому-передачі виконаних робіт не перевищують розмір твердого кошторису, встановленого Договором.

З огляду на положення Глави 61 Цивільного кодексу України, умови Договору та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отже, за змістом наведеної норми, відповідач зобов'язаний прийняти виконані позивачем роботи або відмовитися від їх прийняття надавши, при цьому, мотивовану відмову.

Умовами Договору сторони погодили порядок прийняття виконаних робіт, та, за наслідками цього, порядок їх оплати, а також визначили обов'язки сторін у ході прийому-передачі робіт.

Так, згідно з пунктом 6.4. Договору, підрядник готує та направляє замовнику акт приймання виконаних підрядних робіт протягом 3 календарних днів після закінчення робіт. Замовник зобов'язаний не пізніше 5 робочих днів з дати одержання від підрядника документів, зазначених в пункті 6.4 Договору, перевірити обсяг та якість виконаних робіт, та при відсутності заперечень, підписати вказані документи і передати їх в одному примірнику підряднику (пункт 6.5. Договору). При виявленні недоліків та дефектів у роботах, допущених з вини підрядника, замовник зобов'язаний направити підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт у письмовій формі (пункт 6.4. Договору).

Згідно пункту 6.5. Договору, у випадку мотивованої відмови замовника від прийняття виконаних робіт та/або їх вартості, протягом 2 робочих днів з дати отримання підрядником мотивованої відмови, сторони зобов'язані провести переговори та скласти і підписати акт про недоліки, в якому узгоджуються умови щодо строків та порядку усунення недоліків за рахунок підрядника. Протягом 2 робочих днів після усунення підрядником недоліків, що визначені актом про недоліки замовник підписує документи, визначені у пункті 6.1. Договору.

З вказаних положень Договору вбачається, що сторони передбачили чіткий порядок дій, щодо підписання актів прийому-передачі, що фіксують факт належного виконання позивачем умов Договору та прийняття цього виконання відповідачем.

В обґрунтування позову, позивач вказує, що 11.12.2012 спірні акти надіслані на адресу відповідача разом з вимогою про оплату виконаних робіт. Дана кореспонденція отримана відповідачем 14.12.2012, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про її отримання, який міститься на повідомленні про вручення поштового відправлення, копію якого разом з описом вкладення до цінного листа та копією фіскального чеку від 11.12.2012 залучено до матеріалів справи.

У відповідь на вказану вимогу позивача про підписання спірних актів прийому-передачі підрядних робіт та сплату вартості робіт за ними, відповідач надіслав позивачу лист-пояснення від 28.12.2012 вх. № 72, в якому вказав про безпідставність вимог до нього про сплату решти коштів за Договором у розмірі 308 312,18 грн. та виклав обґрунтування своїх заперечень:

1) позивач порушив підпункт 6.2 пункту 6 Договору та не повідомив письмово відповідача, не пізніше, ніж за 5 робочих днів, про дату, на яку роботи будуть повністю виконані та готові для передачі відповідачу;

2) відповідач вважає Договір нікчемним, а, відтак, таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Дане твердження ґрунтується на висновках, що викладені в акті Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС від 10.08.2012 № 153/22-4/3496643 про результати документальної невиїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з позивачем за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

3) зважаючи на вищевказаний акт Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС, відповідач вважає правовідносини з відповідачем станом на 01.09.2012 припиненими та вказує, що про це відомо позивачу, а роботи, що зазначені у спірних актах, виконані самим відповідачем та іншими підрядними організаціями.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Твердження відповідача, що вказані в листі-поясненні, які за своєю суттю є відмовою від підписання спірних актів, оцінюється судом критично та вважаються необґрунтованими, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи, до матеріалів справи не додано акт Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС від 10.08.2012 № 153/22-4/3496643, який був однією з підстав не підписання спірних актів, що унеможливлює його дослідження.

