Постанова

від 23.04.2013 по справі 5011-37/16131-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 5011-37/16131-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Коваленко С.С., Воліка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія" на рішеннявід 30.01.2013 господарського суду міста Києва та на постанову від 12.03.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-37/16131-2012 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія" простягнення 743012,65 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачаКарпусь С.В. (дов. від 18.01.2013 № 211-212); відповідачане з'явились; ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія" (надалі - ТОВ "Українська авіаційна лізингова компанія") про стягнення заборгованості по Генеральному договору про надання кредитних коштів № 11276815000 від 25.12.2007 (з урахуванням Додаткової угоди № 113119679000) у розмірі 743012,65 грн., яка складається з заборгованості по кредиту - 500393,02 грн., заборгованості по процентах - 201311,45 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту за період з 04.04.2012 по 04.10.2012 та пені за несвоєчасну сплату процентів за цей же період - 9408,12 грн., а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2013 у справі № 5011-37/16131-2012 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 (колегія суддів: Дикунська С.Я. - головуючий, судді - Чорногуз М.Г., Сітайло Л.Г.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Українська авіаційна лізингова компанія" на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 742335,34 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14846,70 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Звертаючись з касаційною скаргою відповідач - ТОВ "Українська авіаційна лізингова компанія" просить рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 31377,10 грн., і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судами в цій частині надано невірну юридичну оцінку правовідносинам сторін, без урахування п .2.2. Додаткової угоди № 11319679000 від 24.03.2008 та з неправильним застосуванням положень ст. ст. 611, 549, 253, 256, 258 Цивільного кодексу України, частини 1 ст. 223, частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 25.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") (Банк) та ТОВ "Українська авіаційна лізингова компанія" (Позичальник) укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № 11276815000, за умовами якого Банк зобов'язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у цьому Договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 3 971 559,00 грн., у порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі; умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язання, розмір і порядок плати за кредитні послуги в межах цього Договору оформлюється Додатковою угодою до цього Договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. розділу 1 Кредитного договору).

11.01.2008 між Банком та Позичальником укладена Додаткова угода №11282832000 (надалі - Додаткова угода-1), відповідно до якої Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в національній валюті (гривня України) у розмірі 142 575,00 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти, використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній Додатковій угоді; повернення кредиту відбувається відповідно до встановленого графіку, але в будь-якому випадку не пізніше 23.12.2011; за користування кредитними коштами з 11.01.2008 по 10.03.2008 процентна ставка встановлюється в розмірі 15% річних; за користування кредитними коштами після 10.03.2008 процентна ставка встановлюється у розмірі 17% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цієї Додаткової угоди та/або додаткових угод до Генерального договору (п.п. 1., 2.1., 3.1. Додаткової угоди-1).

Крім цього, 24.03.2008 сторонами укладено Додаткову угоду №11319679000 до Кредитного договору (надалі - Додаткова угода-2), згідно умов якої Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 846 615,00 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти, використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній Додатковій угоді; Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 23.12.2011 (п.п. 1, 2.2. Додаткової угоди - 2). Також, Додатковою угодою від 23.05.2008 до Додаткової угоди-2, сторони погодили, що за використання кредитних коштів встановлюється процентна ставка в розмірі 15 % річних.

Банком на виконання умов Додаткової угоди-2 надано кредитні кошти у розмірі 846615,00 грн. Втім, Позичальник свої зобов'язання щодо погашення кредиту у строки та у обсягах визначених графіком не здійснював, кредит повернув частково у сумі 346224,98 грн. та сплатив проценти у розмірі 328776,67 грн.; також кредит та проценти за його користування не були повернути Позичальником у повном обсязі до 23.12.2011. Станом на 04.10.2012 за відповідачем рахується: 500393,02 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 201311,45 грн. прострочена забогованість за процентами; крім цього, позивачем на підставі пункту 4.1. Кредитного договору нарахована пеня, за несвоєчасне погашення кредиту, яку розраховано за період з 04.04.2012 по 04.10.2012 у розмірі 31900,06 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів, за період з 04.04.2012 по 04.10.2012 у розмірі 9408,12 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевий господарстький суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт порушення зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у встановлені кредитним договором строки та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості у сумі 500393,02 грн. та прострочених процентів у розмірі 201311,45 грн. є правомірними та обгрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

В пункті 4.1. Кредитного договору сторони погодили, що за порушення Позичальником термінів виконання зобов'язань по погашенню будь-яких своїх грошових зобов'язань за стандартним порядком погашення кредиту за кредитними послугами, наданими в рамках цього Договору і на підставі Індивідуальних угод, які є його невід'ємною частиною, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит, пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості розраховується за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

Місцевим господарським судом, з урахуванням положень п. 4.1. Кредитного договору, ст. ст. 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", перевірено правильність нарахування позивачем пені та встановлено, що останнім при розрахунку допущено арифметичні помилки, які призвели до збільнення нарахованої пені, а тому позовні вимоги в частині пені задоволені частково у розмірі 31 377,10 грн. та 9 253,74 грн. відповідно.

При цьому, доводи касаційної скарги щодо необхідності відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 31377,10 грн., у зв'язку з тим, що зазначені вимоги заявлені позивачем з пропуском встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України, скороченого строку позовної давності, та без врахування судами пункту 2.2 Додаткової угоди-2 від 24.03.2008 (щодо зобов'язання позичальника повернути кредит у терміни та розмірах, що встановлені графіком), не приймається колегією суддів до уваги, оскільки судами перевірено правомірність нарахування пені з урахуванням частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України і пункту 4.1. Кредитного договору, за умовами якого, зокрема, сторони погодили нарахування пені або від всієї суми або від частини, при цьому нарахування пені здійснено у межах строку передбаченого законодавством. Водночас, сплив позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за наявності заяви сторони про застосування позовної давності, зробленої до винесення рішення у справі. Втім, відповідачем такої заяви зроблено не було, тому зазначені посилання касаційної скарги є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, прийняті судами попередніх інстанцій судові рішення у даній справі, відповідають встановленим ними фактичним обставинам, винесені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2013 у справі № 5011-37/16131-2012 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : С.С. Коваленко

І.М. Волік