Ухвала

від 21.09.2015 по справі 2а-535/12/0170/21

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/800/66333/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2013 року

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року

у справі №2а-535/12/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ»

до Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-готель «ПОРТО МАРЕ ХХІ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим постановою від 21 березня 2013 року визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 18 жовтня 2011 року №0002071501. Стягнув з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 30,12 грн.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2013 року змінив постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2013 року, шляхом викладення абзацу третього в наступній редакції «Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 30,12 грн. судових витрат зі сплати судового збору». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за другий квартал 2011 року, про що складено акт від 28 вересня 2011 року №1094, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв`язку з чим, завищено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 572 920,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2011 року №0002071501, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за другий квартал 2011 року на 7 572 920,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу щодо необхідності включення від`ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого суб`єктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011 року, без врахування від`ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Скасовуючи податкове повідомлення - рішення від 18 жовтня 2011 року №0002071501, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності законодавчих обмежень щодо відображення у декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011 року від`ємного значення об`єкту оподаткування, сформованого за підсумками першого кварталу 2011 року, з урахуванням збитків минулих періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію від 09 червня 2011 року з податку на прибуток за перший квартал 2011 року, у якій у рядку 04 відображено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) у розмірі 5 776 318,00 грн. При цьому, до податкової декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011 року позивачем подано уточнюючу декларацію, де у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) рядок 04 відображено суму у розмірі 15 119 761,00 грн., до складу рядка 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року)» включено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх періодів, відображеного у рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011 року у розмірі 8 661 072,00 грн., а від'ємне значення об'єкту оподаткування по рядку 07 склало - 8 482 537,00 грн.

Отже, спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування позивачем приписів пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, яким визначені особливості застосування у 2011-2012 роках пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 рік здійснювався на підставі чинних до 01 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 6.1 статті 6 вказаного Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою було визначено обмеження щодо врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 вказаного Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статті 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, у 2011 році встановлені пунктом. 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися.

При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01 січня 2010 року так і суми, які виникли у попередніх роках.

В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2011 року.

Виходячи з викладеного, вірними є висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що складовою частиною валових витрат першого кварталу 2011 року згідно пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було від'ємне значення минулих податкових періодів.

За наведених обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що з урахуванням законодавчо визначеного єдиного принципу відображення єдиного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток минулих років наростаючим підсумком, у складі витрат у наступних податкових періодах, закріпленого статтею 150 Податкового кодексу, у 2011 році (включаючи перший квартал) позивачем правомірно було сформовано об`єкт оподаткування наростаючим підсумком на підставі даних декларації з податку на прибуток за 2010 рік та перший квартал 2011 року.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про завищення позивачем у другому кварталі 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 7 572 920,00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі №2а-535/12/0170/21 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.