Ухвала

від 08.04.2013 по справі к15/036-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 квітня 2013 року Справа № К15/036-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКозир Т.П., суддів:Заріцької А.О., Малетича М.М., Могил С.К., Панової І.Ю., розглянувши заявуОСОБА_6; ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 14.11.2012 у справі№ К15/036-10 за позовомОСОБА_6; ОСОБА_7 до Відкритого акціонерного товариства "Тетіївський завод продовольчих товарів" треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Тетіївський завод продовольчих товарів"; Державний реєстратор Тетіївської районної державної адміністрації про визнання недійсними рішень правління від 30.09.2009 (протокол № 4), від 09.10.2009 (протокол № 6), від 15.10.2009 (протокол № 8), від 26.10.2009 (протокол № 13), від 03.11.2009 (протокол № 15), від 06.11.2009 (протокол № 17), від 30.11.2009 (протокол № 19), від 03.12.2009 (протокол № 21), від 15.12.2009 (протокол № 23), від 25.01.2010 (протокол № 25)

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Тетіївський завод продтоварів" про визнання недійсними рішень правління відповідача від 30.09.2009 (протокол № 4), від 09.10.2009 (протокол № 6), від 15.10.2009 (протокол № 8), від 26.10.2009 (протокол № 13), від 03.11.2009 (протокол № 15), від 06.11.2009 (протокол № 17), від 30.11.2009 (протокол № 19), від 03.12.2009 (протокол № 21), від 15.12.2009 (протокол № 23), від 25.01.2010 (протокол № 25).

Рішенням господарського суду Київської області від 13.01.2012 у справі № К15/036-10 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у справі № К15/036-10 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2012 у справі № К15/036-10 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено в силі.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2012 у справі № К15/036-10, в якій просять зазначену постанову скасувати та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 25.09.2007 у справі № 325/14-06 та від 02.08.2011 у справі № 6/186/10, а також на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.07.2006 у справі № 3-2349к06, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

З постанови від 14.11.2012 у справі № К15/036-10, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції залишив без змін рішення місцевого господарського суду, яким було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними відповідних рішень правління відповідача (акціонерами якого є позивачі), якими було відчужено основні засоби акціонерного товариства (відповідача) до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю (третьої особи). При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених місцевим господарським судом обставин справи про те, що приймаючи оскаржувані рішення, правління відповідача діяло в межах повноважень, наданих статутом, оскільки статутом відповідача розгляд питання про вступ в якості учасника до господарського товариства не віднесено до виключної компетенції загальних зборів чи наглядової ради, а майнові вклади, щодо внесення яких було прийнято оскаржувані рішення, не перевищували у кожному окремому випадку 5% підсумку балансу.

Водночас, у постанові від 02.08.2011 у справі № 6/186/10, суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсними рішень зборів правління відповідача (акціонером якого є позивач) про вступ відповідача, як учасника, з передачею до статутного фонду відповідних активів, до товариства з обмеженою відповідальністю (третьої особи). При цьому Вищий господарський суд України виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що оспорювані рішення були прийняті правлінням відповідача з перевищенням компетенції та суперечать раніше прийнятому рішенню наглядової ради відповідача про те, що відповідні питання, зокрема, щодо відчуження майна відповідача, вирішуються тільки загальними зборами.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, колегією суддів не приймається до уваги в якості доказу неоднакового застосування норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 25.09.2007 у справі № 325/14-06, оскільки зазначена постанова була скасована постановою Верховного Суду України від 13.11.2007, а отже, на даний час є нечинною, у зв'язку з чим на неї не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

Також не підлягають прийняттю до уваги посилання з приводу неоднакового застосування норм матеріального права на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.07.2006 у справі № 3-2349к06, так як до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, оскільки відповідно до положень глав 4, 5 розділу ІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а не судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у допуску справи № К15/036-10 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ. Козир Судді: А. Заріцька М. Малетич С. Могил І. Панова