Постанова

від 17.04.2013 по справі 905/345/13-г-922/265/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 15» квітня 2013 року Справа № 905/345/13-г-922/265/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П. , суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача - Панкова О.М., дор. від 12.04.2013 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №886Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2013 р. у справі № 905/345/13-г-922/265/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Готель «Маяк», м. Макіївка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком», м. Харків

про стягнення коштів у сумі 16146,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2013 р. у справі № 905/345/13-г-922/265/13-г (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено частково. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком» на користь Публічного акціонерного товариства «Готель «Маяк» 16200 грн. заборгованості з орендної плати, 309,91 грн. пені, 902,08 грн. судового збору. В частині стягнення пені в сумі 12947,09 грн. відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаного представника особи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 10800 грн. боргу з орендної плати за договором оренди № 23 від 01.07.2012 р., 5436 грн. пені.

11.02.2013 р. позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 16200 грн. орендної плати та 13257 грн. пені (а.с. 64).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Готель «Маяк» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком» (орендар) було укладено договір оренди № 23, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне використання місце на 16 техповерсі готелю, розташованого за адресою: 86157, м. Макіївка, пл. Радянська, 7, для встановлення контейнеру для устаткування базової станції СDМА, місце на даху готелю для устаткування чотирьох антен (схема), місце для прокладки силового кабелю від ТП 157 по сходовій клітині до 16-го техповерху (контейнер), місце для прокладки кабелю зв'язку від підвального приміщення до контейнеру на 16-му техповерсі.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору передавання місць для контейнеру, антен та кабелів орендарю здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі, який підписується представниками сторін та є невід'ємною частиною даного договору. В зазначеному акті відображено санітарно-технічні умови місць.

Згідно з п. 3.1 договору він вступає в силу з дня його підписання та діє до 01 липня 2013 року.

Відповідно до п. 3.4 спірного договору договір вважається розірваним після повної сплати рахунку на день закінчення терміну або розірвання договору.

Згідно з п.п. 4.2.2, 5.5 договору орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату, орендна плата та плата за додаткові послуги здійснюється відповідачем (орендарем) щомісячно до 20 (двадцятого) числа поточного місяця, починаючи з дня підписання договору, шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок позивача (орендодавця), або сплата готівкою грошових коштів (гривнями) в касу готелю (орендодавця).

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором оренди № 23 від 01.07.12 р., передав відповідачу (орендарю) об'єкт оренди за адресою м. Макіївка, пл. Радянська, 7: окреме місце на 16 поверсі готелю для встановлення контейнеру для устаткування базової станції, місце на даху готелю для устаткування чотирьох антен, місце для прокладки силового кабелю від ТП 157 по сходовій клітині до 16-го техповерху (контейнер), місце для прокладки кабелю зв'язку від підвального приміщення до контейнеру на 16-му техповерсі. Недоліки об'єкту - відсутні.

Проте відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, оплату в строки, встановлені п. 5.5 спірного договору своєчасно не здійснював, на підставі чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період з вересня 2012 р. по лютий 2013 р. за договором оренди № 23 від 01.07.2012 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16200,00 грн., яка до теперішнього часу не сплачена, що змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, фактично йому не був переданий об'єкт оренди, проте, колегія суддів вважає таке твердження безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

П. 3.1. договору № 23 від 01.07.2012 р. встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання. Отже, договір діє з 01.07.2012 р.

Відповідач сплатив орендну плату за липень, серпень 2012 р. Крім того, відповідно до умов договору (п. 4.1.1.) про забезпечення доступу працівників орендаря в приміщення готелю для ремонтних та профілактичних робіт, відповідач листом б/н надав позивачу список працівників, які з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. будуть мати доступ до приміщення.

Стосовно доводів відповідача щодо неотримання ним рахунків на оплату слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.5. договору оренди орендна плата та плата за додаткові послуги вноситься орендарем щомісячно до 20 числа поточного місяця, починаючи із дня підписання договору. Отже, єдиною передумовою для сплати оренди є настання 20 числа поточного місяця. П. 4.1.1. договору, на який посилається відповідач, передбачає підстави для припинення доступу в приміщення, що не є предметом позову.

Факт користування відповідачем об'єктом оренди підтверджується також листом № 1-ГЛр від 19.09.2012 р. про відключення обладнання станції, розташованої на орендованих у позивача площах, від електропостачання через економічну недоцільність у зв'язку з чим є неможливим сплата орендної ставки по дійсному договору оренди № 23 від 01.07.2012 р.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що він не міг користуватися орендованим майном, а отже, й не повинен сплачувати орендну плати згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки по це його повідомив орендодавець.

Проте, вказане твердження відповідача є безпідставним, оскільки вказана норма передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, потягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа № 109 від 24.10.2012 р., відповідач був повідомлений про припинення доступу до майна з посиланням на те, що ПАТ «Готель «Маяк» має право припинити доступ орендаря в приміщення у випадку несплати орендної плати (а.с. 60). Отже, за ці обставини відповідальність лежить виключно на відповідачеві.

Крім того, вказаний лист не доводить того факту, що працівникам відповідача був припинений доступ до майна, яке міститься на об'єкті оренди. Слід зазначити, що відповідачу в оренду надавалося місце на даху готелю для встановлення базової станції СDМА та чотирьох антен. Самі антени стоять на даху з 2007 року і до цього часу, що також підтверджується листом відповідача від 19.09.2012 р., яким позивача було повідомлено, що 20.08.2012 р. обладнання було відключено від електромережі та про намір в подальшому його демонтувати.

Частина 2 статті 795 Цивільного кодексу встановлює, що повернення наймачем предмету договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, відповідач користувався частиною даху для розміщення антен та не демонтував їх до цього часу, договір не розірваний, акт приймання-передачі не підписаний, а тому договір оренди не є припиненим.

Таким чином, враховуючи, що факт існування заборгованості підтверджується наявними у справі документами та не спростований відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 16200 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 309,91 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.1 спірного договору в разі прострочення орендної плати відповідачу нараховується пеня в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з Протоколу розбіжностей від 01.07.2012 р. до договору оренди № 23, вказаний пункт 7.1 в редакції відповідача викладено наступній редакції: в разі прострочення орендної плати орендарю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За розрахунками позивача відповідач повинен сплатити пеню за прострочення грошового зобов`язання по сплаті за орендну плату в сумі 13257,00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; розірвання договору.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням вказаних приписів чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 309,91 грн. та відмовив в частині стягнення 12947,09 грн. у зв'язку з невірним нарахуванням.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд не наділений правом самостійно здійснювати перерахунок та нараховувати пеню спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на вказані норми законодавства суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування сум нарахованих позивачем санкцій, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Щодо тверджень відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що заява позивача про збільшення позовних вимог є по своїй суті новими позовними вимогами, то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

Предметом даного позову було стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 23 від 01.07.2012 р. Отже, збільшення періоду, за який стягується заборгованість, є саме заявою про збільшення позову, а не новим позовом.

Крім того, доданий до позовної заяви про збільшення позовних вимог опис вкладення від 08.02.2013 року містить перелік рахунків на сплату у кількості 6 штук, тобто за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень і лютий 2013 року та довідку на пеню у кількості 2 шт., додану до позовної заяви про збільшення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку, що вона необґрунтована, безпідставна і підлягає залишенню без задоволення, оскільки з огляду на вищезазначене, відповідач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2013 р. у справі № 905/345/13-г-922/265/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.04.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.