Рішення

від 25.04.2013 по справі 428/4459/12

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/4459/12

Номер провадження 2/184/24/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2013м. Орджонікідзе

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Томаш В.І.,

при секретарі - Попівніч І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Орджонікідзе цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» «про стягнення заборгованості за кредитним договором» та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ», третя особа: Закрите Акціонерне товариство «Юніверсал секьюрітіз» «про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору про заставу цінних паперів та іпотечного договору та стягнення збитків», -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги по підставам, вказаним у позовній заяві та просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/143746/3172/74 від 4 лютого 2008 року у розмірі 661.552 (шістсот шістдесят одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дві) гривень 48 коп., з яких 617.327 (шістсот сімнадцять тисяч триста двадцять сім) гривень 29 коп. - непогашена сума кредиту; 44.225 (сорок чотири тисячі двісті двадцять п'ять) гривень 19 коп. - заборгованість по відсотках; стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції нараховану пеню за кредитним договором № 014/143746/3172/74 від 4 лютого 2008 року у розмірі 21.048 (двадцять одну тисячу сорок вісім) гривень 08 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.219 грн..

Зустрічні позовні вимоги представник позивача в судовому засіданні не визнала та просить суд в їх задоволенні відмовити по підставах, вказаних в письмових запереченнях.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та просить суд в їх задоволенні відмовити та підтримала зустрічні позовні вимоги і просить суд їх задовольнити в повному обсязі та визнати недійсним кредитний договір № 014/143746/3172/74 від 04.02.08 з додатковими угодами від 04.11.2009 № 014/143746/3172/74/1 та від 20.01.2010 № 014/143746/3172/74/2, укладений між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_3; визнати недійсними договори, які забезпечували основне зобов'язання, договір поруки № 014/143746/3172/74/740 від 04.02.08 , укладений між ТОВ «Правильна компанія» та ОСОБА_3, договір про заставу цінних паперів № 014/143746/3172/74/739 від 04.02.08 та іпотечний договір № 014/143746/3172/74/908 від 20.01.2010 року, укладені між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_3; стягнути з ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 збитки у розмірі 305 286,67 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441,00 грн..

Відповідач - ТОВ «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» в судове засідання повторно не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Третя особа - ЗАТ «Юніверсал секьюрітіз» в судове засідання повторно не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи і оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги позивача обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 4 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (п. 1.3 Статуту) та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № 014/143746/3172/74, згідно пунктів 1.1 - 1.3 якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу 1 кредиту розмірі 73 000 (сімдесят три тисячі) доларів США строком на 240 місяців з "04" лютого 2008 року по "04" лютого 2028 року, а Відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,25 % річних відповідно до графіку погашення кредиту (Додаток до Кредитного договору), кінцевий строк погашення кредиту - "04" лютого 2028 року.

Позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, видавши Відповідачу - ОСОБА_3 кошти в розмірі 73 000 (сімдесят три тисячі) доларів США 00 центів, на поточний рахунок № 262081400596 Відповідача - 1, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 0EQZ19675 від 04.02.2008 p., які надалі Відповідач - 1 отримав готівкою через касу Позивача (заява на видачу готівки №0ТН530151 від 04.02.2008 p.).

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України Банк та Позичальник досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту та 04.11.2009 року уклали Додаткову угоду № 014/143746/3172/74/1 та 20.01.2010 року уклали Додаткову угоду № 014/143746/3172/74/2 від 20.01.2010 року.

В забезпечення виконання всіх зобов'язань за Кредитним договором Позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» Договір поруки № 014/143746/3172/74/740 від 04 лютого 2008 року, згідно п. 1.2 якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по Борговим зобов'язанням Відповідача-1. Відповідно до п. 2.1.Договору поруки сторони Договору визначають, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором та нарахованих відсотків за користування кредитом. За пеню та інші штрафні санкції, нараховані Боржнику згідно умов Кредитного договору, Поручитель відповідальності не несе і їх не сплачує.

В той же час, Відповідач - 1 не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором і не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до Графіку погашення кредиту.

Також п. 3.1. договору поруки передбачено: «сторони договору визначають, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості»..

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 526 ЦК України передбачено, що Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно п. 9.1. Кредитного договору банк має право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором вимагати дострокового погашення Кредиту Позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за Кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього Договору.

Відповідно до п. 16.3. Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання включно. Оплата пені здійснюється в порядку та строки, передбачені для здійснення ануїтетних платежів за Кредитом або в буд-якій інший день за згодою або на вимогу Кредитора. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

У зв'язку із невиконанням Відповідачем-1 умов Кредитного договору та несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, на адресу Відповідачів - 1, 2 були направлені претензії - вимоги щодо погашення заборгованості, які були залишені Боржниками без задоволення.

Таким чином, станом на 05.10.2012 року сума заборгованості Відповідачів перед Позивачем за Кредитним договором, Договором поруки складає: 82 766 (вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят шість) доларів США 48 центів, де: 77 233 (сімдесят сім тисяч двісті тридцять три) долари США 49 центів - непогашена сума кредиту, 5 532 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять два) долари США 99 центів - несплачені проценти, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.10.2012 p. (1 долар США = 7,9930 гривень) становить 661 552 (шістсот шістдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) гривни 48 копійок, де: 617 327 (шістсот сімнадцять тисяч триста двадцять сім) гривень 29 копійок - непогашена сума кредиту, 44 225 (сорок чотири тисячі двісті двадцять п'ять) гривень 19 копійок - заборгованість по відсоткам, що підтверджується матеріалами справи в їх сукупності.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 зокрема обґрунтовує тим, що окрім укладеного нею кредитного договору з банком на отримання грошових коштів у розмірі 73.000 доларів США, які вона отримала на придбання облігацій, 4 листопада між Банком та нею було укладено додаткову угоду № 014/143746/3172/74/1 до кредитного договору № 014/143746/3172/74 від 04.02.08 з метою «зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України». Із тексту цієї додаткової угоди вбачається, що Кредитор на підставі п.2 додаткової угоди неправомірно збільшив суму кредитної заборгованості на сукупну заборгованість за процентами у розмірі 10 875,63 долари США . При цьому у п.п. 2.1.2. додаткової угоди зазначено, що «Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику», що є порушенням норм цивільного законодавства, оскільки главою 71 Цивільного кодексу України зазначено, що «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору» (ст. 1054 ЦК України). Параграф 1 Глави 71 ЦК України регламентує позику, як родове поняття, і відповідно до ч.2. ст.. 1046 «Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками». Таким чином, ОСОБА_5 вважає, що якщо сума 10 875,63 доларів США не видавалась у грошовому вигляді позичальнику, але це призвело до неправомірного збільшення розміру кредитних зобов'язань ОСОБА_3 за договором №014/143746/3172/74 від 04.02.08.

Окрім того, ОСОБА_3 стверджує про те, що умови кредитного договору вона виконувала та сплачувала грошові кошти ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на погашення основної суми та відсотків за користування кредитними коштами по лютий 2012 року включно, а потім перестала, оскільки зрозуміла, що Банк не виконує функції управителя, як це передбачено Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Між банком та ТОВ «Правильна компанія» було укладено договір про співробітництво в рамках програми «Житло в кредит» від 24 травня 2007 року, де було передбачено умови фінансового партнерства сторін та визначено порядок фінансування будівництва житла ТОВ «Правильна компанія» через надання кредитів інвесторам під заставу цінних паперів. Діяльність банку та ТОВ «Правильна компанія» при будівництві житла регулюється Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Згідно зі ст. 2 вказаного Закону, управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію. Таким чином, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» є управителем. Ст. 16 Закону визначено, що забудовник зобов'язаний забезпечувати цільове використання отриманих від управителя коштів. В інтересах довірителів управитель здійснює контроль цільового використання забудовником коштів, спрямованих на фінансування будівництва. У разі зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво забудовник зобов'язаний на вимогу управителя повернути кошти на рахунок ФФБ для розрахунку з довірителями. Фактично ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» всі ризики щодо будівництва житла поклав на інвесторів, а сам виключив свою відповідальність та контроль всупереч вимогам Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Таким чином, ОСОБА_3 вважає, що кредитний договір та всі договори в його забезпечення позивачем було укладено внаслідок обману з боку банку. На момент укладення договору, виходячи з реклами банку, а також змісту кредитного договору, договору поруки з ТОВ «Правильна компанія» Позивач вважав: що у зв'язку з фінансовим партнерством, генеральною угодою та договором про співробітництво між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Правильна компанія» при будівництві житлового комплексу «Нова Перемога» банк контролює будівництво, оскільки це було передбачено Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», що регулював правовідносини сторін та прямо зазначено на сайті банку; банк вказав, що ретельно перевірив фінансові активи, документацію ТОВ «Правильна компанія» та провів акредитацію компанії; банк зацікавлений в виконанні ТОВ «Правильна компанія» зобов'язань з будівництва житла, оскільки обов'язковими умовами договору, як зазначено вище, було не лише цільове використання кредитних коштів (на придбання облігацій), а також укладення договору іпотеки після будівництва житла в забезпечення кредитного договору; фінансовий партнер банку -ТОВ «Правильна компанія» - також забезпечував зобов'язання за кредитним договором, оскільки виступив поручителем; банк також був зберігачем облігацій ТОВ «Правильна компанія», договір застави яких також було укладено в забезпечення кредитного договору; фактично всі обговорення до укладення договорів були з банком, а не з ТОВ «Правильна компанія» або ЗАТ «Юніверсал секьюрітіз». Всі учасники фінансово-кредитного механізму будівництва житла - ТОВ «Правильна компанія», ЗАТ «Юніверсал секьюрітіз» мали рахунки в банку «Райффайзен Банк Аваль», про що було зазначено в договорах. Це також позивачу давало підстави вважати, що кошти з рахунків, наприклад, ТОВ «Правильна компанія» будуть списуватися для будівництва житла, і виключене їх нецільове використання, оскільки банк буде контролювати призначення платежів.

Всі ці факти, на думку ОСОБА_3 у сукупності свідчать про те, що банк був основним суб'єктом фінансово - кредитного механізму будівництва житла «Нова Перемога» та зобов'язувався контролювати будівництво і саме у зв'язку з позитивною діловою репутацією ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» вона прийняла рішення щодо отримання кредиту. У наступному саме банк проводив збори з інвесторами, пропонував укласти додаткову угоду до інвестиційного договору на придбання квартири щодо продовження планового терміну закінчення будівництва і введення будинку в експлуатацію у грудні 2011 року.

Оскільки вартість облігацій була визначена у гривнях, то вартість предмета іпотеки внаслідок зміни курсу долару США у доларовому еквіваленті зменшилась до 57 566,68 доларів США, внаслідок чого Інвестор - ОСОБА_3 втратила значну частину коштів, інвестованих у облігації, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість.

Згідно зі ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

При цьому ОСОБА_3 також посилається на норми закону, а саме ст. 509 ЦК України, яка передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Відповідно до ст. 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність» при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України та укладеними договорами. Відповідно до змісту ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» після укладення договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, не можна встановлювати умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

ОСОБА_3 вважає, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» порушено вимоги п. 1 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими для надання кредиту необхідно ... використати суму кредиту повністю або частково .... для викупу цінних паперів або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за ... такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом. Як зазначено навіть в умовах кредитного договору, облігації, які придбаваються за кредитні кошти, безвідсоткові. В той час як плата за користування кредитними коштами становила 14.25% річних. Таким чином, умови кредитного договору є несправедливими. Крім того, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика. Ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Реклама ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо кредитування будівництва житла була недобросовісною, що заборонено ч. 1 ст. 10 Закону України «Про рекламу». Згідно зі ст. 54 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється поширення реклами у будь-якій формі, що містить неправдиву інформацію про їх діяльність у сфері банківських послуг. Ч. 1 ст. 229 ЦК України встановлено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Правові наслідки недійсного правочину визначені ст. 216 ЦК України. Згідно з ч. 1 вказаної норми, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодування винною стороною.

Таким чином, ОСОБА_3 вважає, що загальна сума витрат, підтверджених квитанціями, складає 6 857,80 гривень. Загальна сума платежів, підтверджених квитанціями, складає у національній валюті 298 428, 87 гривень. У відповідності з ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, на думку ОСОБА_3 позивач та ТОВ «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» істотно порушили умови кредитування, Інвестиційного договору в частині закінчення будівництва, введення житлового комплексу експлуатацію і погашення цільових облігацій шляхом обміну їх на квартиру, внаслідок чого позивач цілком позбавлений можливості отримати житло у передбачений договором строк, внаслідок чого кредитний договір та договори поруки підлягають визнанню недійсним з відшкодуванням нанесених збитків.

З доводами ОСОБА_3, викладені нею в зустрічній позовній заяві та її представником, викладених нею в судовому засіданні суд не згоден, оскільки суперечать вимогам Цивільного законодавства України, спростовуються доводами позивача, викладених ним в позовній заяві та в судовому засіданні, матеріалами справи в їх сукупності виходячи з наступного.

Правовідносини між ОСОБА_3 та ПAT «Райффайзен Банк Аваль» виникли в зв'язку з укладенням між сторонами 04 лютого 2008 року кредитного договору № 014/143746/3172/74, згідно умов якого ОСОБА_3 надано кредит в сумі 73 000,00 доларів США, цільове використання кредиту: кошти видаються для придбання безпроцентних (цільових) облігації в розмірі 7090 штук на купівлю квартири № 704, будівельна адреса: М.Дніпропетровськ, вул. Новорічна, емітент ТОВ «Правильна компанія».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».

04 лютого 2008 року Банк виконав свої зобов'язання як Кредитора належним чином та в повному обсязі, а саме: згідно до вимог ст. 1054 ЦК України, положень Кредитного договору, надав суму коштів визначену кредитним договором, факт отримання кредиту підтверджує Позивачка.

01 лютого 2008 року Позивачка уклала з ТОВ «Правильна компанія» інвестиційний договір на придбання квартири № 20/08-704Е, Відповідно до умов якого, вона взяла на себе зобов'язання взяти участь в інвестування будівництва будинку 19-поверхового багатофункціонального дому у житловому комплексі «Новая Победа» за адресою: м. Дніпропетровськ, район бульвар Слави, вул. Новорічна, а ТОВ «Правильна компанія» взяла на себе зобов'язання організувати будівництво, ввести в експлуатацію і передати у її власність квартиру-ізольоване житлове приміщення у будинку, придатне для постійного мешкання.

01 лютого 2008 року Позивачка також укладає договір купівлі-продажу облігацій № Б-43/08;50/08-704Е на вторинному ринку з ЗАТ «Юніверсал секьюрітіз», відповідно до умов якого клієнт Торговця зобов'язується передати у власність Позивачки, а Позивачка зобов'язалась прийняти у власність та сплатити Торговцю вартість повного пакету іменних безпроцентних облігацій, випущених у бездокументарній формі Емітента ТОВ «Правильна компанія» в кількості 7090 штук.

Таким чином, ОСОБА_3 вказані договори купівлі - продажу безпроцентних облігацій та інвестиційний договір на придбання квартири підписала 01 лютого 2008 року, які передували укладенню кредитного договору 04 лютого 2008 року, що в свою чергу унеможливлює застосування п.1, ч. 5, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так як Позичальником ще до укладення кредитного договору було прийняте рішення про викуп цінних паперів, а отже надання в заставу цільових облігацій не було обов'язковою умовою надання кредиту, що свідчить про дотримання Банком вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками». У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. З умовами кредитування по програмі «Житло в кредит на первинному ринку у «Райффайзен Банк Аваль» Позивачка як Позичальник також була ознайомлена, про що свідчать додатки до договору.

Слід звернути увагу на те, що відповідач ОСОБА_3, підписавши кредитний договір, погодилась з його умовами, а саме ст. 15 засвідчення та гарантії Позичальника визначають (ст.. 15.4.) Позичальник усвідомлює та гарантує, що умови цього Договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам (інтересам його сім'ї) є розумними та справедливими. Позичальник засвідчив, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких Позичальник виходив при укладанні цього Договору, договору застави, позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього Договору, Іпотечного договору, а також невиконання Позичальником зобов'язань за вищезазначеними договорами.

04 листопада 2009 року між ПAT «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 014/143746/3172/74/1 до кредитного договору № 014/143746/3172/74 від 04.02.2008 року з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України Кредитор та Позичальник, що надалі по тексту спільно іменуються Сторони, а кожний окремо - Сторона, досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) Кредиту, визначених Кредитним договором, відповідно до нижченаведених положень цієї Додаткової угоди. При цьому Позивачка погодилась з умовами угоди та новим Графіком погашення кредиту та підписала відповідну угоди без будь-яких розбіжностей, а також сплачувати кредит та відсотки до квітня 2012 року.

Не відповідає дійсності посилання відповідача на те, що кредитний договір та всі договори в його забезпечення було укладено внаслідок обману з боку ПAT «Райффайзен Банк Аваль» з підстав використання недобросовісної реклами в засобах масової інформації.

Згідно до ст. 230 ЦК України «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним». Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у п. 20 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суд вважає, що між ПAT «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 виникли договірні правовідносини з приводу отримання, користування та повернення кредитних коштів. При цьому Позивач як Позичальник під час укладення кредитного договору була ознайомлена з його умовами та погодилась з ними, не заперечувала факту отримання та використання кредитних коштів, щомісячно погашала кредит до квітня 2012 року та заявила вимоги про визнання цих договорів недійсними лише після звернення Банку до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимоги ст..ст. 57 - 60 ЦПК України, однак, жодних доказів в підтвердження своїх вимог щодо введення її в оману з боку Банку ОСОБА_3 не надала.

Окрім того, відповідач помилково та без достатніх правових підстав застосовує до правовідносин із Банком Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правшами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом».

Однак позивач - ПAT «Райффайзен Банк Аваль» жодним чином не міг управляти залученими коштами, так як ними на власний розсуд вже розпорядився Позичальник, згідно меморіального валютного ордеру № OEQZ19675 кредитні кошти було перераховано на поточний рахунок Позичальника з якого 04.02.2008 року і відповідачка зняла кредитні кошти готівкою згідно заяви на видачу готівки № OINS30151 в сумі 73000,00 доларів США.

Що стосується застосування Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» то при наявності фінансово-кредитного механізму правовідносини з Банком повинні були б регулюватися ст.50, згідно якої: «Банк надає кредит довірителю ФФБ на умовах, визначених в договорі про іпотечний кредит. Предметом іпотеки за іпотечним договором є об'єкт інвестування, який стане власністю позичальника в майбутньому, та/або майнові права на нього. Порушення строків спорудження об'єкта будівництва або неналежне виконання зобов'язань забудовником не може впливати на правовідносини, що виникли між банком та позичальником відповідно до укладеного ними договору про іпотечний кредит, і не є підставою для припинення виконання зобов'язань позичальником».

Відповідно до 4.1,2 ст. 3 вищезазначеного Закону «Системою фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю за цим Законом є врегульовані цим Законом та договорами дії суб'єктів системи при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю. Суб'єктами такої системи є довірителі, управителі, забудовники, страхові компанії, емітенти сертифікатів ФОН та власники сертифікатів ФОН». У даному випадку позивач ніяким чином не брав участі в організації, контролюванні етапів будівництва житла та здійсненні операцій з нерухомістю. Всі правовідносини, які виникли між Банком та ТОВ «Правильна компанія» регулюються Договором поруки № 014/143746/3172/74/740 від 04.02.2008 року, як видом забезпечення за основним зобов'язанням - кредитним договором, та Договором про співробітництво в рамках програми «Житло в кредит», предметом якого є встановлення умов співробітництва Банку та Емітента (ТОВ «Правильна компанія») з метою збільшення обсягів реалізації житла, що будується Емітентом шляхом розміщення цільових облігацій серед фізичних осіб, які мають намір отримати кредит в Банку для придбання житлових та нежитлових приміщень.

Збитками відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Витрати, які понесла відповідачка ОСОБА_3 в зв'язку з укладенням кредитного договору, передбачені умовами договору та згідно умов договору покладаються на Позичальника, зовсім незрозумілим є прохання стягнути з Банку суми страхових платежів, які сплачено Позивачем при укладенні договору добровільного страхування Позичальника від нещасних випадків № 1512/030/000013 з ВАТ «Страхова компанія «Універсальна», кошти по якому було сплачено на рахунок Страхової компанії, а не Банка. Не є також збитками суми сплачених платежів (кредиту та відсотків) за користування кредитом, передбачені умовами Кредитного договору.

Суд вважає, що вказані дії відповідачки спрямовані з метою уникнення від виконання зобов'язань за кредитним договором, а не з метою захисту своїх цивільних прав у разі його порушення.

За таких обставин суд приходить до законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 525 - 530, 549 - 554, 625, 629, 651, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 211 - 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» «про стягнення заборгованості за кредитним договором» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/143746/3172/74 від 4 лютого 2008 року у розмірі 661.552 (шістсот шістдесят одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дві) гривень 48 коп., з яких 617.327 (шістсот сімнадцять тисяч триста двадцять сім) гривень 29 коп. - непогашена сума кредиту; 44.225 (сорок чотири тисячі двісті двадцять п'ять) гривень 19 коп. - заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції нараховану пеню за кредитним договором № 014/143746/3172/74 від 4 лютого 2008 року у розмірі 21.048 (двадцять одну тисячу сорок вісім) гривень 08 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.219 грн..

Відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ», третя особа: Закрите Акціонерне товариство «Юніверсал секьюрітіз» «про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору про заставу цінних паперів та іпотечного договору та стягнення збитків».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 - днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд.

Суддя Орджонікідзевського

міського суду Томаш В.І.