Разом з тим, постановою Київського окружного апеляційного суду від 19.10.2012 у справі № 2а-4235/12/1070 за позовом відповідача до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0000722310, вказане рішення-повідомлення, в основу якого покладено акт від 10.08.2012 № 153/22-4/3496643, скасовано, а, відтак, посилання відповідача на даний акт у листі від 28.12.2012 є безпідставним та необґрунтованим.

Також, в матеріалах справи міститься лист від 10.05.2012 вх. № 15, який відповідач надає як доказ повідомлення позивача про дострокове розірвання Договору, у зв'язку з порушенням позивачем пунктів 7.1.15., 13.3.2., 13.3.3. Договору.

Як доказ надіслання вказаного повідомлення засобами поштового зв'язку, відповідач, у додатках до відзиву на позовну заяву, надає лист за підписом директора відповідача, скріпленим печаткою підприємства, з відбитком календарного штемпелю поштового відділення Київ-2 та написом «Підтверджуємо надсилання даного листа» та підписом невідомої особи, прізвище та посаду якої не зазначено.

У супровідному листі про надання документів до справи (вх.№ 8995 від 05.04.2013), відповідач надав пояснення, що даний лист ним направлено з відділення поштового зв'язку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Луначарського, 16/4.

Позивачем отримання листа про дострокове розірвання відповідачем Договору заперечується і на підтвердження цих заперечень, ним здійснено запит до Лівобережного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (копія наявна в матеріалах справи) та надано суду відповідь підприємства поштового зв'язку від 17.04.2013 № 31/52-ю-ТС-475, в якому повідомлено, що до Лівобережного поштамту звернення про підтвердження відправки простого поштового відправлення адресату, від Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ УКРАЇНА ЛТД" не надходило, використання таким чином календарного штемпелю суперечить статті 2 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, а за візуальним оглядом копії листа від 10.05.2012 вх. № 15 вбачається, що надпис та відбиток календарного штемпелю містять ознаки невідповідності.

При з'ясуванні обставин щодо передачі позивачу листа від 10.05.2012 вх. № 15 про дострокове розірвання відповідачем Договору та надання оцінки доказам, що надані відповідачем на їх підтвердження, господарський суд виходив з того, що абзацом 27 пункту 2 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), отже, розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, а відповідно до пунктів 59, 61 Правил, доказом надіслання того чи іншого документу, може бути опис вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпелю поштового відділення.

Враховуючи вищевикладене, в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем позивачеві листа від 10.05.2012 вх. № 15 про дострокове розірвання Договору (квитанція, опис вкладення до цінного листа), а поданий відповідачем лист (без номеру і дати) не приймається судом до уваги як доказ надсилання спірного листа від 10.05.2012 вх. № 15, відповідно до статей 4 3 , 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України .

З огляду на те, що відповідачем не доведено факту повідомлення позивача про дострокове розірвання Договору, відповідачем не доведено правових підстав його тверджень про те, що спірні роботи виконані не позивачем, а відповідачем та за його замовленням, іншими підрядними організаціями, оскільки в період з 01.09.2012 по 28.12.2012 між сторонами не відбувалось ніяких взаємовідносин.

25.01.2013 спірні акти прийому-передачі підрядних робіт повторно надіслані на адресу відповідача разом з вимогою про оплату виконаних робіт. Дана кореспонденція отримана відповідачем 05.02.2013, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про її отримання, який міститься на повідомленні про вручення поштового відправлення, копію якого разом з копією фіскального чеку від 25.01.2013 залучено до матеріалів справи. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Згідно з частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на встановлені судом обставини справи, факт отримання відповідачем спірних актів та відсутності вмотивованої відмови від їх підписання, суд дійшов висновку про ухилення відповідача від покладеного на нього законом і Договором обов'язку здійснити прийняття робіт, оскільки про це свідчать надані позивачем докази, а доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Зважаючи на обставини справи, що встановлені судом, спростовуються твердження відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що спірні роботи не могли бути виконані позивачем, оскільки, на підставі актів виконаних будівельних робіт №№ 11-26 дані роботи у вересні 2012 року вже були здані замовнику відповідача - Підприємству з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна».

Відповідач не довів суду, що він скористався правом на дострокове розірвання Договору, що передбачене законом та Договором, а, відтак, наявність обставин, про які стверджує відповідач, стосовно порушень позивачем строків виконання робіт, строків повідомлення відповідача про те, що роботи виконані та можуть бути передані відповідачу та строків складання відповідної документації для приймання-передачі робіт, не звільняла відповідача від обов'язку прийняти роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, а згідно з частиною 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, при з'ясуванні судом правомірності заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати виконаних робіт за Договором, судом встановлено чинність Договору, доказів його розірвання або визнання недійсним у судовому порядку, суду не надано.

Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Враховуючи вищевикладене, судом досліджено відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній посилаючись на пункту 4.1. Договору, зазначає про порушення позивачем умов Договору.

Пункт 4.1. Договору говорить про те, що підрядник зобов'язується завершити виконання робіт за Договором - не пізніше 15.03.2012. Натомість, матеріали справи свідчать про те, що роботи за спірними актами здійснювались з порушенням вказаного строку.

З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу на пункт 4.2. Договору, в якому зазначено, що якщо підрядник виконує роботи настільки повільно, що закінчення їх у строк встановлений Договором стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від Договору та вимагати відшкодування понесених ним збитків, а також розірвати Договір.

У матеріалах справи відсутні докази того, що замовник - відповідач відмовився від подальшого виконання Договору через прострочення боржника та втрату інтересу відповідача до виконання Договору, тому вказані твердження відповідача є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, неприйняття яких відповідачем не обґрунтоване, у сумі 380 312,18 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів обґрунтованості відмови від підписання актів прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 380 312,18 грн. суду не надав, відповідно суд не має підстав для визнання мотивів не підписання відповідачем актів обґрунтованими.

Оскільки судом встановлено факт належного складання та передачі відповідачу спірних актів приймання-передачі та, враховуючи той факт, що відповідачем не надано належних доказів заявлення ним будь-яких претензій до вказаних у них робіт на загальну суму 380 312,18 грн., зокрема, відповідачем не заперечене їх виконання, обсяг та якість, то відповідач, фактично, визнав обсяг та вартість цих робіт, а, відтак, зобов'язаний їх оплатити.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення 380 312,18 грн. основного боргу за виконані підрядні роботи підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем у позовній заяві викладено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, оскільки невжиття цих заходів може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача грошових сум; ймовірність припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності відповідача.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, тобто, з обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду, не підтвердив твердження заяви належними доказами, у зв'язку з чим, заява позивача про застосування заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання, який процесуальний документ має бути ухвалений за результатами розгляду клопотання про забезпечення позову у разі, коли таке клопотання розглядалося в тому судовому засіданні, в якому справу розглянуто по суті з прийняттям рішення у ній, судом враховано пункт 23. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" де вказано, що у зазначеному випадку стислий зміст заяви (клопотання) про забезпечення позову, мотиви задоволення (повного чи часткового) або відхилення такої заяви та висновок з розглянутого питання можуть міститися в рішенні господарського суду, прийнятому по суті справи.

За змістом пункту 10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу про вжиття заходів до забезпечення позову повинні зазначатись в резолютивній частині рішення суду.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позову у розмірі 6 166,24 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ УКРАЇНА ЛТД" (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34966343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО СЕРВІС" (02166, м. Київ, Деснянський район, вул. Жукова, 28, кв. 156, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36375940) 308 312 (триста вісім тисяч триста дванадцять) грн. 18 коп. основної заборгованості та 6 166 (шість тисяч сто шістнадцять) грн. 24 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ УКРАЇНА ЛТД" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук