Ухвала

від 20.11.2014 по справі 810/1533/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/1232/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області - Білоус Паталії Володимирівни про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Білоус Наталії Володимирівни, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області в якому просив визнати нечинним рішення Державного реєстратора № 896895 від 14.03.2013 року, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий № 3222410600:01:017:0162; зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію прав за його заявою.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Білоус Наталії Володимирівни № 896895 від 14.03.2013 року. Зобов'язано Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області провести державну реєстрацію речових прав власності 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий № 3222410600:01:017:0162, розміром 0,10 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2 за реєстраційним № 263970 від 22.02.2013 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.11.2012 у справі № 2-2197/12, що набрало законної сили, визнано, серед іншого, за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий № 3222410600:01:017:0162, розміром 0,10 га., за адресою: АДРЕСА_1.

22.02.2013 позивачем до Реєстраційної служби було подано заяву з реєстраційним № 263970 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначену частку земельної ділянки.

Рішенням Державного реєстратора № 896895 від 14.03.2013 відмовлено у державній реєстрації права власності на вищезазначену частку земельної ділянки. Зі змісту даного рішення вбачається, що підставою для такої відмови стало те, що подані заявником документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: у наданому заявником для реєстрації права власності рішенні Києво-Святошинського районного суду від 27.11.2012 № 2-2197/12 не зазначено цільове призначення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Частина 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно зі статтею 17 Закону № 1952-IV до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, є, зокрема, такі вимоги: текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо; прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю; не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Згідно пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (далі - Порядок №703) документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, у тому числі є: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 1 пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМ України від 26.10.2011 року № 1141 з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо земельної ділянки цільове призначення земельної ділянки.

Отже, за змістом наведеної норми на державного реєстратора покладено обов'язок внесення до запису про нерухоме майно відомостей про складові частини об'єкта нерухомого майна.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач мав можливість отримати інформацію для виконання свого обов'язку щодо державній реєстрації права власності 1/8 частки земельної ділянки .

Так, частиною 1 статті 36 Закону України від 07.07.2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, зокрема, про межі земельних ділянок.

Публічна кадастрова карта Державного агентства земельних ресурсів України (http://map.dazru.gov.ua/kadastrova-karta), яка є загальнодоступним та загальновідомим ресурсом, містить інформацію про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим № 3222410600:01:017:0162, а саме «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що відповідає підрозділу 2.01 розділу 02 «Землі житлової забудови» секції В «Землі житлової громадської забудови» Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України від 23.07.2010 № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2013 за № 1011/18306.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є законними та обґрунтованими.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: