Ухвала

від 05.11.2013 по справі 810/1533/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1533/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Білоус Наталії Володимирівни, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Білоус Наталії Володимирівни, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області в якому просив визнати нечинним рішення Державного реєстратора № 896895 від 14.03.2013, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий № 3222410600:01:017:0162; зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію прав за його заявою.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Білоус Наталії Володимирівни № 896895 від 14.03.2013.

Зобов'язано Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області провести державну реєстрацію речових прав власності 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий № 3222410600:01:017:0162, розміром 0,10 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_5 за реєстраційним № 263970 від 22.02.2013.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.11.2012 у справі № 2-2197/12, що набрало законної сили, визнано, серед іншого, за ОСОБА_5 право приватної власності на 1/8 частки земельної ділянки, кадастровий № 3222410600:01:017:0162, розміром 0,10 га., за адресою: АДРЕСА_1.

22.02.2013 позивачем до Реєстраційної служби було подано заяву з реєстраційним № 263970 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначену частку земельної ділянки.

Рішенням Державного реєстратора № 896895 від 14.03.2013 відмовлено у державній реєстрації права власності на вищезазначену частку земельної ділянки. Зі змісту даного рішення вбачається, що підставою для такої відмови стало те, що подані заявником документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: у наданому заявником для реєстрації права власності рішенні Києво-Святошинського районного суду від 27.11.2012 № 2-2197/12 не зазначено цільове призначення земельної ділянки.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Стаття 2 названого Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 17 Закону № 1952-IV, до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, є, зокрема, такі вимоги: текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо; прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю; не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Частина 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Частинами 2 та 4 названої статті Закону № 1952-IV встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно пункту 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.11.2012 у справі № 2-2197/12 зазначення цільового призначення земельної ділянки є безпідставним, оскільки зазначене рішення суду набрало законної сили, а отже воно є обов'язковим до виконання на всій території України відповідно до статті 124 Конституції України.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що Публічна кадастрова карта Державного агентства земельних ресурсів України (http://map.dazru.gov.ua/kadastrova-karta), яка є загальнодоступним та загальновідомим ресурсом, містить інформацію про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим № 3222410600:01:017:0162, а саме «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що відповідає підрозділу 2.01 розділу 02 «Землі житлової забудови» секції В «Землі житлової громадської забудови» Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України від 23.07.2010 № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2013 за № 1011/18306.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим № 3222410600:01:017:0162 є загальновідомим фактом.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами законність оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень 1/8 земельної ділянки з кадастровим №3222410600:01:017:0162, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 11.11.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.