Постанова

від 21.03.2013 по справі 2а-535/12/0170/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2013 р. 12:17 Справа №2а-535/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши за участю представника позивача - Чернікової О.С., представників відповідача - Павлюкової О.В., Шевцова В.Г., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ"

до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-Готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ " (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання скасування податкового повідомлення-рішення № 0002071501 від 18.10.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, що викладені в Акті камеральної перевірки від 28.09.2011р. не відповідають приписам Податкового кодексу України, оскільки розрахунок об'єкту оподаткування за наслідками другого кварталу 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Представники відповідача проти позову заперечували, в обґрунтування своєї позиції надали письмові заперечення в яких зазначили, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2012р. у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі.

07.02.2013р. до суду надійшов висновок експерта експерт Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса № 574 від 28.01.2013р., у зв'язку з чим. Суд ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2013р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд справи.

У судовому засіданні 13.03.3013р. експерт Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса Свірідова О.Є. надала суду усні пояснення стосовно висновку, а також 19.03.2013р. надала письмові пояснення до висновку.

Представник позивача у судовому засіданні 21.03.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні 21.03.2013р. проти позову заперечували з підстав викладених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011р. відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток позивача за ІІ квартал 2011 року.

За результатами проведення вказаної перевірки 28.09.2011р. складений Акт № 1094, у висновках якого зафіксовано, що позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 7572920,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 18.10.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002071501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011р. на 7572920,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим-повідомленням рішенням позивач оскаржував його до ДПА в АР Крим, ДПС України, але всі скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі підпункту 54.3, 58.1. ПКУ. Відповідно до зазначеної норми закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідач зазначає, що позивачем порушено п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України, до витрат другого календарного кварталу 2011 року включене від'ємне значення об'єкту оподаткування за підсумками 2010 року, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ кв. 2011р на 7572920,00 грн.

З такою позицією відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Статтею 6 Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Судом встановлено, що 09.06.2011р. позивачем була сформована та направлена відповідачу декларація з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року, де у рядку 04.1 зазначені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) - 873771,00 грн., у рядку 04.9. зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у сумі «-» 8577520,00грн.

Відповідно до пункту 48.1. статті 48 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

У першому кварталі 2011 року діяв Наказ Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. № 143, зареєстрований у Мінюсті України 8 квітня 2003 р. за № 271/7592, яким був затверджений Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства. У пункті 4.1. Порядку було зазначено, що декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Пунктом 2.1 ст. 2 Порядку передбачено, що відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону N 2181, якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону), такий платник податків має право надати уточнений розрахунок.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періоді з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПКУ, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 46.5 ПКУ Державною податковою адміністрацією України розроблено нову форму податкової декларації з податку на прибуток підприємства, яка затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011 року за N 397/19135 (далі - Наказ № 114). Пунктом 4 Наказу № 114 передбачено, що цей Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Зазначений наказ офіційно опублікований 11.04.2011 в газеті "Офіційний вісник України". Відповідно звітність з податку на прибуток за податкові періоди, починаючи з податкового періоду "II квартал" 2011 року подається за формою податкової декларації, визначеною наказом № 114. Вперше подання податкової звітності за такою формою здійснюватиметься до податкових органів з 01.07.2011. Виправлення самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданих платником податкових деклараціях, шляхом подання нової декларації за минулі податкові періоди здійснюється після 01.07.2011 за формою декларації, передбаченої наказом № 114 (абзац 1 п. 50.1 ст. 50 Кодексу).

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року від 09.08.2011р. позивачем зазначена сума витрат, що враховується при визначення об'єкта оподаткування у рядку 04 -5776318,00 грн. зазначений показник розкривається у показниках рядків 05 та 06.

Разом з тим 26.09.2011 позивачем подана уточнююча декларація з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, де у складі витрат рядок 04 сума 15119761,00 грн., від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за 1 квартал 2011р. по рядку 06.6 склало суму 8661072 грн., від'ємне значення об'єкту оподаткування по рядку 07 склало -8482537 грн.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Під час розгляду справи судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу, висновок якої № 574 від 28.01.2013р. залучений до матеріалів справи, крім того, експертом Свірідовою О.Є., яка попереджена про кримінальну відповідальність, передбачену ст.384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, були надані суду усні пояснення стосовно висновку, а також 19.03.2013р. надані письмові пояснення до висновку, що залучені до матеріалів справи.

З урахуванням висновку експерта № 574 від 28.01.2013р. та письмових пояснень до висновку від 18.03.2013р. вих. № 2/333екс, експертом зазначено, що висновки акту перевірки № 1094 від 28.09.2011р. щодо завищення збитків (від'ємного значення об'єкту оподаткування) на суму 7572920,00 грн. (сума збитків за актом - 909617,00 грн.) нормативно та документально не підтверджуються у повному обсязі.

Експерт зазначає, що позивачем навпаки збитки були занижені на суму 9542,40 грн. та склали 8492079,40 грн.

У рядку 06.6 «від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) року» податкової декларації з податку на прибуток позивача за ІІ квартал 2011 року повинна бути відображена сума 8670614,40 грн., тобто більше ніж відображено позивачем в уточнюючий декларації від 26.09.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи та висновку експерта, розбіжності даних експертизи з даними викладеними в акті перевірки, виникли в результаті того, що відповідачем були враховані у складі валових витрат позивача за ІІ квартал 2011 року лише витрати, що виникли в результаті діяльності підприємства у І кварталі 2011 року, без врахування раніше понесених збитків.

Суд не погоджується з думкою податкового органу про те, що до складу ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 р.

Подібне тлумачення відповідачем зазначеного положення Податкового кодексу суд вважає неспроможним.

У даній нормі законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 №2275-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток, а саме наступне.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 ПКУ, цій перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.»

Аналогічна правова позиція викладена у Листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики № 04-39/10-1160 від 10.11.2011р., в якому останній зокрема зазначив, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується зокрема на такому принципі як - презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Вказаний принцип знайшов відображення у п. 56.21 ст. 56 ПК України, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін, висновку експерта, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ та, відповідно, відсутність факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ кварталі 2011 року у розмірі 7572920,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що спростовують правомірність дій позивача.

Оскільки суд дійшов висновку, що збитки за 2010 рік є невід'ємною частиною збитків за підсумками 1 кварталу 2011 року, в подальшому за підсумками ІІ,ІІІ,ІУ кварталів 2011 року, то у відповідача відсутні були правові підстави для зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 7572920,00 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам частини 3 статті 2 КАС України в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 7572920,00 грн.

У зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011р. № 0002071501 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток не може бути визнане таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011р. № 0002071501 без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011р. № 0002071501.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В силу ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача документально підтверджені судові витрати на судовий збір сплачений відповідно до платіжного доручення № 5848 від 28.12.2011р. в розмірі 30,12 грн.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Листі від 21.11.2011р. № 2135/11/13-11.

В судовому засіданні 21.03.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 26.03.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 18.10.2011р. № 0002071501.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ" витрати зі сплати судового збору в розмірі 30,12 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.