Постанова

від 22.04.2013 по справі 5017/606/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 5017/606/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Терлецького Д.С., дов. № б/н від 23.02.2013 року;

Відповідача: Стемковської О.О., дов. № 01/04/13-г від 01.04.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Щедро-Ком" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року

у справі № 5017/606/2012 господарського суду Одеської області

за позовом приватного підприємства "Щедро-Ком"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ"

про стягнення 1 999 549, 54 грн.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року приватне підприємство "Щедро-Ком" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ", просило (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.06.2012 року) (т. 1, а.с. 111-113) стягнути з відповідача 1 624 469,53 грн. основного боргу, 154 324,61 грн. інфляційних втрат, 69 696,42 грн. 3% річних, 141 106,31 грн. неустойки та судові витрати (т. 1, а.с. 2-4).

Позовні вимоги мотивовано невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ" умов договору поставки № 16 від 10.08.2010 року щодо оплати поставленого товару.

Заперечуючи проти позову, товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ" звернулось з зустрічною позовною заявою, просило визнати недійсним договір поставки № 16 від 10.08.2010 року, укладений між сторонами (т. 1, а.с. 26-27).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2012 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.212 року (т. 1, а.с. 60-63) та постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2012 року (т. 1, а.с. 87-88) зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ" повернуто без розгляду (т. 1, а.с. 24-25).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2012 року провадження у справі зупинялось (т. 1, а.с. 43-44).

У поясненнях від 12.07.2012 року відповідач зазначав, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ" не отримувало товар, зазначений у позові, не видавало довіреностей на отримання вказаного товару, а тому просило у задоволенні позовних вимог відмовити (т. 1, а.с. 120-125).

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2012 року (суддя Мостепаненко Ю.І.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ" 1 624 469,53 грн. основного боргу, 154 324,61 грн. інфляційних втрат, 69 696,42 грн. 3% річних, 16 244,69 штрафу, 124 861,62 пені. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 85-93).

Судовий акт мотивовано встановленням факту поставки товару у кількості 979,315 тон за договором № 16 від 10.08.2010 року та невиконанням відповідачем зобов'язань щодо його сплати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року (головуючий Андрєєва Е.І., судді Лисенко В.А., Мацюра П.Ф.) рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2012 року скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 57-61).

Оскаржений судовий акт мотивовано безпідставністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, приватне підприємство "Щедро-Ком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2012 року залишити в силі (т. 3, а.с. 73-76).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2013 року касаційну скаргу приватного підприємства "Щедро-Ком" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.02.2013 року (т. 3, а.с. 70).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/87 від 25.02.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мирошниченко С.В., судді Барицька Т.Л., Хрипун О.О. (доповідач) (т. 3, а.с. 90).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2013 року відкладено розгляд касаційної скарги на 06.03.2013 року (т. 3, а.с. 92).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2013 року відкладено розгляд касаційної скарги на 20.03.2013 року (т. 3, а.с. 94).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2013 року відкладено розгляд касаційної скарги на 25.03.2013 року (т. 3, а.с. 95).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/320 від 26.03.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Хрипуна О.О. (т. 3, а.с. 100).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.04.2013 року касаційну скаргу приватного підприємства "Щедро-Ком" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.04.2013 року (т. 3, а.с. 101-103).

У судовому засіданні 08.04.2013 року оголошено перерву до 22.04.2013 року.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.08.2010 року між приватним підприємством "Щедро-Ком" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ" було укладено договір поставки № 16, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець належним чином прийняти та оплатити на умовах договору пшеницю, а саме: 223 т. за ціною 1 282,50 грн. за тону, всього на 285 997,50 грн.; 121 т. за ціною 1 345,83 грн. за тону, всього на 162 845,43 грн.; 85 т. за ціною 1 326,67 грн. за тону, всього на 112 766,95 грн.; 57 т. за ціною 1 416,67 грн. за тону, всього на 80 750,19 грн.; 495 т. за ціною 1 450,83 грн. за тону, всього на 718 160,85грн., разом на 1 632 625,10 грн. (в т.ч. ПДВ) (п. 1.1 договору) (т. 1, а.с. 38-39).

Розділом 2 договору сторони погодили умови та строки поставки товару, відповідно до яких поставка здійснюється зі складу у с. Троїцьке, с. Немирів, с. Тростянець, с. Соколівка; строк поставки - серпень 2010 року; передача товару здійснюється шляхом підписання сторонами видаткових накладних; право власності на товар переходить у момент підписання видаткової накладної; зберігання товару протягом 20 днів здійснюється за рахунок продавця та входить до вартості товару (т. 1, а.с. 38).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця або шляхом внесення грошових коштів в його касу. Остаточний розрахунок за договором здійснюється сторонами не пізніше тридцяти днів з моменту підписання накладних на передачу товару (т. 1, а.с. 38).

Згідно п. 4.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує продавцю, за його вимогою, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від простроченої суми (т. 1, а.с. 38).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем зобов`язань за договором, продавець має право вимагати сплати йому штрафу в розмірі 1% від суми, зазначеної у п. 1.2 договору, а у випадку частково виконання зобов'язання від суми невиконаної частки або виконаної частки за розсудом покупця (т. 1, а.с. 38).

Відповідно до п. 6.5 договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т. 1, а.с. 39).

На підтвердження позовних вимог приватним підприємством "Щедро-Ком" надано видаткові накладні від 11.08.2010 року № РН-137, згідно якої поставлено пшеницю у кількості 222,620 т. за ціною 1 262,50 грн. за тону, 120,445 т. за ціною 1 345,83 грн. за тону, 85,330 т. за ціною 1 326,67грн. за тону - всього на суму 667 633,19 грн. (в т.ч. ПДВ) та № РН-138, згідно якої поставлено пшеницю у кількості 56,430 т. за ціною 1 416,67 грн. за тону, 494,490 т. за ціною 1 450,83 грн. за тону - всього на суму 956 836,34 грн. (в т.ч. ПДВ) (т. 1, а.с. 11, 14); рахунки-фактури від 11.08.2010 року № СФ -137, № СФ-138 виписані за вказаними видатковими накладними (т. 1, а.с. 12, 15); податкові накладні позивача від 11.08.2010 року № 137, № 138 (т. 1, а.с.10, 13).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Місцевим господарським судом встановлено, що видаткові накладні № РН-137 та № РН-138 від 11.08.2010 року від імені приватного підприємства "Щедро-Ком" підписано Войтенко Є.О. та засвідчені печаткою, а від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ" невстановленою особою та завірені печаткою відповідача.

Місцевий господарський суд, встановивши, що у видаткових накладних № РН-137 та № РН-138 від 11.08.2010 року у порушення приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не вказано як посадове становище, так і прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка підписала вказані документи від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ", дійшов висновку про неможливість ідентифікації особи, якою здійснювалось отримання пшениці за вищевказаними накладними.

Також судом першої інстанції встановлено відсутність довіреності на отримання відповідачем 979,315 т. пшениці, за допомогою якої можна було б ідентифікувати особу, яка прийняла вказаний товар від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ" за видатковими накладними № РН-137 та № РН-138 від 11.08.2010 року.

Згідно п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.19999 року № 17 (в редакції, чинній станом на 11.08.2010 року) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Враховуючи положення вищезазначеної інструкції, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ", а також законністю користування таких печаток і штампів покладалось на керівника відповідача.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки видаткові накладні № РН-137 та № РН-138 від 11.08.2010 року скріплені печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельний дім "СГ", то цей факт свідчить про вчинення правочину особою, яка була наділена реальними повноваженнями на вчинення такого роду юридично значимих дій.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду апеляційною інстанцією є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи прийнятий у справі судовий акт, апеляційна інстанція зазначила про хибність висновку доведеності поставки вищезазначеного товару (пшениці) за договором № 16 від 10.08.2010 року, оскільки видаткові накладні № РН-137 та № РН-138 від 11.08.2010 року не відповідають вимогам чинного законодавства щодо оформлення такої документації, зокрема, у них відсутні посилання на зазначений договір поставки, укладений сторонами та на інші підстави одержання товару.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Розділом 2 вказаного Положення визначено поняття первинного документу та пунктом 2.4 визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 2.5 зазначеного Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто, печатка на первинному документі не визначена як обов'язковий реквізит такого виду документа.

Натомість, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції є обов'язковим реквізитом первинного документу.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та керуючись повноваженнями, передбаченими ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, скасувавши прийнятий місцевим господарським судом акт, дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Щедро-Ком" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року у справі № 5017/606/2012 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков