Постанова

від 24.04.2013 по справі 5017/1511/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 5017/1511/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 р. у справі господарського суду№ 5017/1511/2012 Одеської області за позовомКучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до за участюВиробничого кооперативу "Новое время" прокуратури Одеської області пророзірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 45 752,06 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Гудименко Ю.В., посв. № 014715 від 21.01.2013 р.; позивача: не з'явились; відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 р. Кучурганська сільська рада Роздільнянського району Одеської області (далі - Рада) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просила:

- розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,26 га, яка знаходиться в с. Кучурган по вул. Одеській, 2, Роздільнянського району Одеської області, укладений між Радою та Виробничим кооперативом "Новое время" (далі - Кооператив) 27.03.2002 р., посвідчений державним нотаріусом Роздільнянської державної нотаріальної контори Патраманською Л.М. та зареєстрований 01.04.2002 р. у Роздільнянському відділі земельних ресурсів, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено відповідний запис;

- стягнути з Кооперативу на користь Ради 45 752,06 грн. втрат по надходженню коштів до бюджету Ради за 2008-2011 роки.

Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" обґрунтовувала тим, що договір оренди земельної ділянки, щодо якої виник спір, не відповідає вимогам законодавства України та прийнятому Радою рішенню № 345-У від 30.04.2009 р. "Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки, що знаходяться в оренді фізичних та юридичних осіб у зв'язку з затвердженням нормативної грошової оцінки земель в межах населеного пункту Кучурган" в частині розміру орендної плати, Кооператив, не зважає на неодноразові звернення Ради з пропозицією внести у зазначений договір відповідні зміни шляхом укладення додаткової угоди та не сплачує встановлений даним рішенням Ради розмір орендної плати в сумі 17 247,36 грн. на рік (3% від 574 912,00 грн. - нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки). Окрім того, Кооператив використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, що підтверджується актом від 03.10.2006 р., відповідно до якого на земельній ділянці, яка виділена Кооперативу під стоянку автомобілів, ведеться роздрібна торгівля овочами і фруктами. Зазначені обставини Рада розглядає як підстави для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки та стягнення втрат по надходженню коштів до бюджету Ради за 2008-2011 роки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2012 р. (суддя Гут С.Ф.) позовні вимоги Ради задоволено частково, розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0,26 га, яка знаходиться в с. Кучурган по вул. Одеській, 2, Роздільнянського району Одеської області, укладений 27.03.2002 р. між Радою та Кооперативом. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог, рішення прийнято з мотивів, викладених Радою у позовній заяві.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення з Кооперативу 45 752,06 грн. втрат по надходженню коштів до бюджету Ради за 2008-2011 роки, з огляду на відсутність укладеної між сторонами додаткової угоди щодо зміни розміру орендної плати, є необґрунтованими та недоведеними матеріалами справи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 р. (колегія суддів: Поліщук Л.В., Бандура Л.І., Туренко В.Б.) рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2012 р. в частині задоволення позовних вимог скасовано, провадження у справі в цій частині припинено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що з долучених в порядку ст. 101 ГПК України додаткових документів, наданих Радою вбачається, що право Кооперативу на користування земельною ділянкою, наданою йому в оренду на підставі договору від 27.03.2002 р., припинилося у зв'язку з прийняттям Радою рішення № 33-VІ від 15.03.2011 р. про скасування цього договору на підставі відповідної заяви відповідача. А тому спірний договір вже є розірваним, у зв'язку із чим, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню, а провадження по справі в цій частині - припиненню на підставі ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору. При цьому, в частині відмови у задоволенні позовних вимог Ради, господарський суд апеляційної інстанції повністю погодився із висновками місцевого господарського суду.

Заступник прокурора Одеської області, який не брав участі у розгляді справи та яким заявлено про вступ у справу шляхом подання касаційної скарги, звернувся до Вищого господарського суду України з відповідною касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2012 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора Одеської області обґрунтовує посиланням на ст. ст. 525, 526, 629, 654 Цивільного кодексу України, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 12, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. ст. 24, 31, 34 Закону України "Про оренду землі".

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі рішення Ради № 146 від 08.02.2002 р. між Радою та Товариством 27.03.2002 р. було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,26 га по вул. Одеській, 2 у с. Кучурган, Роздільнянського району, Одеської обл., 45, строком на 25 років під розміщення платної автостоянки. Договір нотаріально посвідчений, державну реєстрацію договору здійснено 01.04.2002 р. (далі - Договір);

- згідно з положеннями розділу 2 Договору "умови договору", договір укладено терміном на двадцять п'ять років, він дійсний до 08 лютого 2027 р., відповідно до рішення Ради № 146 від 08.02.2002 р. орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку щомісячно, але не пізніше 15 числа наступного місяця. Грошова оцінка земельної ділянки - 20 436 грн. Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту зміни розмірів ставки земельного податку, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та за згодою сторін (п.п. 2, 4, 5, 7 Договору);

- абзац 7 розділу 3 "Права та обов'язки сторін" Договору передбачає обов'язок Орендаря використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної цим договором; у відповідності із цим договором своєчасно вносити орендну плату; та обов'язок повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди у належному стані;

- рішенням Ради № 269-У від 15.10.2008 р. було затверджено нову нормативну грошову оцінку земель населеного пункту с. Кучурган, а рішення Ради № 345-У від 30.04.2009 р. Кооперативу було встановлено орендну плату за надану за Договором земельну ділянку, в розмірі трьох відсотків від її нормативної грошової оцінки;

