Постанова

від 23.04.2013 по справі 5017/1946/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 5017/1946/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрнафтопром" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. та рішеннягосподарського суду Одеської області від 13.09.2012р. у справі№5017/1946/2012 господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" доПриватного акціонерного товариства "Укрнафтопром" простягнення 134751,17грн.,

За участю представників:

- позивача: Кича О.О., дов. б/н від 16.02.2013р.;

- відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрнафтопром" про стягнення заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків на суму 134751,17грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2012р. у справі №5017/1946/2012 (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. (колегія суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Андрєєвої Е.І.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Укрнафтопром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" заборгованість за послуги водовідведення ливневих стоків у сумі 134751,17грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2695,02грн.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Статуту ТОВ "Інфокс", затвердженого Протоколом №02/02 зборами учасників від 06.02.2004р. та зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 21.06.1996р. №00632, ТОВ "Інфокс" є правонаступником малого підприємства "Інфокс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрованого 10.06.1991р., рішення №194 та правонаступником Комунального підприємства "Одесводоканал" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" від 17.12.2003р.

01.11.2000р. між КП "Одесводоканал" (правонаступником якого є ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал") та ЗАТ "Укрнафтопром" (назва якого змінена на ПАТ "Укрнафтопром") був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення №4401/3. За умовами цього договору водоканал надає послуги по наданню питної води на об'єкти абонента, а також по прийманню стічних вод, що скидаються абонентом в мережу комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідно до рішення сесії Одеської міської ради №2038-ХХІV від 17.12.2003р. та договору оренди цілісного майнового комплексу, КП "Одесводоканал" реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ "Інфокс", яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань КП "Одесводоканал", що підтверджується п.1.1 його статуту. Для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія "Інфоксводоканал", що діє на підставі Положення про філію. Крім того, як вказує позивач, згідно діючого законодавства було змінено найменування Закритого акціонерного товариства "Укрнафтопром" на Приватне акціонерне товариство "Укрнафтопром".

Як зазначено судом апеляційної інстанції, договір укладений строком на п'ять років, діє з 01.11.2000р. до 01.11.2005р. Договір вважається продовженим на наступні п'ять років, якщо до закінчення місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії. Після закінчення строку дії договору, у зв'язку із відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, договір №4401/3 від 01.11.2000р. автоматично продовжується на той же строк, на тих же умовах.

З договірних умов, визначених у п.1.2, 2.1 вказаного договору, суди попередніх інстанцій встановили, що абонент своєчасно оплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та улаштування на них в належному стані відповідно з "Правилами", що перелічені в п.2.1 договору та діючим законодавством. Сторони зобов'язалися керуватися Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст та селищ України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995р. №30, Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м.Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації №87/А-98 від 09.02.1998р, існуючими ДСТУ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій зазначено, що за умовами п.2.3.8, 2.3.13 договору абонент зобов'язався відшкодовувати матеріальну шкоду, нанесену міським каналізаційним мережам, приладам, спорудам і водним об'єктам скидом ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізацію та своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги водопроводу та каналізації, у тому числі платежі за перевищення ліміту водоспоживання і каналізації, скид ненормативно-очищених стоків тощо.

28.09.2004р. сторонами підписано та скріплено печатками додаткову угоду до договору №4401/3 від 01.11.2000р. Цією додатковою угодою внесено зміни до деяких його умов, зокрема, внесено зміни до п.3.2 договору, згідно якого оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 100% суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяця, остаточний розрахунок 5 числа місяця наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок водоканалу.

З договірних умов, визначених у п.3.3, 3.9 договору, суди попередніх інстанцій встановили, що оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому чинним законодавством порядку. На момент укладення договору діяли слідуючи тарифи: вода - 0,99грн. 1м 3 , стоки - 0,67грн. за 1м 3 . У випадку зміни тарифів, діючих на момент складання договору, оплата абонентом за надані послуги проводяться по новим тарифам, без змін других умов договору. Відомості про зміну діючих тарифів абонент отримує через засоби масової інформації. Об'єми стоків, що відводяться від абонента, приймаються рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п.21 "Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п.15.9 Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Умовами п.5.2 договору сторони погодили, що з усіх питань, не врегульованих цим договором, сторони керуються Правилами водокористування, Правилами приймання стічних вод та чинним законодавством України.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 втратили чинність Правила водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. №65, та затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, рішенням виконкому Одеської міської ради від 25.09.2008р. №1074 "Про удосконалення тарифної політики на послуги водопостачання та водовідведення" вирішено погодити з 01.11.2008р. нові тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, які складають для інших споживачів: за послуги водопостачання - 9,64грн. за 1м.куб. (з ПДВ), за послуги водовідведення - 6,89грн. за 1м.куб. (з ПДВ). Відповідно до Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №182 від 30.09.2011р. встановлено тариф на водовідведення у розмірі 7,212 грн. (з ПДВ).

Пославшись на розрахунки позивача за період з 01.10.2010р. по 01.05.2012р., довідки Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за даний період та акти №1399-ти від 02.07.2002р. та №1202-ти від 29.05.2003р. про територію боржника, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за відповідачем утворилася заборгованість за водовідведення та скид ливневих стоків на суму 134751,17грн. Позивач направив відповідачу акт звірки взаємних розрахунків за № 102068 від 11.11.2011р., досудові попередження №41074 від 21.10.2010р. та №47977 від 29.05.2012р., залишені останнім без відповіді та задоволення.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції зазначено, що за актами №1399-ти від 02.07.2002р. та №1202-ти від 29.05.2003р. про територію ПАТ "Укрнафтопром", закріплена площа його забудови складає 1,3га, площа удосконаленого покриття 1,4га, що загалом становить 2,7га, а з урахуванням коефіцієнту 0,6 (згідно БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 "Гідросфера" "Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарта України №58 від 23.02.1995р.), площа території ПАТ "Укрнафтопром" становить 1,62га (2,7х0,6). Система водовідведення зливових стоків у м. Одесі входить до складу цілісного майнового комплексу, який був переданий в оренду ТОВ "Інфокс" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу, затвердженого рішенням сесії Одеської міської ради №2038-ХХІV від 17.12.2003р. Система водовідведення ливневих стоків, що займає ПАТ "Укрнафтопром" підключена до системи водовідведення, яка входить до складу цілісного майнового комплексу. Усі стічні стоки потрапляють на очисні споруди, які, в свою чергу, належать ТОВ "Інфокс", для подальшого очищення перед скиданням в море. Позивач щомісяця складає звіти про обсяги очищених стічних вод по СБО "Південна" та СБО "Північна", а також проводить розрахунки та складає відповідні таблиці щодо понесених витрат, пов'язаних саме з даною діяльністю, що документально підтверджується.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, формула, за якою проводився розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 "Гідросфера" "Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарта України №58 від 23.02.1995р. Даний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств та п.7.3 стандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Пославшись на вказані обставини, приписи п.4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (в редакції у спірний період), ст.ст.509, 526, 626, 627, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, умови п.3.9 договору, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позову, стягнув з відповідача заборгованість за послуги водовідведення за скид ливневих стоків на суму 134751,17грн. за період з 01.10.2010р. по 01.05.2012р.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з наступних підстав.

У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Згідно зі ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що система водовідведення зливових стоків у м. Одесі входить до складу цілісного майнового комплексу, який був переданий в оренду ТОВ "Інфокс" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу, затвердженого рішенням сесії Одеської міської ради №2038-ХХІV від 17.12.2003р.; система водовідведення ливневих стоків, що займає ПАТ "Укрнафтопром" підключена до системи водовідведення, яка входить до складу цілісного майнового комплексу; усі стічні стоки потрапляють на очисні споруди, які, в свою чергу, належать ТОВ "Інфокс", для подальшого очищення перед скиданням в море. Однак вказане твердження суду апеляційної інстанції є передчасним без зазначення всупереч ст.43 ГПК України доказів на підставі яких суд встановив вказані обставини. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на відсутність в матеріалах справи повного тексту договору оренди цілісного майнового комплексу, тоді як в матеріалах справи наявна лише його частина. Отже, вказані твердження суду апеляційної інстанції не підтверджені належним чином засвідченими письмовими доказами у відповідності до ст.ст.32-34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в обґрунтування розрахунку скиду ливневих стоків суди послались на акти №1399-ти від 02.07.2002р. та від 29.05.2003р. №1202-ти визначення площі території відповідача у 2002р. та 2003р. Однак всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій під час здійснення судового розгляду справи не з'ясовано, на підставі належних та допустимих доказів у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, дійсної площі території відповідача у спірний період з 01.10.2010р. по 01.05.2012р. Викладене свідчить про передчасність висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності заборгованості відповідача за скид ливневих стоків та наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції також зазначено, що позивач щомісяця складає звіти про обсяги очищених стічних вод по СБО "Південна" та СБО "Північна", а також проводить розрахунки та складає відповідні таблиці щодо понесених витрат, пов'язаних саме з даною діяльністю, що документально підтверджується. Проте в матеріалах справи, зокрема в доданих до відзиву на апеляційну скаргу позивача документах є лише належним чином засвідчені копії вказаних документів за січень 2012р., що свідчить про передчасність твердження суду апеляційної інстанції про щомісячне складання позивачем вказаних документів.

Водночас, судом апеляційної інстанції всупереч ст.ст.43, 101 Господарського процесуального кодексу України залишені поза увагою твердження відповідача в апеляційній скарзі щодо знаходження за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 21, крім об'єкта відповідача ще одного об'єкту, що належить ТОВ "Лана-Закуски", та не надана ним належна правова оцінка з урахуванням приписів п.4.11 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (в редакції у спірний період).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання з причин, що не залежали від нього.

Проте судом апеляційної інстанції всупереч вказаної норми процесуального права не зазначено обґрунтувань неможливості подання позивачем суду першої інстанції вказаних документів за січень 2012р., доданих до відзиву на апеляційну скаргу, з причин, що не залежали від нього. Разом з тим, суд апеляційної інстанції без належного дослідження наявних у матеріалах справи доказів погодився з передчасним висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог та заборгованість відповідача перед позивачем на суму 134751,17грн.

Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору, всупереч вимог ст.4 7 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи, та ст.43 Господарського процесуального кодексу України. Викладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст.111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки передбачені ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягають скасуванню, як прийняті з порушенням норм процесуального права без дослідження усіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрнафтопром" задовольнити. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. та рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2012р. у справі №5017/1946/2012 скасувати, справу №5017/1946/2012 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко