Ухвала

від 18.04.2013 по справі 2а-13310/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. м. Київ К/800/5834/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівВасильченко Н. В., Горбатюка С. А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації до Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" про визнання недійсною державної реєстрацію та припинення юридичної особи,

встановив:

Прокурор м. Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації звернувся з позовом до Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" про визнання недійсною державної реєстрації Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" та припинення Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що згідно наказу Української акціонерної компанії «Укрінтур» від 28 липня 1991 року № 15 в системі УАК «Укрінтур» утворене Виробничо-торгове зовнішньоекономічне об'єднання «Укрінтурторг».

Вказане об'єднання зареєстроване рішенням виконкому Радянської Ради народних депутатів м. Києва № 990 від 22 липня 1991 року та перереєстровано Київською міською державною адміністрацією за № 115-627об від 22 червня 1992 року.

Рішенням Державного арбітражу Української РСР від 26 червня 1992 року встановлено, що Українське зовнішньоекономічне виробничо-торгове об'єднання «Укрінтурзовнішторг» є правонаступником Виробничо-торгового зовнішньоекономічного об'єднання «Укрінтурторг».

01 червня 1992 року Київським державним валютним підприємством № 1, Донецьким підприємством № 1 «Валентино», Кіровоградським державним підприємством, Євпаторійським підприємством «Світлана», Чернігівським державним підприємством, Київським підприємством № 2, Сумським валютним магазином, Волинським валютним підприємством, Львівським підприємством магазином, Чернівецьким державним підприємством, Коломийським спільним малим торгово-комерційним підприємством «Хрестина», Запорізьким підприємством «Ганна-Марія», Краматорським валютним підприємством, Бердянським валютним підприємством, Автотранспортним підприємством № 13031, Українською акціонерною компанією «Укрінтур», Державним мисливським господарством «Белоозерское», Українською акціонерною компанією «Укрінтур» створене Українське зовнішньоекономічне виробничо-торгове об'єднання «Укрзовнішінтур».

Відповідно до п. 8.1 Статуту цього об'єднання останнє є правонаступником Українського зовнішньоекономічного виробничо-торгового об'єднання «Укрінтурзовнішторг».

06 квітня 1993 року Реєстраційною палатою м. Києва під реєстраційним № 115-627 КП зареєстрована Українська зовнішньоекономічна корпорація «Укрзовнішінтур».

20 березня 1996 року корпорація «Укрзовнішінтур» звернулась до державної адміністрації Старокиївського району м. Києва із заявою про проведення державної реєстрації нової редакції Статуту корпорації «Укрзовнішінтур», який затверджений протоколом зборів учасників від 22 лютого 1996 року.

Згідно із статутом корпорації «Укрзовнішінтур», в редакції затвердженій зборами учасників від 22 лютого 1996 року, корпорація визнавалась державним господарчим об'єднанням, яке утворено відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210 «Про корпоратизацію підприємств». Саме у такій редакції статут корпорації «Укрзовнішінтур» зареєстровано Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва 28 березня 1996 року за № 3383.

В 2011 році проведено державну реєстрацію редакції статуту Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур", затверджену протоколом загальних зборів № 1 від 01 листопада 2011 року.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту корпорація є державним господарюючим об'єднанням та правонаступником державного виробничо-торгового зовнішньоекономічного об'єднання «Укрінтурторг» та «Укрінтурзовнішторг» (реорганізована в Українську корпорацію з іноземного туризму "Укрзовнішінтур"), Української корпорації з іноземного туризму «Укрінтур».

Вказуючи на те, що при здійсненні державної реєстрації Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" допущено порушення норм законодавства, прокурор в інтересах держави в особі Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації звернувся з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Як встановлено судами, згідно із статутом корпорації «Укрзовнішінтур», в редакції затвердженій зборами учасників від 22 лютого 1996 року, корпорація визнавалась державним господарчим об'єднанням, яке утворено відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210 «Про корпоратизацію підприємств».

Пунктом 1 цього Указу встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

Корпоратизації підлягають підприємства, балансова вартість основних фондів яких станом на 1 січня 1993 року становила не менш як 20 млн. карбованців.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що станом на час затвердження статуту корпорації «Укрзовнішінтур» остання не відповідала вимогам щодо підприємств та об'єднань, які могли бути корпоратизовані.

Крім того, корпоратизація полягає в перетворенні у відкриті акціонерні товариства. Проте, судами встановлено, що відповідне товариство не створювалося.

Відповідно до статуту Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" вона є державним господарюючим об'єднанням.

Станом на день державної рекорпорації «Укрзовнішінтур» питання діяльності об'єднання підприємств визначалися Законом України «Про підприємства в Україні».

Частиною 1 статті 3 цього Закону встановлено, що підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватись в: асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників; корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників; консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети; концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців; інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи, і на них поширюється дія цього Закону.

Цим законом не давалося визначення державному господарському об'єднанню.

Вперше визначення цього терміну дано в ГК України від 16 січня 2003 року.

Частиною 1 статті 118 ГК України встановлено, що об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 119 ГК України залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Таким чином, державне господарське об'єднання набуває відповідний статус за рішенням вказаних органів.

Між тим, в ході судового розгляду справи судами не встановлено, що Кабінетом Міністрів України, міністерствами або іншими уповноваженими органами приймалося рішення про утворення державного господарського об'єднання.

Вирішуючи питання щодо ліквідації відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, відповідним органом державної влади у випадках, встановлених законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо того, що Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, як орган, який здійснює державну адміністрацію, не є належним позивачем у справі.

Пунктом 1 частини 6 статті 59 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, слід виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення господарського товариства. Тому для визначення підстав визнання установчих документів недійсними судам слід керуватись пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

З урахуванням положень цієї норми, підставами прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів господарського товариства є порушення закону, які не можуть бути усунуті.

Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися. Даними відомостями відповідно до статей 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства" є відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Українська корпорація з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" не має правових підстав для існування в формі державного господарського об'єднання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при її створенні допущені порушення закону. При цьому, виходячи із змісту правового статусу державного господарського об'єднання, такі порушення неможливо усунути.

Інші доводи касаційної скарги є декларативними і не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.