- не зважаючи на неодноразові звернення Ради до Кооперативу з листами № 316 від 11.02.2008 р., № 171 від 11.03.2009 р., № 302 від 08.05.2009 р., № 393 від 19.06.2009 р., № 381 від 26.07.2010 р., № 435 від 01.09.2010 р., № 563 від 25.10.2010 р. про необхідність приведення Договору в частині розміру орендної плати за землю у відповідність до вимог законодавства та рішень Ради шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору, такої додаткової угоди між сторонами укладено не було;

- 03.10.2006 р. комісією Ради було проведено перевірку та акт про те, що на земельній ділянці, яка виділена Кооперативу під стоянку автомобілів, ведеться роздрібна торгівля овочами і фруктами, земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням та рекомендовано виконкому Ради порушити питання про припинення користування земельною ділянкою, так як вона використовується не за цільовим призначенням.

На підставі встановлених обставин справи, місцевий господарський суд дійшов до висновків про часткове задоволення позовних вимог Ради.

Задовольняючи позовні вимоги Ради про розірвання спірного Договору, господарський суд Одеської області, з посиланням на ст. 651 ЦК України та п. "г" ст. 141, п. "а" ст. 143 ЗК України, виходив із того, що складеним комісією Ради актом від 03.10.2006 р. підтверджується істотне порушення Кооперативом умов Договору щодо мети та цільового використання земельної ділянки.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову та припиняючи в цій частині провадження у справі, Одеський апеляційний господарський суд, на підставі залучених до матеріалів справи додаткових документів дійшов до висновку про відсутність предмету спору, оскільки спірний договір вже є розірваним.

Між тим, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, в порушення ст. 43 ГПК України, вказані висновки суду апеляційної інстанцій не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального права та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною третьою ст. 31 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Пунктом 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" (в редакції від 16.01.2013 р.) роз'яснено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначенні ст. 141 Земельного кодексу України, пунктом "а" частини першої якої, передбачено добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.

Судом апеляційної інстанції на підставі залучених до матеріалів справи додаткових документів встановлено, що:

- 16.02.2011 р. Кооператив звернувся до Ради із заявою, відповідно до якої на підставі пункту 4 Договору він відмовляється від оренди земельної ділянки під паркування автомобілів та просить Раду анулювати договір оренди земельної ділянки АЕР № 700220, зареєстрований в реєстрі за № 1019 від 27.03.2002 р., з 01.01.2011 р.;

- за результатами розгляду вказаної заяви, Радою прийнято рішення № 33-VІ від 15.03.2011 р., яким скасовано укладений між Радою та Кооперативом Договір від 27.03.2002 р., відповідно до поданої заяви;

- листом від 30.03.2011 р. № 165 Радою було повідомлено Кооператив про прийняте рішення № 33-VІ від 15.03.2011 р.

З наведених обставин, господарський суд апеляційної інстанції вирішив, що спірний договір вже є розірваним. При цьому, останнім не було взято до уваги таке.

Згідно з частиною першою ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами у договорі погоджено, що Договір втрачає чинності у разі його припинення або розірвання.

Як зазначалося вище, судом апеляційної інстанції встановлено, що Кооператив скористався погодженим у п. 4 Договору, правом на добровільну відмову від оренди земельної ділянки і рішенням Ради № 33-VІ від 15.03.2011 р. дане клопотання було задоволено. Колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що з огляду на положення ст. 654 ЦК України, встановлення факту прийняття органом місцевого самоврядування рішення про припинення договору оренди не свідчить про автоматичне розірвання відповідного договору, а є лише підставою для його припинення, у зв'язку із чим, висновок суду апеляційної інстанції про те, що Договір розірваний є хибним.

Між тим, як зазначає у касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області, та підтверджується матеріалами справи, рішення Ради № 33-VІ від 15.03.2011 р. фактично не виконано, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували розірвання укладеного між сторонами Договору від 27.03.2002 р.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області, на підставі листа відділу Держземагенства у Роздільнянському районі від 28.02.2013 р. № 19-19-03/341 також зазначає, що державна реєстрація спірного Договору не скасована, інформація щодо його розірвання відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи, Кооператив із позовними вимогами Ради про розірвання Договору не погодився, рішення місцевого господарського суду про його розірвання оскаржував у суді апеляційної інстанції, що свідчить про відсутність домовленості сторін про його розірвання.

Відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини першої ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, зважаючи на те, що умовами спірного договору передбачено право на добровільну відмову від оренди земельної ділянки, якою скористався Кооператив, а також враховуючи прийняте Радою рішення № 33-VІ від 15.03.2011 р. про скасування спірного Договору від 27.03.2002 р., яке в силу приписів чинного законодавства є обов'язковим до виконання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги Ради про розірвання Договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

А тому, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий господарський суд, хоча і з інших мотивів, проте по суті правильно задовольнив вказані позовні вимоги Ради.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи справу наведеного вище не врахував, у зв'язку з чим безпідставно припинив провадження у справі, а тому, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі з мотивів, зазначених у даній постанові Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 р у справі № 5017/1511/2012 господарського суду Одеської області скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2012 р. у названій справі залишити в силі.

Стягнути з Виробничого кооперативу "Новое время" (вул. Одеська, 2, с. Кучурган, Роздільнянський район, Одеська обл., 67450, код ЄДРПОУ - 21021012) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп. судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський