Постанова

від 23.04.2013 по справі 810/1533/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року 810/1533/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Білоус Наталії Володимирівни, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Білоус Н.В. (далі - Відповідач 1, Державний реєстратор), Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області (далі - Відповідач 2, Реєстраційна служба), в якому позивач просить: визнати нечинним рішення Державного реєстратора №896895 від 14.03.2013, яким Позивачеві відмовлено у державній реєстрації права власності 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий № 3222410600:01:017:0162; зобов'язати Відповідача провести державну реєстрацію прав за його заявою.

В обґрунтування позовних Позивач посилається на те, що Відповідачем 1 протиправно відмовлено у державній реєстрації права власності 1/8 частки земельної ділянки, оскільки подані ним документи повністю відповідають приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 від 01.06.2004 в редакції станом на 01.01.2013 та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703; рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.11.2012, яким за Позивачем визнано право власності на зазначену частку земельної ділянки, набрало законної сили.

Представник Відповідача 1, повідомленого належним чином про час, дату і місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причин поважності неявки суду не повідомив, в письмових запереченнях проти позову просив суд відмовити у задоволенні позову, вважає оскаржуване рішення правомірним з наступних підстав. Відповідно до пунктів 20, 36 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 №1141, інформація про цільове призначення земельної ділянки є відомостями, що обов'язково мають бути внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також Відповідач 1 зазначив, що не зобов'язаний звертатись до підприємств, установ і організацій щодо отримання відомостей про нерухоме майно, право власності на яке не виникло і не зареєстровано.

Представник Відповідача 2, повідомленого належним чином про час, дату і місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причин поважності неявки суду не повідомив, жодних заперечень проти позову не подав.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.11.2012 у справі №2-2197/12, що набрало законної сили, визнано, серед іншого, за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий № 3222410600:01:017:0162, розміром 0,10 га., за адресою АДРЕСА_1.

22.02.2013 Позивачем до Реєстраційної служби було подано заяву з реєстраційним №263970 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначену частку земельної ділянки.

Рішенням Державного реєстратора №896895 від 14.03.2013 відмовлено у державній реєстрації права власності на вищезазначену частку земельної ділянки. Зі змісту даного рішення вбачається, що підставою для такої відмови стало те, що подані заявником документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: у наданому заявником для реєстрації права власності рішенні Києво-Святошинського районного суду від 27.11.2012 №2-2197/12 не зазначено цільове призначення земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 401/2011 Укрдержреєстор відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 від 01.06.2004 (далі - Закон №1952).

Так, відповідно до ст. 17 цього Закону до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, є, зокрема, такі вимоги: текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо; прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю; не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Згідно п. 5 ч. 1 ст.19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Частина 1 статті 24 Закону №1952 встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частина 4 цієї ж статті регламентує, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав тощо регулює Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Порядок).

Так, пунктами 7, 10, 12, 16, 23, 26, 27 Порядку встановлено наступне.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію. Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд не бере до уваги та вважає неправомірним посилання Відповідача 1 в оскаржуваному рішенні на відсутність в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.11.2012 у справі №2-2197/12 зазначення цільового призначення земельної ділянки у зв'язку тим, що рішення суду набрало законної сили, а отже воно є обов'язковими до виконання на всій території України відповідно до статті 124 Конституції України.

Крім того, Публічна кадастрова карта Державного агентства земельних ресурсів України (http://map.dazru.gov.ua/kadastrova-karta), яка є загальнодоступним та загальновідомим ресурсом, містить інформацію про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим №3222410600:01:017:0162, а саме «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що відповідає підрозділу 2.01 розділу 02 «Землі житлової забудови» секції В «Землі житлової громадської забудови» Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України від 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2013 за №1011/18306.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим №3222410600:01:017:0162 є загальновідомим фактом.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами законність оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень 1/8 земельної ділянки з кадастровим №3222410600:01:017:0162.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність належними та достатніми доказами законності оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав, достатність та повноту поданих Позивачем документів для проведення державної реєстрації нерухомого майна, загальнодоступний та загальновідомий характер інформації про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим №3222410600:01:017:0162, а саме «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення Державного реєстратора прав №896895 від 14.03.2013, зобов'язання Реєстраційну службу провести державну реєстрацію речових прав власності 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий № 3222410600:01:017:0162.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав не нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Білоус Наталії Володимирівни №896895 від 14 березня 2013 року.

Зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області провести державну реєстрацію речових прав власності 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий № 3222410600:01:017:0162, розміром 0,10 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 за реєстраційним № 263970 від 22 лютого 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 квітня 2013 р.