Постанова

від 22.04.2013 по справі 5011-16/11143-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 5011-16/11143-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Горбаня О.В., дов. № б/н від 18.04.2013 року;

Відповідача: Шабанова С.В., дов. № 13-11-11320 від 08.08.2012 року;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року

у справі № 5011-16/11143-2012 господарського суду міста Києва

за позовом приватного підприємства "Подільська будівельно-інвестиційна компанія"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 935 790,78 грн.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року приватне підприємство "Подільська будівельно-інвестиційна компанія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", просило стягнути з відповідача 248 214,57 грн. 3% річних, 687 576,21 грн. інфляційних втрат та судові витрати (а.с. 7-8).

Позовні вимоги мотивовано посиланням на п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року (головуючий Дикунська С.Я., судді Алданова С.О., Чорногуз М.Г.) (а.с. 204-207) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 132 589,88 грн. 3% річних, 296 929,39 грн. інфляційних втрат. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 106-109).

Оскаржені судові акти мотивовано простроченням відповідачем виконання зобов'язання зі сплати заборгованості.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило відновити пропущений процесуальний строк, оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 229-231).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2013 року відновлено публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра" пропущений процесуальний строк, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.04.2013 року (а.с. 224-226).

У відзиві на касаційну скаргу, приватне підприємство "Подільська будівельно-інвестиційна компанія" зазначає, що оскаржувані судові акти прийняті з правильним застосування матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.11.2007 року між приватним підприємством "Подільська будівельно-інвестиційна компанія" та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" було укладено договір будівельного підряду № 23, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконувати та здавати в установлені строки ремонтно-будівельні роботи приміщень для розміщення відокремлених підрозділів замовника, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати виконані роботи згідно з укладеними додатковими угодами (п. 1.1 договору) (а.с. 15-17).

Відповідно до 1.2 договору конкретні об'єкти, строки, вартість та інші умови виконання робіт погоджуються сторонами у додаткових угодах до договору (а.с. 15).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що загальна вартість робіт по кожному окремому об'єкту узгоджується сторонами у відповідній додатковій угоді до договору та визначається згідно проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною такої додаткової угоди (а.с. 15).

Згідно п. 9.1 договору він діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та відповідними додатковими угодами до нього (а.с. 17).

На виконання умов вказаного договору між сторонами було укладено додаткові угоди на виконання ремонтно-будівельних та опоряджувальних робіт приміщень замовника.

Після завершення виконання робіт позивачем було складено довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі № КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2В.

Зазначені довідки про вартість виконаних робіт та складені акти приймання робіт були направлені позивачем на адресу замовника окремо по кожному об'єкту (сімнадцять листів від 08.04.2009 року, зареєстрованих вхідною кореспонденцією відповідача), в яких позивач повідомив відповідача про готовність до передачі виконаних робіт на об'єктах.

Відповідач в порядку, встановленому договором, виконані роботи не прийняв, акти не підписав. Будь-яких заперечень щодо факту, обсягів чи вартості виконаних робіт, а також зауважень щодо їх якості не висунув.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року у справі № 31/32 за позовом приватного підприємства "Подільська будівельно-інвестиційна компанія" до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 4 729 379,72 грн., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 року встановлений факт виконання робіт за договором будівельного підряду № 23 від 06.11.2007 року та стягнуто заборгованість публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" у розмірі 4 729 379,72 грн. (а.с. 10-14).

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2010 року у справі № 31/32 змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року № 31/32, прийнято до виконання узгоджений сторонами графік погашення кредиторської заборгованості публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" перед приватним підприємством "Подільська будівельно-інвестиційна компанія" від 11.05.2010 року (а.с. 18-19).

Відповідно до змісту ухвали господарського суду міста Києва від 09.06.2010 року у справі № 31/32 сторони дійшли згоди щодо добровільного виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року частинами, про що 11.05.2010 року було підписано протокол про порядок виконання зобов'язань згідно з визначеним сторонами графіком (а.с. 20-21).

Прострочення публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" виконання зобов'язання зі сплати заборгованості за договором будівельного підряду № 23 від 06.11.2007 року та погодженого протоколу про порядок виконання зобов'язань від 11.05.2010 року стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості виникло з 10.06.2010 року, а не з 16.08.2009 року, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2012 року прийнято до виконання узгоджений сторонами графік погашення кредиторської заборгованості від 11.05.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши розрахунок індексу інфляції, 3% річних суди дійшли висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині 132 589,88 грн. 3% річних та 296 929,39 грн. інфляційних втрат.

Також апеляційною інстанцією обгрунтовано не взято до уваги твердження публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про незастосування ст. 604 Цивільного кодексу України, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2010 року у справі № 31/32 сторонами фактично погоджено добровільне виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року, що не є новацією у розумінні ст. 604 Цивільного кодексу України.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року у справі № 5011-16/11143-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков